ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
09 жовтня 2012 р. Справа №2а-4710/12/0170/17
Суддя Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Папуша .В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища
до Лівадійської селищної ради, Управління Держкомзему в м. Ялта Автономної Республіки Крим
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_1,
про визнання незаконним та скасування рішення, спонукання до виконання певних дій,
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 11.05.12р. надійшов адміністративний позов Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах особи Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища до Лівадійської селищної ради, Управління Держкомзему в м. Ялта Автономної Республіки Крим, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_1, про визнання незаконним та скасування рішення, спонукання до виконання певних дій.
Заявлене в адміністративному позові клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду, мотивоване тим, що про зазначені порушення закону прокурору стало відомо лише при проведенні перевірки додержання вимог земельного та природоохоронного законодавства на території Ялтинського гірського-лісового природного заповідника у листопаді 2011 року, що унеможливило звернення до суду за визнанням протиправним оскарженого рішення у встановлений законом строк, судом визнано обґрунтованим, причини пропуску строку визнано поважними.
Викладені в адміністративному позові вимоги мотивовані тим, що під час перевірки встановлено обставини неправомірного вилучення відповідачем, який є органом місцевого самоврядування, земельної ділянки площею 0,15 га із земель об'єкту природно-заповідного фонду - Ялтинського гірсько-лісового заповідника на підставі рішення від 09.08.05р., яким також затверджено проект землеустрою з відведення земельної ділянки у власність третій особі. Проте, вказана земельна ділянка, згідно координатам її меж, повністю розташована в межах Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника. На вимогу статті 150 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду відносяться до особливо цінних, вилучення яких допускається за постановою Кабінету Міністрів України або за рішення відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України. Всупереч статей 12, 15, 16 Земельного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення про вилучення земельної ділянки та надання її третій особі органом місцевого самоврядування прийнято з перевищенням наданих законодавством України повноважень, а тому воно підлягає скасуванню. З огляду на те, що земельну ділянку, вилучену з земель Ялтинського гірського-лісового природного заповідника та надану третій особі з перевищенням повноважень, яка зареєстрована відповідним органом Держкомзему, то реєстрація земельної ділянки також підлягає скасуванню.
За поданим позовом, ухвалою суду від 14.05.12р., відкрито провадження в адміністративній справі, проведено підготовче провадження, за результатами закінчення якого справу призначено до розгляду в судовому засіданні, сторін повідомлено про місце, день і час судового розгляду.
З встановлених з матеріалів справи, ухвалою суду від 05 червня 2012 року зупинено провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим в кримінальній справі № 12011011530020 за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України, прокурора зобов'язано повідомити суд про набрання законної сили вказаним рішенням.
11.09.12р. до канцелярії суду надійшло клопотання заявника про поновлення провадження у справі з підстав припинення обставин, що зумовили зупинення провадження, на підтвердження чого надано суду надано копію постанови Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 15.07.2012р. у справі № 1/0124/42/2012.
Ухвалою суду від 12.09.12р. поновлено провадження у справі, призначено її до розгляду в судовому засіданні.
Сторони повідомлені належним чином про місце, день і час судового розгляду, явку повноважних представників у судове засіданні не забезпечили, про поважність причин неявки суд не повідомили, відповідачі заперечення на адміністративний позов не надали.
Прокурор, до початку розгляду справи, з огляду на неявку представників сторін, надав суду заяву про розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, клопотання прокурора, зважаючи на неявку представників сторін, приписи статті 122 КАС України, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів частини шостої статті 128 КАС України за наявними в ній матеріалами.
Право на звернення прокурора передбачено положеннями статті 60, 61 КАС України, положеннями ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру", з положень яких, у разі здійснення прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. За приписами статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією із форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Предметом спору у цій справі заявником визначено незаконність рішення органу місцевого самоврядування щодо вилучення та розпорядження землею, здійсненого поза межами повноважень, визначених земельним законодавством, та скасування державної реєстрації державного акта про право власності на землю, виданого третій особі.
Оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши матеріали справи, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Встановлені судом з матеріалів справи фактичні обставини свідчать про те, що рішенням Лівадійської селищної ради 29 сесії 4-го скликання від 09 серпня 2005 року № 135 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відводу та передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.07.2005р., проекту землеустрою щодо відводу у власність земельної ділянки, на підставі ст.ст. 12, 118 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", затверджено проект землеустрою щодо відводу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1, передано безоплатно у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,1500 га, кадастровий номер 0111947900:07:001:0088 (а.с.18-19).
На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 14 вересня 2005 року видано державний акт серії ЯА № 534005 на право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17).
