АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 11/774/167/13

категорія ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 311, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 305, ч. 1 ст. 14 ч. 3 ст. 305 УК України

головуючий в суді І інстанції суддя Ходасевич О.В.

доповідач в суді ІІ інстанції суддя Кислий М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2013 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кислого М.М.,

суддів Кузьменко В.М., Власкіна В.М.,

за участю прокурора Брусенцової І.В.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальну справу за апеляціями прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого, на вирок Кіровського районного міста Дніпропетровська від 18 жовтня 2012 року, -

В с т а н о в и л а:

цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянство України, раніше не судимий,

засуджений

- за ч. 2 ст. 309 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 311 КК України на 5 (п'ять) років 1 (один) місяць позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного майна;

- за ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 305 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного майна, наркотичних засобів, які були предметом злочину;

- за ч. 1 ст. 14 ч. 3 ст. 305 КК України із застосуванням ч. 2 ст. 68 КК України на 6 (шість) років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного майна, прекурсорів, що були предметом злочину.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначено покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного майна, наркотичних засобів, прекурсорів, що були предметом злочину.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він в кінці вересня 2010 року (точну дату судовим слідством не встановлено) в лісопосадці, розташованій поблизу м. П'ятихатки Дніпропетровської області, зірвав, тобто незаконно придбав, кілька кущів конопель, які приніс за місцем свого проживання по АДРЕСА_1, де висушив, а потім шляхом перетирання і подрібнення рослин незаконно виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб - каннабіс (марихуану), який незаконно зберігав до лютого 2011 року.

03 лютого 2011 року, ОСОБА_3, маючи намір виїхати в Республіку Білорусь, вирішив перевезти з собою через митний кордон України, для власного вживання раніше незаконно виготовлений ним особливо небезпечний наркотичний засіб каннабіс (марихуану) у кількості 768,217 гр., який розділив на частини і упакував у пакети, тим самим приховав вищевказаний особливо небезпечний наркотичний засіб від митного контролю та вжив заходів щодо ускладнення їх виявлення співробітниками митниці при перетині митного кордону України.

Далі, 03 лютого 2011 року, знаходячись на зупинці маршрутного таксі в с. Жовте П'ятихатського району Дніпропетровської області, ОСОБА_4, незаконно придбав у невстановленої слідством особи одинадцять конвалют лікарського препарату «Терофун» з десятьма таблетками в кожній конвалюті, всього 110 таблеток, що містять прекурсор - псевдоефедринугідрохлорид в загальній кількості 6,6 гр., який також вирішив незаконно перевезти із собою, з приховуванням від митного контролю, через кордон України до Республіки Білорусь для власного вживання.

Так, незаконно придбані пігулки «Терофун», ОСОБА_3, за місцем свого проживання помістив в пластикову ємність з написом «Мівіна». Далі, вищевказані коробки і ємкість із захованими в них особливо небезпечним наркотичним засобом - каннабіс (марихуана) та препаратом «Терофун», ОСОБА_3 помістив у свою дорожню сумку і незаконно зберігав за місцем свого проживання, здійснивши таким чином підготовчі дії для вчинення контрабанди.

04 лютого 2011 року, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_3 на транспорті загального користування незаконно перевіз вказані наркотичні засоби і прекурсор на залізничний вокзал «Дніпропетровськ-Головний» у м. Дніпропетровську, де придбав квиток і здійснив посадку у вагон № 8 поїзда № 335 сполученням «Дніпропетровськ - Санкт-Петербург» і зайняв місце № 19, маючи намір перевезти наркотичні засоби і прекурсор через кордон, в Республіку Білорусь, з приховуванням від митного контролю.

