ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
09 жовтня 2012 р. Справа №2а-5993/12/0170/17
Суддя Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Папуша О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Комунального підприємства "Завітненський сількомунгосп"
про стягнення,
ВСТАНОВИВ:
05.06.12 до суду надійшов названий адміністративний позов, яким позивач просить суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за робочі місця не зайняті інвалідами у 2011 році сумою 4 182,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на порушення відповідачем приписів статей 19, 20 Закону України від 21.03.91р. № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в частині невиконання нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою статті 19 названого Закону, не працевлаштування, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. У зв'язку із невиконанням законодавчо визначеного обов'язку з працевлаштування інвалідів, на вимогу положень частини першої статті 20 названого Закону до 15.04.11р. був зобов'язаний самостійно сплатити адміністративно-господарських санкцій, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, проте вказаного Законом обов'язку не здійснив.
За поданим позовом, ухвалою суду від 28.05.12р., відкрито провадження в адміністративній справі, проведено підготовче провадження, за результатами закінчення якого справу призначено до розгляду в судовому засіданні, сторін повідомлено про місце, день і час судового розгляду.
Законний представник відповідача, відповідно до поданої в судовому засіданні 12.07.12 заяви, адміністративний позов визнав у повному обсязі, зазначивши, що виконання судового рішення у повному обсязі одним платежем є неможливим, за браком достатньої кількості коштів, а тому просить суд при постанволенні рішення одночасно визначити порядок та строк виконання судового рішення про стягнення суми заборгованості, шляхом розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців за наданим ним графіком.
Позивач, неоднарозово уточнював позовні вимоги, та відповідно до останньої редакції вимог просить суд стягнути з відповідача заборгованість із сплати адмінстративно-господарських санкцій за 2011 рік загальною сумою 3 276,00 грн.
Зважаючи на неявку в судове засідання, призначене на 09.10.12, повноважних представників сторін, беручи до уваги вимоги статей 33, 35 КАС України, судом вжито усіх можливих заходів щодо сповіщення сторін про розгляд адміністративної справи, вжито достатніх заходів для повідомлення відповідача про строк подання заперечень проти позову, порядок їх подання, а також наслідки неподання такого заперечення, з огляду на що, зважаючи на приписи статті 122 КАС України, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів частини шостої статті 128 КАС України за наявними в ній матеріалами.
Статтею 43 Конституції України задекларовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Виконання та реалізація зазначеної конституційної норми забезпечується законами України, підзаконними актами та актами ненормативного характеру, які встановлюють механізм реалізації права на працю.
Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами регулює Закон України від 21.03.91р. № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Засадами частини першої статті 1 названого Закону встановлено, що інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України та іншими законодавчими актами.
Згідно з частиною 3 статті 18 названого Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань, відповідно до частини 3 статті 18-1 цього Закону, державна служба зайнятості
Засадами частини першої статті 1 зазначеного Закону встановлено, що інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України та іншими законодавчими актами.
Відповідно до частини 7 статті 20 вказаного Закону контроль за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту та сплати ними адміністративно-господарських санкцій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Правовий статус, повноваження та умови діяльності зазначеного Фонду визначені Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 року № 1434.
З положень частини першої статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установлено законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.
Згідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", є право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
У частині 1 статті 20 вказаного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
За правилами статті 18 названого Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (далі - роботодавці), установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно частини дев'ятої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Процедура реєстрації підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів визначена у Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07р. № 70 (далі по тексту - Порядок).
Пунктами 2, 3 Порядку передбачено, що роботодавці реєструються у відділеннях Фонду за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб так фізичних осіб-підприємців. Для реєстрації роботодавці подають відділенню Фонду відповідну заяву та копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи-підприємця.
Відповідно до п. 3 Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70 новостворені роботодавці та підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, що використовують найману працю, в яких кількість працюючих, для яких це місце роботи є основним, збільшилася до восьми і більше осіб, реєструються у відділенні Фонду до 1 лютого, що настає за роком створення або збільшення кількості працюючих.
Встановлені судом з матеріалів справи фактичні обставини свідчать про те, що поданим 28.02.12 Комунальним підприємством "Завітненський сількомунгосп" звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік повідомлено Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів про середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу за 2011 рік у кількості 11 осіб, визначено кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" у кількості 1 особи, зазначено розмір середньомісячної заробітної плати штатного працівника розміром 8 364 грн.
Передбачена Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", приписи статей 18-20, відповідальність (адміністративно-господарські санкції та пеня) застосовується до підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, в тому числі і у разі не надання звітності в порядку встановленому Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Штрафні санкції є відповідальністю за недодержання відповідачем нормативу, встановленого для його підприємства кількості для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до пункту 2.3 Порядку нарахування пені та її сплати, Затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 15.05.2007 № 223, адміністративно-господарська санкція - це грошове зобов'язання, альтернативне зобов'язанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до Закону, сплачується у порядку і розмірах, передбачених Законом та постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Отже, із наведеної дефініції та завдань Фонду стосовно здійснення контролю за виконанням роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, фактом вчинення правопорушення є несплата адміністративно-господарських санкцій.
Виходячи з наведених норм Закону відповідач зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання зобов'язань по працевлаштуванню інвалідів, оскільки відповідачем не були прийняті передбачені законом заходи по працевлаштуванню інвалідів.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно зі статтею 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Статтею 239 Господарського кодексу України передбачені види адміністративно-господарських санкцій, які можуть застосовуватися до суб'єктів господарювання органами державної влади та органами місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом. До таких адміністративно-господарських санкцій відноситься адміністративно-господарський штраф, як грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності (стаття 241 Господарського кодексу України). Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
З отриманих від законного представника відповідача пояснень судом встановлено, що відповідач визнає позов у повному обсязі з огляду на факт вчинення порушення і передбачену законом необхідність сплати адміністративно-господарських санкцій.
Заявлене відповідачем клопотання про розстрочення виконання судового рішення на 12 місяців, суд розцінює як клопотання про встановлення способу, строків і порядку виконання судового рішення, вирішення якого можливе під час прийняття постанови у справі, що не суперечить приписам статті 257 КАС України.
Досліджені судом клопотання про уточнення адміністративного позову та визначений і наданий представником відповідача можливий графік погашення заборгованості, в частині узятих на себе зобов'язань з розрахунку та дотримання строків і сум виплат заборгованості співпадають, з огляду на що, зважаючи на визнання суми боргу та добровільне погашення її розміру, суд задовольняє уточнені вимоги позивача та вважає за можливе встановити спосіб, строк і порядок виконання судового рішення.
Підстав для розподілу судових витрат судом не виявлено.
Керуючись ст.ст. 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Задовольнити адміністративний позов повністю.
Стягнути з Комунального підприємства "Завітненський сількомунгосп" на користь Державного бюджету Совєтського району Автономної Республіки Крим адміністративно-господарські санкції за робочі місця не зайняті інвалідами у 2011 році сумою 3 276,00 грн., що підлягають зарахуванню на р/р № 31210230700290, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби України в АР Крим, МФО 824026, код ЄДРПОУ 37590738, призначення платежу: *; 31591521; 50070000; 01; адміністративно-господарські санкції за робочі місця незайняті інвалідами за 2011 рік.
Встановити спосіб, строк і порядок виконання постанови, шляхом сплати Комунальним підприємством "Завітненський сількомунгосп" заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за робочі місця незайняті інвалідами за 2011 рік розміром 3 276,00 грн. рівними частками, щомісячно сумою 364,00 грн. протягом 9 місяців, а саме у період: з жовтня 2012 року по червень 2013 року.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.
Суддя підпис Папуша О.В.