З висновку № 542 судової будівельно-технічної експертизи по кримінальній справі № 12011011530020 від 09 квітня 2012 року, судом встановлено, що земельна ділянка, надана згідно рішення Лівадійської селищної ради № 135 (29-ї сесії 4-го скликання від 09.08.2005р.) гр. ОСОБА_1, розташована за адресою: АДРЕСА_1 увійшла до меж Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника, згідно матеріалів лісоустрою 1987 року. Фактична площа земельної ділянки, розташованої в межах заповідника становить 1500 кв.м.
Приписи статті 14 Конституції України, положення якої є нормами прямої дії, визначають, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України від 25.10.01р. № 2768-III земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
З положень статті 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).
Поняттям землі, визначеним у статті 1 Земельного Кодексу України, встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Суб'єктами права власності на землю відповідно до п. "в" частини першої статті 80 ЗК України є: держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Згідно частин першої та другої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону.
Відповідно до статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку, яке набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.
За приписами частини першої статті 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Положення статті 141 ЗК України визначають вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою та відповідно до частини першої якої, підставою припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.
Положеннями статті 150 Земельного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних відносин, визначено склад особливо цінних земель та порядок їх вилучення. Зокрема з положень частини першої названої статті 150 ЗК України землі природно-заповідного фонду, до складу яких, як то встановлено з вищеназваного висновку експерта у кримінальній справі, віднесено землі Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника. Зокрема, на вимогу частини другої вказаної статті земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.
З огляду на викладене, право вилучення земельних ділянок із земель природно-заповідного фонду надано Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.
Доказів погодження Верховною Радою України питання про вилучення (викуп) земельної ділянки загальною площею 0,1500 га, кадастровий номер 0111947900:07:001:0088, за адресою: АДРЕСА_1, що входить до складу земель Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника, за поданням Лівадійської селищної ради, матеріали справи не містять.
Окрім цього, з дослідженої судом постанови Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2012 року № 1/0124/42/2012 года, по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ст. 367 ч. 2, ст. 364 ч. 1, ст. 366 ч. 1, ч. 2 КК України, встановлено, що ОСОБА_2, в період часу з 18.07.2005 року по 22.07.2005 року, будучи посадовою особою, у денний час, знаходячись у службовому приміщенні управління екологічної інспекції Південно-Кримського регіону по вул. Єкатерининська, 4 в м. Ялта, неналежним чином виконуючи свої обов'язки внаслідок недбалого відношення до них, в порушення вищевказаних нормативних актів, будучи зобов'язаним при здійсненні певних дій, а саме, надання висновків (узгоджень) про можливість передачі земельної ділянки у власність, особисто упевнитись в наданні можливості вільності земельної ділянки, що можливо встановити тільки особисто вийшовши на місце, а також відсутність на ній зелених насаджень, відповідаючи заповідному фонду, при розгляді заяв та матеріалів відносно виділення земельних ділянок громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_1, не здійснив особистого виходу на місце, не впевнився у відсутності на ній зелених насаджень, що відносяться до заповідного фонду, не провів відповідну роботу по узгодженню проектів відводу земельної ділянки та виконання вимог Порядку узгодження природоохоронними органами матеріалів відносно вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого приказом Мінприроди України № 434 від 05.11.94, а саме, при визначення місця розташування земельної ділянки по відношенню до території об'єкта Природно-заповідного фонду не використовував матеріали лісо устрою Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника 1987 року, а також не долучив спеціалістів в галузі лісного господарства, землеустрою та кадастру або геодезії та при розгляді у вказаний період часу заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_1, з доданими до них документами про місце розташування земельних ділянок, не проведено перевірку у відповідності із зазначеним порядком та посадовими обов'язками, по результатах якої ОСОБА_2, як старший державний інспектор - начальник інспекції по м. Ялта складені та підписані висновки про узгодження проектів відводу земельних ділянок ОСОБА_3 № 1318-90 від 22.07.05, ОСОБА_1 № 1319-90 від 22.07.05, в п. 14 якого вказано, що витребувані земельні ділянки не є об'єктами природно заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, не зарезервовані до заповідника.
Перевіркою з залученням спеціалістів Республіканського комітету з охорони навколишньої природної середи, а також спеціалістів ТОВ "Інститут екології, землеустрою та проектування" встановлено, що передбачені для відводу земельні ділянки вищевказаним особам, відповідно до координат їх границь, повністю розташовані у межах Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника, визначені відповідними планово-картографічними матеріалами лісоустрою заповідника, визначеного об'єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення у встановленому законом порядку, що також підтверджується висновком будівельно-технічної експертизи КНДІСЕ № 542 від 09.04.12.
Узгоджені ОСОБА_2 з порушенням законодавства проекти відводів земельних ділянок затверджені рішенням сесії Лівадійської селищної ради № 136 від 09.08.05 ОСОБА_3 площею 0,1500га, № 135 від 09.08.05 ОСОБА_1 площею 0,1500 га.