В цей же день, близько 18 години 35 хвилин, на ділянці перегону ст. «Діївка» - ст. «Сухачівка» Придніпровської залізниці, у вагоні № 8 на місці № 19 співробітники правоохоронних органів при огляді ручної поклажі громадянина України ОСОБА_1, в його дорожній сумці, виявили та вилучили особливо небезпечний наркотичний засіб - каннабіс (марихуана) загальною вагою 768,217 грамів, що становить великий розмір, а також 110 таблеток препарату «Терофун», що містять прекурсор - псевдоефедринугідрохлорид, маса якого становить 6,6 грам, що є особливо великим розміром , які він мав намір перевезти з приховуванням від митного контролю, через кордон, в Республіку Білорусь.

В апеляціях:

- прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в доповненні просить вирок суду змінити в частині призначеного судом додаткового покарання через неправильне застосування кримінального закону, мотивуючи тим, що суд безпідставно застосував покарання у вигляді конфіскації майна, оскільки у засудженого не було корисливої мети, тому покарання на його думку призначене із порушенням вимог ч. 2 ст. 59 КК України;

- захисник - адвокат ОСОБА_5, в інтересах засудженого просить вирок суду скасувати як незаконний і необґрунтований, а провадження по справі закрити, посилаючись на те, що свідок ОСОБА_6 давала суперечливі, не послідовні показання. Досудовим і судовим слідством не вжито заходів по виявленню осіб, у яких засуджений придбав наркотичні засоби, чим порушенні вимоги ст. 22 КПК України, також не встановлений умисел ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено. Суд дав неналежну оцінку показанням свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7;

- засуджений ОСОБА_1 в основній апеляції, а також численних доповненнях до неї просить вирок суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що по справі допущена неповнота досудового та судового слідства, при розгляді суттєво порушені вимоги кримінально-процесуального закону, неправильно застосований кримінальний закон, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, всі матеріали кримінальної справи відносно нього сфабриковані, наркотичні засоби і прекурсор йому не належать і злочини, за які його засуджено, він не вчиняв. Стверджує, що досудовим слідством не виконані вимоги ст. ст. 22, 64 КПК України. Наполягає, що співробітники лінійного відділу застосовували недозволені методи ведення слідства, здійснювали тиск на свідків по справі, в результаті його обмовили свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_6.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який підтримав доповнення до апеляції прокурора, та вважав за необхідне відмовити в задоволенні апеляцій захисника та ОСОБА_1, пояснення засудженого, який підтримав свою апеляцію, та апеляцію захисника і просив їх задовольнити, перевіривши матеріали справи в межах поданих апеляцій, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції учасників не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини засудженого у вчинені злочинів, за які його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі і ретельно досліджених в судовому засіданні доказах.

Так, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 підтвердили, що 04.02.2011 року в пасажирському поїзді № 335, у ОСОБА_1 були виявлені та вилучені речовина рослинного походження темно-зеленого кольору і 11 конвалют лікарського препарату «Терофун». ОСОБА_1, який був у тверезому стані пояснював, що наркотичний засіб «марихуану» він придбав для особистого вживання, зберігав при собі і перевозив у потягу для особистого вживання в м. Гомель (Республіка Білорусь), а в конвалютах знаходиться лікарський препарат «Терофун», котрий він вживав від кашлю (т. 3 а.с. 2/оборот/, а.с. 3-5,).

Показаннями допитаних в судовому засіданні понятих ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які були присутні в ході проведення огляду ручної поклажі ОСОБА_1, які так само підтвердили той факт, що в сумці ОСОБА_1 були знайдені наркотичний засіб рослинного походження і лікарський препарат (т. 3 а.с. 7, 9).

Свідок ОСОБА_7, підтвердив, що ОСОБА_3 з дому брав з собою сумку чорного кольору з зображенням орла, чим спростовує показання засудженого про відсутність при ньому якихось речей і факту приналежності йому сумки чорного кольору з зображенням орла. ОСОБА_7 в ході судового засідання упізнав вилучену у ОСОБА_1 сумку, як ту з якою останній виходив з дому і знаходився 04.02.2011 року на вокзалі (т. 3 а.с. 7 /оборот/, а.с. 8).

Ці показання свідка ОСОБА_7 про чорну сумку, узгоджуються з показаннями інших свідків і обставинами справи, тому твердження засудженого про те, що сумка йому не належить, а свідок дав неправдиві показання - необґрунтовані і безпідставні.

Свідок ОСОБА_16 показала, що 04.02.2011 року вона перевіряла квитки у пасажирів, які здійснювали посадку у вагон № 8 поїзда № 335 сполученням «Дніпропетровськ Санкт-Петербург», в тому числі і у ОСОБА_1, який вів себе нормально і був у тверезому стані. З собою мав сумку чорного кольору. Аналогічні свідчення давав свідок ОСОБА_17, показання якого були оголошені в судовому засідання (т. 1 а.с. 123-124).

Із оголошених показань свідка ОСОБА_18 випливає, що засуджений ОСОБА_3 зайшов у купе вагона з сумкою, яку він поклав на своє місце і був у тверезому стані.

Свідок ОСОБА_6, в судовому засіданні дала показання про факт від'їзду ОСОБА_3 в м. Дніпропетровськ (т. 3 а.с. 13). Її показання приведені у вироку і твердження засудженого, що даний свідок його обмовив безпідставні, оскільки сам ОСОБА_3 вказував про від'їзд в Дніпропетровськ в пошуках роботи.

Вина засудженого також підтверджується й іншими доказами, а саме:

- протоколом огляду від 04.02.2011 р., в якому відображено факт виявлення та вилучення в сумці ОСОБА_1 речовини рослинного походження, темно-зеленого кольору і препарату «Терофун» (т.1 а.с.52);

- згідно з висновком експерта, виявлена і вилучена у ОСОБА_1 04.02.2011 р. рослинна речовина є особливо небезпечним наркотичним засобом -каннабіс (марихуана) загальною вагою 768,217 гр. (т.1 а.с.156-159);

- а у висновку експерта від 21.02.2011 р. вказано, що вилучений у ОСОБА_1 лікарський препарат «Терофун 60 мг» в кількості 110 таблеток, містить прекурсор - псевдоефедринугідрохлорид, маса якого становить 6,6 гр. (т.1 а.с. 149-150);

- протоколом добровільної видачі від 04.02.11 р., в якому відображено факт видачі провідником вагона залізничного квитка ОСОБА_1, який він придбав для проїзду в м. Гомель Республіки Білорусь і пред'явив при посадці у вагон (т.1 а.с. 62);

- протоколами огляду - залізничного квитка, сумки та пакетів з наркотичним засобом та прекурсором вилучених у ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 161, 163);

- речовими доказами - квитком, сумкою, пакетами з наркотичним засобом та прекурсором (т.1 а.с. 162, 164,166).

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд обґрунтовано зробив висновки про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 311, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 305, ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 305 КК України.

Виходячи з викладеного, доводи засудженого і його захисника про те, що вина ОСОБА_1 в інкримінованих йому злочинах не доведена, а в матеріалах справи відсутні достовірні докази в скоєнні ним злочинів а також, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, у справі допущено неповнота і односторонність досудового та судового слідства, колегія суддів розцінює як необґрунтовані, які спростовуються вищенаведеними доказами та матеріалами справи.

Крім того, з протоколу судового засідання, та вироку вбачається, що суд вжив всіх заходів до виклику і допиту усіх свідків, ретельно дослідив всі зібрані по справі докази, розглянув усі доводи і клопотання засудженого, в тому числі і в тій частині, де ОСОБА_1 стверджував щодо фальсифікації матеріалів кримінальної справи, застосування недозволених методів ведення слідства, психологічного тиску під час дачі показань самого засудженого і у свідків по справі. Так, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 показали, що заходи фізичного та психологічного впливу в ході слідства не застосовувались, ОСОБА_1 давав показання по суті справи і по суті пред'явленого обвинувачення. Крім того, за результатами перевірки Дніпропетровською транспортною прокуратурою заяви засудженого про недозволені методи свого підтвердження не знайшли (т. 2 а.с. 81, 82-83), сам ОСОБА_1 таких доказів не надав.

