ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "20" листопада 2006 р.  

10 год. 15 хвил.              Справа № АС-27/753-06

вх. № 13672/1-27

Суддя господарського суду Харківської області Мамалуй О.О.

за участю секретаря судового засідання Макаровських А.С.

представників сторін :

позивача – Копилової В.В, Жогіної О.М. - представників (за дорученням)

першого відповідача – Щолокової В.О. – представника (за дорученням)

другого відповідача  - не з'явився

по справі за позовом  ДПІ у Зміївському районі, м. Зміїв, Харківська область   

до  ТОВ фірма "Е-Вита" Білдінг-ЛТД" м. Зміїв, Харківська область

та до ТОВ "Віп Інтернешнл", м. Київ  

про визнання зобов'язання з купівлі-продажу недійсними  

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить визнати недійсним господарське зобов’язання з купівлі-продажу само знищуючого поршню і метилового спирту за договором № 17 від 04.03.2005 р. (укладеним між відповідачами) на підставі його укладення другим відповідачем з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, у відповідності до вимог ст. 207 ГК України із застосуванням наслідків, передбачених ч.1 ст. 208 ГК України, стягнувши в доход держави отримане ТОВ „Е-ВІТА” Білдінг ЛТД за договором.

 В якості правового обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на положення ст.ст. 207,208 Господарського кодексу України.

Перший відповідач у відзиві на позовну заяву та представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, прохає в задоволенні позовних вимог відмовити.

Другий відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав. Повістка про виклик в судове засідання, ухвала про призначення справи до розгляду та позовні матеріали були направлені поштою за належною адресою, але повернулися до суду з поміткою: „не значиться”.

Дана справа розглядалася на підставі процесуальних норм Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що 04.03.2005 р. між відповідачами був укладений договір купівлі-продажу №17, відповідно до якого перший відповідач придбав у другого відповідача само знищуючий поршень і метиловий спирт на загальну суму 1711449,60 грн. (в т.ч. ПДВ – 285241,60 грн.)

По даній операції ТОВ „Віп Інтернешнл» виписано податкову накладну №14 від 04.03.2005р., яка першим відповідачем включена до складу податкового кредиту та відображені в декларації з податку на додану вартість за березень 2005 року.

Якість товару повинна відповідати стандартам (ДВСТ.ТУ), що зазначено в пункті 3 даного Договору.

Відповідно до умов Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів від покупця на розрахунковий рахунок продавця, можливі також інші форми розрахунку. У відповідності до Акту прийому-передачі цінних паперів (векселів) б/н від 11.03.2005 року, першій відповідач передав в рахунок оплати за поставлений товар другому відповідачу векселя загальною номінальною вартістю – 3049205,48 грн.

ДПІ у Зміївському районі вважає, що Договір між ТОВ "Е-Віта Білдінг ЛТД" та ТОВ „Віп Інтернешнл” укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Дане твердження позивач обґрунтовує тим, що Статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво визначене як самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних та соціальних результатів та отримання прибутку.

У відповідності до ст.62 Господарського кодексу України, підприємство, якщо законом не передбачено інше, діє на підставі статуту. У відповідності до приписів цивільного законодавства юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. На запит позивача, ДПІ у Печерському районі м. Києва повідомила, що ТОВ „Віп Інтернешнл” зареєстрований в ДПІ у Печерському районі м. Києва 29.12.1998 р. за № 20389. Рішенням Господарського суду м. Києва по справі № 42/579 від 28.12.2004 р. скасовано державну реєстрацію ТОВ „Віп Інтернешнл”.

На підставі Акту ДПІ у Печерському районі м. Києва № 4460 від28.01.2005 р. та відповідно до п. 9.6. ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ 37514909 від 01.04.1999р., Інд. податковий номер 302644926108.

Зокрема, вищевказаним рішенням Господарського суду м. Києва встановлено, що ТОВ „Віп Інтернешнл” в порушення приписів законодавства не подавало протягом року до органів державної податкової служби податкову та фінансову звітність, що є підставою для припинення юридичної особи шляхом скасування державної реєстрації.

Таким чином, ТОВ „Віп Інтернешнл” не проводило відображення у податковому обліку операції за Договором № 17, не сплачувало відповідні суми податку на додану вартість до бюджету та Договір, на думку позивача, укладався з метою ухилення від оподаткування а тому з метою суперечною інтересам держави та суспільства.

Позивач стверджує, що укладання оскаржуваного Договору №17 між ТОВ "Е-Віта-Білдінг ЛТД" та ТОВ „Віп Інтернешнл" і виписка податкової накладної на його виконання, але несплата сум податку на додану вартість, зазначених в неї, а в подальшому відображення сум податку на додану вартість у складі податкового кредиту ТОВ "Е-Віта-Білдінг ЛТД", т. б. внесення неправдивих даних про об’єкти оподаткування податком на додану вартість - свідчить про укладання договору з метою приховування Відповідачем-І та Відповідачем-ІІ об’єктів оподаткування, що було дією свідомою і однозначно передбачуваною, а тому такий договір укладений з метою суперечною інтересам держави і суспільства.

У відповідності до вимог ст.207 Господарського кодексу України, зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Статтею 208 ГК передбачено, що, якщо зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинене з метою, яка завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності наміру у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними по зобов'язанню.

Суд вважає необхідним зауважити, що ТОВ „Віп Інтернешнл” на момент укладення договору №17 та на момент розгляду даної справи не видалене з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, отже, воно існує як юридична особа.

Дійсно, у ТОВ „Віп Інтернешнл» рішенням суду скасована державна реєстрація, однак в ст. 91 п. 4 Цивільного кодексу України говориться про те, що правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення й припиняється від дня внесення запису про її припинення до державного реєстру. Про це ж говориться верб ст. 33 п. 2 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Суд вважає необхідним відзначити, що позивачем не надано доказів набрання вищевказаним рішенням суду м. Києва чинності к моменту укладення оскарженої угоди -  договору № 17 від 04.03.2005 р.

Крім цього, згідно ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкову накладну видає продавець. Законодавство України не передбачає відповідальність платників податків (покупців) за дії інших осіб. Не передбачено також обов'язку платників податків перевіряти вірогідність даних у накладній. Отже, висновок позивача про наявність в діях першого відповідача протиправної мети є бездоказовим.

Суд вважає необхідним відзначити, що матеріалами справи підтверджено, що товари, отримані першим відповідачем від ТОВ „Віп Інтернешнл», в подальшому реалізовані першим відповідачем ТОВ „СМУ-7”. Дана операція підтверджує факт дійсного отримання першим відповідачем товарів від другого відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного,

Керуючись статтями   8 Конституції України, ст.ст. 4, 8, 17, 50, 94, 161- 163 , 164-167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи,  які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,  свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в  апеляційному  порядку  постанови суду першої інстанції повністю або частково.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Постанову по даній справі в повному обсязі виготовлено 24.11.2006р. о 09-30 год.

Суддя                                                                                            Мамалуй О.О.