АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-2690/18139/2012 Головуючий у 1 інстанції - Панченко О.М.
Доповідач - Шахова О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
головуючого - Шахової О.В.
суддів - Головачова Я.В., Поливач Л.Д.
при секретарі - Охневській Т.В.
розглянула в відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 7 липня 2011 року
за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання кредитного договору недійсним, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 7 липня 2011 року позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено, в зустрічних позовних вимогах ОСОБА_2 відмовлено. В рахунок погашення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в сумі 940 121, 84 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів. Залишок заборгованості стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт, зокрема вказує, що рішення не відповідає вимогам ст. 215, 216 ЦПК України, оскільки, не вказано яку суму необхідно стягнути з відповідачів в солідарному порядку та в якій частині рішення стосується кожного з відповідачів. Зазначає, що позивач в порушення ЗУ «Про іпотеку» та договору іпотеки не направив, на адресу апелянта, письмову вимогу з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки. На думку ОСОБА_2, недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є однією з підстав для відмови у позові. Суд не встановив вартість квартири, а тому не врахована співмірність заборгованості з вартістю іпотечного майна.
Звертає увагу, що в резолютивній частині рішення не вказано прізвище, ім'я по-батькові особи, якій належить на праві власності предмет іпотеки.
Заслухавши доповідь судді Шахової О.В., пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 1, ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Стаття 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.
Згідно ст. 7 ЗУ "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
Відповідно до ст. 12 ЗУ "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 21.09.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір про надання кредиту на суму 43 000 швейцарських франків із сплатою 4,5 % річних та строком повернення кредиту до 10.09.2027 року.
11.10.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, якою були внесені зміни до кредитного договору, за якими позичальнику було надано другий транш кредиту в рамках ліміту кредитної лінії 108 000 швейцарських франків. Розмір траншу склав 65 000 швейцарських франків, строк користування до 10.09.2027 року зі сплатою 4,5 % річних.
21.09.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_3 зобов'язався солідарно відповідати перед банком за виконання зобов'язань відповідачки ОСОБА_2 по кредитному договору.
21.09.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу. Предметом іпотеки є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вищезазначена квартира зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2
Задовольняючи заявлені позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2, в односторонньому порядку порушила умови кредитного договору та договору іпотеки, свої зобов'язання за договорами не виконує, від сплати кредитної заборгованості ухиляється.
Таких висновків суд дійшов після повного, всебічного і об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, з огляду на що підстав для скасування рішення не вбачається.
Однак, судом не вирішено питання про розмір початкової ціни продажу предмету іпотеки при звернені стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, у зв'язку з чим рішення в цій частині підлягає зміні.
Статтею 39 ЗУ "Про іпотеку"передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.
Відповідно до ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Як вбачається з п. 1.2 договору іпотеки від 21 вересня 2007 року, ринкова вартість предмету іпотеки, згідно звіту незалежного суб'єкта оціночної діяльності, становить 834 061,14 грн. (а. с. 34)
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що суд не дослідив кому належить на праві власності предмет іпотеки-квартира, та на те, що позивач не направляв, на адресу апелянта, письмової вимоги з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки дані доводи спростовуються матеріалами справи. (а. с. 139, 51-53)
Посилання ОСОБА_2 на те, що суд не визначив часток погашення заборгованості не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскількистягненню з боржників підлягає загальна сума заборгованості у розмірі 940 121, 84 грн., 1 700 грн. та 120 грн. судових витрат в незалежності від часток, виконаних ними зобов'язань.
З огляду на такі обставини колегія суддів вважає, рішення суду першої інстанції на підставі п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні - початкова ціна має бути визначена у відповідності до положень ст. 38 Закону України "Про іпотеку" на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 7 липня 2011 року змінити та доповнити наступним.
Визначити початкову ціну предмета іпотеки - квартири № 17, загальною площею 71,10 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 у розмірі 834 061,14 грн ( вісімсот тридцять чотири тисячі шістдесят одна гривня, чотирнадцять копійок)
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий:
Судді: