АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/ 185/13 Головуючий у 1-й інстанції - Башмаков Є.А.
Категорія - 79 Доповідач - Міхеєва В.Ю.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 січня 2013 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Міхеєвої В.Ю.
суддів Красвітної Т.П., Макарова М.О.
при секретарі Бондаренко В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2012 року по справі
за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Жовтневий відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Жовтневий відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2012 року з урахуванням ухвали того ж суду від 01 жовтня 2012 року про усунення описки, в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк» був укладений кредитний договір № 35.1/СЖ-135.07.1 від 16 травня 2007 року (далі - Кредитний договір), відповідно до п. 1.1 якого банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби у вигляді відновлювальної кредитної лінії на загальну суму 40000,00 доларів США на строк до 15 травня 2010 року, а позивач зобов'язався повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у розмірі та строки, встановлені договором (а.с.6-9).
У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором сторони уклали іпотечний договір, посвідчений 16 травня 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 4701, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку банку нерухоме майно, що належить йому на праві власності, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (а.с.10-15).
Через неналежне виконання позивачем своїх обов'язків за кредитним та іпотечним договорами, утворилась заборгованість, в результаті чого 12 березня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було вчинено виконавчий напис та запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно, що належить на праві власності боржнику - квартиру АДРЕСА_1, від реалізації якого задовольнити вимоги Банку у розмірі: кредит у сумі, еквівалентній 39996,85 доларів США, відсотки в сумі, еквівалентній 6481,52 долари США, пеня в сумі, еквівалентній 21800,76 доларам США, що становить еквівалент 68279,13 доларів США, що згідно з курсом НБУ становить 544894,77 грн. (а.с.16).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус порушив положення Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року (далі - Інструкція), а також вимоги чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про нотаріат», ЦК України.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки він не відповідає обставинам справи та зроблений при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що у відповідності з п.п.1,3 ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до положень ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником відповідно до ч. 1 п. 283 Інструкції нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Згідно із ч. 2 п. 284 Інструкції заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.
За п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису подаються документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до умов п.3.1.1 Договору іпотеки при порушенні Іпотекодавцем умов основного зобов'язання щодо строків погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості, а також при порушенні Іпотекодавцем умов цього Договору та у випадках, встановлених законом, у Іпотекодержателя виникає право задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Пунктом 3.1.2 Договору іпотеки сторони передбачили, що Іпотекодержатель розпочинає звернення стягнення на предмет іпотеки якщо протягом тридцяти календарних днів Іпотекодавцем не буде виконана вимога про усунення порушень або виконання порушеного основного зобов'язання та/або умов цього Договору, яка надсилається Іпотекодавцю відповідно до п.2.4.1 цього Договору.
Заперечуючи проти позову, відповідач ПАТ «Родовід Банк» посилався на ті обставини, що нотаріусу було надано всі документи, що підтверджують безспірність вимог: копію Кредитного договору, оригінали Договору іпотеки та розрахунку заборгованості за договором, а також копії листів-вимог, що свідчать про дотримання з боку Банку умов повідомлення боржника про здійснення Банком захисту своїх прав та інтересів.
Проте, колегія суддів не може погодитися з доводами відповідача, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
З наданих відповідачем копій письмових повідомлень позивача про наявність заборгованості, убачається, що позивач згідно копії повідомлення про отримання рекомендованого поштового відправлення, 05 червня 2009 року отримав письмове повідомлення Банку від 15 травня 2009 року № 35-18/3554, у якому зазначено, що станом на 15 травня 2009 року прострочена заборгованість за Кредитним договором становить 1479,18 доларів США. У цьому ж листі Банк пропонував терміново, протягом 10 днів погасити існуючу прострочену заборгованість, сплатити проценти за користування кредитними коштами та плату за управління кредитом за весь час користування кредитом, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, розрахованої на день повного погашення заборгованості за Кредитним договором (а.с.38,39).
Доказів про отримання позивачем письмових повідомлень від 19 грудня 2008 року, 19 травня 2009 року про наявність заборгованості за Кредитним договором матеріали справи не містять. Повідомлення від 18 грудня 2009 року адресовано на ім'я іншої особи (а.с.36,37,40).
Як убачається з копії виконавчого напису, нотаріусом запропоновано провести стягнення заборгованості за період з 12 березня 2008 року по 12 березня 2010 року за рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири у розмірі 68279,13 доларів США, що згідно з курсом НБУ становить 544894,77 грн. Докази про повідомлення позивача щодо наявності заборгованості у такому розмірі з відповідними розрахунками, що могло б свідчити про безспірність вимог, суду не надано.
У разі наявності спору з приводу заборгованості за кредитним договором, у тому числі, і її розміру, вимоги Банку мають розглядатись у загальному позовному порядку. Спрощений порядок звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості позбавляє боржника та іпотекодавця права доведення своїх заперечень проти розміру такої заборгованості.
Суд першої інстанції зазначені обставини до уваги не взяв та дійшов помилкового висновку про безспірність наданих нотаріусу документів та вчинення виконавчого напису нотаріусом у відповідності до вимог ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат», у зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 12 березня 2010 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованим в реєстрі за № 293, за яким запропоновано звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 та задовольнити за рахунок отриманих від реалізації квартири вимоги Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» у розмірі кредит у сумі, еквівалентній 39996,85 доларів США, відсотки в сумі, еквівалентній 6481,52 долари США, пеня в сумі, еквівалентній 21800,76 доларам США, що становить еквівалент 68279,13 доларів США, що згідно з курсом НБУ становить 544894,77 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді