ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2012 р. Справа №2а-6061/12/0170/17

Суддя Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Папуша О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

06.06.12р. до суду надійшов названий адміністративний позов, яким позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що виникла внаслідок неповної сплати страхових внесків особою, яка обрала особливий спосіб оподаткування (фіксований податок), сумою 1 756,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення вимог пенсійного законодавства, будучи платником страхових внесків, не здійснив своєчасного обчислення, нарахування та сплати страхових внесків в порядку визначеному Законом України від 09.07.03 № 1058-VI "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", щодо обраного особливого способу оподаткування, а також не здійснив доплати до мінімального страхового внеску, у зв'язку із змінами у пенсійному законодавстві, що призвело до виникнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що рахується за ним в зазначеній сумі.

За поданим позовом, ухвалою суду від 08.06.12р., відкрито провадження в адміністративній справі, проведено підготовче провадження, за результатами закінчення якого справу призначено до розгляду в судовому засіданні, сторін повідомлено про місце, день і час судового розгляду.

Відповідач, ознайомившись з матеріалами справи, адміністративний позов не визнав, проти заявлених вимог заперечив, зазначивши, що підприємці не повинні нічого доплачувати за 3-4 квартали 2010 року. Відповідно до Закону України № 1251 будь-які зміни в Законах, що стосуються обов'язкових платежів (включаючи збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування) вносяться до закону за півроку та вступають у силу з початку нового бюджетного року. Тобто, Верховна Рада України внесла зміни пізніше ніж за півроку до їх початку виконання, а тому ці зміни повинні були набрати сили з 11.01.11р. Закон № 1251 діяв до 01.01.11р., що свідчить про розповсюдження на закони № 2461 та № 1058. Дата набрання змін в силу є дата їх скасування законом № 2464. З огляду на вказане необхідності здійснювати доплату за 3-й та 4-й квартали у всіх підприємців ніколи не було. Дотримуючись верховенства права, суд зобов'язаний визнати, що вимоги Пенсійного фонду України про сплату боргу є незаконними.

Також, у поданій суду заяві, відповідач просив суд звернути увагу на сплив строку позовної давності при зверненні Пенсійного органу до суду із вимогами про стягнення.

Сторони, належним чином повідомлені про місце, день і час судового розгляду, явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили.

Позивач до канцелярії суду подав клопотання про розгляд справи за відсутності його повноважного представника, зазначивши, що заборгованість станом на час розгляду справи не зменшилась, позовні вимоги підтримано у повному обсязі, на обґрунтування чого надав картку особового рахунку.

Відповідач у судове засідання не прибув, явку вповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, клопотання позивача, зважаючи на приписи статті 122 КАС України, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів частини шостої статті 128 КАС України за наявними в ній матеріалами.

З досліджених судом матеріали справи у їх сукупності, з'ясовано, що позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим на підставі приписів статей 20, 23, 106 та частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.03 № 1058-VI "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якою органи Пенсійного фонду України наділені правом на звернення до суду з позовами про стягнення недоїмки, у тому числі, якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги у разі, якщо її не оскаржено страхувальником.

Розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закон України від 09.07.03 № 1058-VI "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з пунктом 1 статті 14 цього Закону страхувальниками зазначених осіб є їхні роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 цього нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У статті 18 зазначеного Закону закріплено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, з яких складається система оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування передбачено Законом України від 26 червня 1997 року "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", де, як і в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не визначено такої пільги як звільнення від сплати цього збору для суб'єктів підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування.

Таким чином, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановлені пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати. Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування осіб, які працюють у суб'єктів підприємницької діяльності - платників єдиного податку, як і за самих суб'єктів підприємницької діяльності, що обрали спрощену систему оподаткування, не залежить від статусу платника податку.

До введення в дію Закону України від 08.07.2010 № 2461 - VI "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доплата до мінімального страхового внеску здійснювалася за бажанням фізичної особи - платника спрощеної системи оподаткування. Починаючи з липня 2010 року Законом України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08.07.2010 № 2461-VI встановлено обов'язкову сплату підприємцями - фізичними особами на спрощеній системі оподаткування страхових внесків до Пенсійного фонду в порядку, визначеному Законом України № 1058. Враховуючи те, що мінімальний розмір страхового внеску (з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України) встановлено на календарний місяць, а також те, що страховий стаж особам для призначення пенсії обчислюється в місяцях, сплата страхових внесків здійснюється у розмірі не менше мінімального страхового внеску, але не пізніше 20-го числа після закінчення кварталу, як це передбачено частиною шостою 6 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно до частини шостої 6 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. За таких обставин, будь-яких виключень щодо нарахування, обчислення і сплати в установлені строки страхових внесків суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не надано.

Відповідно до частини першої статті 5 та частини 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на відносини загальнообов'язкового державного пенсійного страхування лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" не регулює сплату страхових внесків, не має пріоритету перед Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та повинен застосовуватись лише в частині, що не суперечить йому, тому що за загальним принципом права, у разі, якщо різні нормативні акти по різному трактують права та обов'язки, повинен застосовуватись нормативний акт вищої юридичної сили, а якщо такі акти мають рівну юридичну силу, то необхідно керуватись актом, який прийнято пізніше. Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" є підзаконним нормативним актом по регулюванню з питань оподаткування.

Закон України від 25.06.91 № 1251 "Про систему оподаткування" визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Страхові внески не включені в перелік податків, передбачених статтею 14 Закону України "Про систему оподаткування".

Відповідно до статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, має право узгодити її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду протягом десятиденного строку з моменту отримання, але не скористався цим правом, а значить визнав всю суму боргу зазначену у вимозі.

З набранням чинності Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" внесено зміни до Закону України від 09.07.03 № 1058-VI "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який до 31.12.10 визначав принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Вказаний закон з 01.01.11 визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Проте, з положень абзаців 4 та 5 пункту 7 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08.07.10 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Тобто, з положень статті 3, пунктів 4 та 6 частини другої статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин, страхувальник був зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом, а також нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Обов'язок зі сплати страхувальниками страхових внесків, нарахованих за відповідний базовий звітний період, був обмежений по строкам - не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 "Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої Постановою правління ПФУ від 19.12.03 № 21-1, підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання проводять щомісячне нарахування страхових внесків на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу).

Страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Встановлені судом з матеріалів справи фактичні обставини свідчать про те, що ОСОБА_1, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1, зареєстрований фізичною особою-підприємцем з Виконавчим комітетом Центральної районної ради м. Сімферополя з 23.10.01, перебуває на обліку в Пенсійному фонді України Центрального району м. Сімферополя відповідно до особисто поданої ним заяви від 05 грудня 2001 року (а.с.5-6).

З дослідженого судом звіту нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (платник єдиного податку), судом встановлено, що позивачем за період з липня 2010 року по грудень 2010 року, відповідачу, як страхувальнику донараховано до сплати страхові внески загальною сумою 1 828,80 грн., частина з яких, як то встановлено судом, в розмірі 72 грн., сплачено страхувальником територіальному органу Пенсійного фонду. Вказана сума заборгованості виникла внаслідок недотримання відповідачем положень Закону України від 08.07.10 № 2461 "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з набрання чинності якого з 17.07.10р., яким внесено зміни до пп. 4 п. 8 Розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за змістом якого сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Всупереч вимогам пенсійного законодавства відповідачем не здійснено доплату до мінімального страхового внеску в результаті чого по його особовому рахунку рахується заборгованість.

Територіальним органом Пенсійного фонду України сформовано вимогу про сплату боргу від 11.05.11р. № Ф-695 сумою 1 756,80 грн. (а.с.8) У передбачений законодавством термін боржник вимогу не оскаржив та заборгованість не сплатив, відповідно до картки особового рахунку за відповідачем рахується заборгованість розміром 1 756,80 грн.

Дослідивши повідомлені сторонами обставини, перевіривши матеріали справи, що надійшли до суду, з'ясувавши, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про достатність підстав для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.

Факти, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини підтверджуються наявними доказами, а тому вказане є підставою для задоволення адміністративного позову, а заявлена до відшкодування органом Пенсійного фонду України сума - стягненню.

У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 94, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1, на користь Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим, заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування сумою 1 756,80 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя О.В. Папуша