Згідно до частини першої статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Положення статті 72 КАС України визначають підстави для звільнення від доказування, відповідно до яких однією із підстав на вимогу частини четвертої названої статті, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, які є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Відповідно до частини першої статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Таким чином, постанова Ялтинського міського суду АР Крим якою ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 364, ч.ч. 1, 2 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України - на підставі п. "є" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2011 році" від 08 липня 2011 року, є обов'язковою для адміністративного суду при розгляд цієї адміністративної справи, оскільки відповідно до вказаного судового рішення при розгляді кримінальної справи встановлено вину посадової особи у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч.ч. 1, 2 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України, у тому числі щодо незаконного та безпідставного, з перевищенням службових повноважень, узгодження проекту відводу земельної ділянки ОСОБА_1, який, як то встановлено з матеріалів адміністративної справи, розглядався відповідачем разом із заявою третьої особи, за результатами чого прийнято рішення Лівадійської селищної ради 29 сесії 4-го скликання від 09 серпня 2005 року № 135 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відводу та передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Актом індивідуальної дії державного чи іншого органу, у тому числі органу місцевого самоврядування є юридична форма рішення цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Отже, з встановлених судом обставин, що підтверджуються наявним у матеріалах справи доказами, зважаючи на перевищенням органом місцевого самоврядування повноважень, наданих Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", акт індивідуальної дії відповідача - рішення Лівадійської селищної ради 29 сесії 4-го скликання від 09 серпня 2005 року № 135 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відводу та передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 є недійсним.
Вимога про визнання недійсним акта індивідуальної дії (рішення) виключає вимогу про скасування цього ж акту, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають.
Право власності та право постійного користування на земельну ділянку, у відповідності до статті 125 ЗК України, виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Отже, як убачається із змісту норм земельного законодавства, документом що визначає права на земельну ділянку є рішення органу місцевого самоврядування чи правочин, а державний акт, отриманий на їх підставі, є документом, що посвідчує права на ділянку та його державну реєстрацію.
З набуттям 01.01.11р. чинності постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.09р. № 1021, якою затверджено Порядок ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, на вимогу пункту 4 якого, Книга записів відкривається та ведеться у паперовому вигляді - територіальним органом Держкомзему, в електронному вигляді - операторами - структурними підрозділами державного підприємства "Центр державного земельного кадастру".
Як убачається зі змісту пунктів 22, 23 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, запис про державну реєстрацію документа, що посвідчує право на земельну ділянку, в розділі Книги записів скасовується (поновлюється) посадовою особою на підставі рішення суду.
З положень пунктів 27, 28 повноваження на скасування (поновлення) запису у Поземельній книзі надано посадовій особі територіального органу Держземагентства на підставі рішення суду, яке здійснюється шляхом внесення до автоматизованої системи відомостей про скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів посадової особи, яка скасувала (поновила) запис, і формування з використанням автоматизованої системи нових аркушів Книги записів, що засвідчується підписом посадової особи та скріплюється печаткою територіального органу Держземагентства.
Наявність у державному реєстрі, тобто у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки, відомостей про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, при відсутності правовстановлювального документу на таку земельну ділянку, не відповідає ані меті, ані завданням, які покладено законом на відповідача як суб'єкта владних повноважень щодо забезпечення ведення державного земельного кадастру, повноти відомостей про всі земельні ділянки.
Проте, за відсутності правовстановлюючого документу - рішення органу місцевого самоврядування, внаслідок визнання його недійсним, яке було підставою для видачі державного акту на право власності на земельну ділянку, здійснення реєстрації - внесення запису до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, здійснений відповідачем запис підлягає скасуванню, тому як відомості про право на земельну ділянку не відповідають фактичній передачі цього права.
З положень пункту 22 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.09р. № 1021, суд є уповноваженим на постановлення судового рішення про скасування запису про державну реєстрацію документа, що посвідчує право на земельну ділянку в розділі Книги записів про державну реєстрацію прав на землю.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість, підставність та доведеність, доказами наявними у матеріалах справи, позовних вимог щодо спонукання відповідача до вчинення певних дій, через що, зважаючи на повноваження суду, визначені приписами статті 162 КАС України, вони підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, письмових заперечень щодо поданого позову суду не надав.
Дослідивши повідомлені позивачем обставини, перевіривши матеріали справи, що надійшли до суду, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про достатність підстав для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані прокурором в інтересах позивача підтверджують обставини, на які прокурор посилається на їх обґрунтування.
Підстав для розподілу судових витрат судом не виявлено.
Керуючись статтями 94, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Задовольнити адміністративний позов повністю.
Визнати недійсним рішення Лівадійської селищної ради 29 сесії 4-го скликання від 09 серпня 2005 року № 135 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відводу та передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.
Зобов'язати Управління Держкомзему у м. Ялта АР Крим вжити дії щодо скасування реєстрації запису про державну реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 534005, виданого ОСОБА_1, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010502100152.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.
Суддя О.В. Папуша