АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1915/9814/2012Головуючий у 1-й інстанції Дуда О.О.

Провадження № 22-ц/1990/1165/12 Доповідач - Щавурська .Б.

Категорія - 67

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2012 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Щавурської Н.Б.

суддів - Ходоровського М. В., Кузьми Р. М.,

при секретарі - Бріль В.Л.

з участю сторін - представника апелянта Управління пенсійного фонду України в м.Тернополі Хоми І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 30 липня 2012 року по справі за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа Управління пенсійного фонду України в м.Тернополі про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тернопільс ького міськрайонного суду від 30 липня 2012 року заяву ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу задоволено.

Встановлено факт належності ОСОБА_2 правовстановлюючого документу, а саме трудової книжки, виданої 26 серпня 1970 року на ім`я ОСОБА_2, де його прізвище вказано "ОСОБА_2" замість "ОСОБА_2".

Не погоджуючись із даним рішенням заінтересована особа -Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі звернулась до суду апеляційної інстанції зі скаргою.

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі просить скасувати рішення суду першої інстанції від 30 липня 2012 року.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зокрема, на думку апелянта, в матеріалах справи недостатньо доказів для задоволення вимог заявника. Крім цього, вважає, що заява ОСОБА_2 не могла розглядатися в порядку окремого провадження з підстав наявності спору про право.

У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу, просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні заявлених вимог відмовити.

У судове засідання заявник ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленим про день і час розгляду справи, не з'явився і про причини неявки не повідомив, що у відповідності до ч.2 ст.305 Цивільно-процесуального кодексу України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення представника апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з доведеності вимог заявника щодо належності йому трудової книжки, виданої на ім'я ОСОБА_2, та наявності помилки у написанні його прізвища при перекладі з української на російську мову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та грунтуються на доказах, яким дана правильна оцінка.

Так, судом установлено, що 26 серпня 1970 року на ім`я ОСОБА_2, 1952 року народження, адміністрацією Рубіжанського заводу залізобетонних виробів Тресту "Сєверодонецькі будматеріали" видана трудова книжка.

З оглянутого судом першої інстанції оригіналу трудової книжки вбачається, що, зокрема, у період з 1978 по 1995 рр. ОСОБА_2 працював у домобудівному комбінаті Тернопільського "Ордена "Знак Пошани" управління будівництва, правонаступником якого з 02.04.1990 р. було орендне підприємство "Тернопільський домобудівний комбінат", а з 01.07.1994 року - ТзОВ "Домобудівник".

Трудова книжка, видана на ім'я ОСОБА_2 знаходиться на руках заявника ОСОБА_2

Як вбачається з паспорта серії НОМЕР_1, виданого 14 квітня 2000 року Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській області, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2. Прізвище заявника у паспорті в перекладі на російську мову вказано "ОСОБА_2".

18 квітня 2012 року заявнику ОСОБА_2 товариством з обмеженою відповідальністю "Домобудівник" видано довідки №№23, 24, 25 про заробітну плату, що нараховувалась йому за період з 1978 року по 1995 рік, і яка враховується при обчисленні пенсії.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.12 своєї постанови № 5 від 31.03.1995 року з наступними змінами і доповненнями "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" на підставі п.6 ст.273 ЦПК України суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв'язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів та інших органів військового управління про загибель чи безвісну відсутність у зв'язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

Оскільки ім'я та по-батькові, а також рік народження заявника, зазначені у паспорті серії НОМЕР_1 відповідають таким, що вказані у трудовій книжці, виданій 26.08.1970 року; місце роботи, заявника ОСОБА_2 у період з 1978 року по 1995 рік, вказане у довідках, які враховуються при обчисленні йому пенсії, долучених до матеріалів справи, співпадає з таким, що записане у трудовій книжці, виданій на ім'я ОСОБА_2 26.08.1970 року, а також, враховуючи факт знаходження цієї трудової книжки на руках у заявника, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність вимог заявника та наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_2, 1952 року народження, якому 26.08.1970 року видана трудова книжка та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у паспорті якого в перекладі на російську його прізвище вказано "ОСОБА_2" є однією і тією ж особою, а при видачі йому трудової книжки у 1970 році мала місце помилка у написанні його прізвища російською мовою "ОСОБА_2" замість "ОСОБА_2".

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо належності заявнику ОСОБА_2 правовстановлюючого документу, а саме трудової книжки (що не відноситься до документів, які посвідчують особу), виданої 26.08.1970 року на ім'я ОСОБА_2, є такими, що відповідають наявним у справі доказам і зроблені у відповідності до вимог закону.

Доводи апеляційної скарги, на думку колегії суддів, висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, немає.

У відповідності до ч.1 ст.308 Цивільно-процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313, ст.314 ч.1.п.1, 315 ч.ч.1,2; 317, 319 ч.1 п.1, 324 ч.1 п.1, 325 ч.1 ЦПК України колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 30 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуюча - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Н.Б. Щавурська