Очні ставки не проводились, у зв'язку тим, що не було суперечностей у його показаннях і показаннях свідків (т. 3 а.с. 9, 11). А рішення про проведення тих чи інших слідчих дій приймає слідчий у провадженні якого знаходиться справа.

Також, на думку колегії суддів, твердження засудженого і його захисника щодо того, що свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 обмовили його під тиском співробітників правоохоронних органів є надуманими і спростовуються матеріалами справи. Так, із протоколу судового засідання вбачається, що в ході судового слідства свідок ОСОБА_21 неодноразово змінювала свої показання, які різнилися з показаннями даними нею на досудовому слідстві. Разом з тим, у вироку суд навів показання свідка, які вона дала у суді.

Що стосується показань свідка ОСОБА_7, то він допитаний в судовому засіданні (т. 3 а.с. 7-8) і його свідчення викладені у вироку. Таким чином, твердження засудженого про тиск на свідків і твердження захисника про неналежну оцінку показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 безпідставні.

Доводи в апеляціях засудженого і його захисника про те, що досудовим і судовим слідством не вжито заходів щодо встановлення особи, у якої ОСОБА_1 придбав лікарський засіб, також безпідставні і спростовуються матеріалами справи. Так, із постанови про виділення матеріалів із кримінальної справи вбачається, що 18.03.2011 року слідчий виділив матеріали для проведення додаткової перевірки і встановлення особи у якої засуджений придбав прекурсор (т. 1 а.с. 218-219).

Доводи захисника про те, що не встановлений умисел ОСОБА_1 у вчиненні злочинів також безпідставні, оскільки судом встановлено, що його умисел був направлений на незаконний обіг наркотичних засобів та прекурсорів, для власного вживання.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що всі докази, викладені у вироку, є допустимими, належними, достовірними і достатніми для встановлення об'єктивної істини у справі і правильного її розв'язання. Суд ретельно і повно дослідив всі докази, доводи засудженого, дав у вироку оцінку показаннями усіх допитаних у судовому засіданні осіб, іншим доказам, виніс у справі законний і обґрунтований вирок. Підстав для скасування або зміни вироку колегія суддів не вбачає.

Також, на думку колегії суддів, не знайшли свого підтвердження доводи засудженого про те, що він не ознайомлений в повному обсязі із матеріалами кримінальної справи, оскільки із розписок ОСОБА_1 вбачається, що йому неодноразово надавались усі матеріали і він реалізував своє право на ознайомлення зі справою після постановлення вироку (т. 3 а.с. 66, 68- 71).

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів доведеність вини засудженого, в тому числі порушення права на захист, також не встановлено.

Щодо доводів в апеляції прокурора, де він просить вирок суду змінити в частині призначеного судом додаткового покарання у вигляді конфіскації майна і виключити його, посилаючись на те, що у засудженого не було корисливої мети, то необхідно зазначити, що при призначенні засудженому покарання у вигляді конфіскації особисто належного йому майна, суд виходив із положень ч. 2 ст. 59 КК України, а також санкцій статей, за яких його було засуджено, які передбачають обов'язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

З вироку також вбачається, що суд, у відповідності зі ст. 65 КК України при призначенні покарання засудженому врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про його особу, а також обставини, які обтяжують і пом'якшують покарання.

За таких обставин, на думку колегії суддів, суд в достатній мірі врахував тяжкість вчинених злочинів та дані, що характеризують особу засудженого. Висновок суду про необхідність призначення засудженому покарання у вигляді позбавлення волі не суперечить вимогам закону, а призначене покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для задоволення апеляції прокурора та апеляції засудженого, в частині призначеного судом покарання, колегія суддів не встановила.

З урахуванням викладеного колегія суддів підстав для скасування або зміни вироку суду не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

апеляції прокурора, захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого, самого засудженого залишити без задоволення, а вирок Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 18 жовтня 2012 року у відношенні ОСОБА_1 залишити без змін.

Судді: