Справа № 2506/8545/2012 провадження № 11/795/78/2013 Головуючий у І інстанції Самусь Людмила Володимирівна
Категорія - ч.2 ст. 186 КК України Доповідач Григор'єва В. Ф.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 січня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіГригор’євої В. Ф.
суддів - Воронцової С.В., Козака В.І.
з участю прокурора - Шимка Є.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 листопада 2012 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Чернігова, українець, громадянин України, з професійно-технічною освітою, не працюючий, не одружений, мешканець АДРЕСА_1, раніше судимий:
- 31 травня 2001 р. Новозаводським районним судом м. Чернігова за ст. ст. 140 ч.2, 140 ч.3, 141 ч.2, 143 ч.2, 42 КК України 1960 р. до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
- 01 жовтня 2003 р. Новозаводським районним судом м. Чернігова за ст. ст. 185 ч.3, 71 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі;
- 01 квітня 2009 р. Деснянським районним судом м. Чернігова за ст.ст. 186 ч.2, 190 ч.2, 70 КК України до 4 років позбавлення волі, за постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2011 р. звільнений від відбування покарання умовно-достроково на 1 рік 2 місяці 27 днів,
засуджений:
- за ст. 185 ч.2 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;
- за ст. 185 ч.3 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ст. 186 ч.2 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки.
В силу ст. 70 ч.1 КК України ОСОБА_2 визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 4 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 квітня 2009 р. і остаточно призначено ОСОБА_2 покарання за сукупністю вироків у вигляді 4 років 3 місяців позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 - 399 грн., на користь ОСОБА_4 - 1200 грн., на користь ОСОБА_5 - 220 грн., на користь ОСОБА_6 - 909 грн., на користь ОСОБА_7 - 250 грн., на користь ОСОБА_8 - 900 грн., на користь ОСОБА_9 - 600 грн., у відшкодування матеріальної шкоди, на користь ОСОБА_10 - 2689 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди, в іншій частині позову ОСОБА_10 щодо стягнення моральної шкоди, відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 352 грн. 80 коп. судових витрат за проведення експертиз.
Питання речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
Судом ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що 14 січня 2012 р. близько 20.30 год. він, знаходячись у приміщені кафе «Прохолода», розташованому по пр. Перемоги, 106 в м. Чернігові, таємно викрав мобільний телефон марки «Samsyng GТ3322», вартістю 819 грн. з карткою оператора мобільного зв'язку «Лайф», вартістю 10 грн. із грошима на рахунку в сумі 5 грн. та з карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар», вартістю 25 грн., а також чорний шкіряний чохол до мобільного телефону, вартістю 50 грн., а всього викрав майна на загальну суму 909 грн., що належить потерпілому ОСОБА_6
Далі, в середині лютого 2012 р. в денний час ОСОБА_2, знаходячись в маршрутному таксі №12, яке рухалося в напрямку зупинки громадського транспорту «Залізничний вокзал» в м. Чернігові, таємно викрав мобільний телефон марки «Samsyng GT-S55660», вартістю 1515 грн. з карткою оператора мобільного зв'язку «Лайф», вартістю 10 грн. із грошима на рахунку в сумі 10 грн., а всього викрав майна на загальну суму 1535 грн., що належить потерпілій ОСОБА_11
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 05 травня 2012 р. у вечірній час ОСОБА_2, знаходячись поблизу будинку №1 по вул. Савчука в м. Чернігові, таємно викрав велосипед марки «Formula», вартістю 1000 грн., що належить потерпілій ОСОБА_4, чим спричинив останній матеріальну шкоду.
Після цього, 29 травня 2012 р. близько 23.00 год. ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на перехресті пр. Миру - вул. Войкова в м. Чернігові, з метою заволодіння майном ОСОБА_12, наблизився до останньої, після чого відкрито заволодів мобільним телефоном марки «Нокіа 2700» ІМЕІ НОМЕР_1, вартістю 680 грн. з карткою оператора мобільного зв'язку «МТС», що не представляє матеріальної цінності для потерпілої, із грошима на рахунку в сумі 7 грн., а всього майна на загальну суму 687 грн., що належить потерпілій ОСОБА_12, чим завдав останній матеріальну шкоду.
Далі, на початку червня 2012 р. в нічний час ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в під'їзді будинку №6 по вул. Музикальній в м. Чернігові, таємно викрав велосипед марки «Ардіс», вартістю 900 грн., що належить потерпілому ОСОБА_8, чим спричинив останньому матеріальну шкоду.
Крім того, 03 червня 2012 р. близько 17.15 год. ОСОБА_2, знаходячись на ринку «Центральний», розташованому по вул. Примакова,1 в м. Чернігові, таємно викрав чорну шкіряну жіночу сумку, вартістю 80 грн., в якій знаходились гроші в сумі 120 грн. та мобільний телефон марки «Сіменс», вартістю 100 грн. з карткою оператора мобільного зв'язку «МТС», вартістю 10 грн. із грошима на рахунку в сумі 30 грн., а всього викрав майна на загальну суму 340 грн., що належить потерпілій ОСОБА_5, чим спричинив останній матеріальну шкоду.
Після цього, 05 червня 2012 р. в нічний час ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в приміщенні будинку №2, розташованому по пpoвулку Білоруському в м. Чернігові, таємно викрав системний блок від комп'ютера «BRAVO 02011014», вартістю 1000 грн., що належить потерпілій ОСОБА_13, чим спричинив останній матеріальну шкоду.
Далі, 14 червня 2012 р. в денний час ОСОБА_2, знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_2, таємно викрав мобільний телефон марки «Флай ОС 105», вартістю 239 грн. з карткою оператора мобільного зв'язку «Лайф», вартістю 50 грн. із грошима на рахунку в сумі 30 грн. та з карткою оператора мобільного зв'язку «Діджус», вартістю 25 грн. із грошима на рахунку в сумі 15 грн. та чохол до мобільного телефону, вартістю 40 грн., а всього викрав майна на загальну суму 399 грн., що належить потерпілому ОСОБА_3, чим спричинив останньому матеріальну шкоду.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, в середині червня 2012 р. в денний час ОСОБА_2, знаходячись на вул. Гребінки в м. Чернігові, таємно викрав велосипед марки «Україна», вартістю 250 грн., що належить потерпілому ОСОБА_7, чим спричинив останньому матеріальну шкоду.
Далі, на початку липня 2012 р. в денний час ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в приміщенні будинку АДРЕСА_3, проник до кімнати, звідки таємно викрав ноутбук марки «Acer», серійний номер LUSB90802310700ЕЕ32500, вартістю 2639 грн., що належить потерпілій ОСОБА_10, чим спричинив останній матеріальну шкоду.
Крім того, в період часу з 20.30 год. 03 липня 2012 р. до 14.00 год. 04 липня 2012 р. ОСОБА_2, знаходячись біля будинку №15-A по вул. Одинцова в м. Чернігові, таємно викрав з автомобіля марки «ВАЗ-2104» автомагнітолу марки «Ріоnеr», вартістю 600 грн., що належить потерпілому ОСОБА_9, чим спричинив останньому матеріальну шкоду.
Не погоджуючись з вироком суду, засуджений ОСОБА_2 подав апеляцію, в якій просить вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії з ст. 186 ч.2 КК України на ст. 185 ч.2 КК України та призначити більш м'яке покарання. Вважає даний вирок незаконним, оскільки він є суворим та не відповідає ступеню тяжкості скоєних ним злочинів та його особі. Зазначає, що він щиро розкаявся, написав явку з повинною та активно сприяв розкриттю злочинів. Проте не визнає, що заволодіння 29 травня 2012 року мобільним телефоном потерпілої ОСОБА_12 треба кваліфікувати як грабіж за ст. 186 ч.2 КК України та наголошує, що це була крадіжка, так як потерпіла перебувала в стані алкогольного сп'яніння та не пам'ятає його обличчя і не вірно вказує події злочину.
Заслухавши доповідача по справі, думку прокурора, який просив апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок суду - без зміни, оскільки він обґрунтований, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин, встановлених судом, ґрунтується на допустимих і достатніх доказах, ретельно досліджених судом, які узгоджуються між собою та яким суд дав належну юридичну оцінку, і є обґрунтованим.
Як вбачається зі змісту показань засудженого ОСОБА_2 в суді першої інстанції, він визнав свою вину частково у пред'явленому йому обвинуваченні за ст. ст. 185 ч.2, 185 ч.3, 186 ч.2 КК України. Він визнав себе виним повністю у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 185 ч.2, 185 ч.3 КК України, щодо крадіжок майна потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9 і підтримав свої показання, дані в ході досудового слідства та підтвердив викладені обставини вчинених ним злочинів щодо цих епізодів обвинувачення, а також заявлені позовні вимоги потерпілих про стягнення матеріальної шкоди визнав повністю, лише не погодився з вимогами потерпілої ОСОБА_10 про стягнення 30000 грн. моральної шкоди. Заперечував скоєння ним грабіжу щодо потерпілої ОСОБА_12, оскільки вважав, що стосовно неї він вчинив крадіжку. Він пояснив, що перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, зустрів потерпілу ОСОБА_12 на вул. Войкова в м. Чернігові, почав з нею розмовляти, потім вона з мобільного телефону викликала таксі і вони вирішили поїхати разом. Але, коли вони сіли в автомобіль, потерпіла почала його виштовхувати та кричати. В цей момент він побачив у неї в кишені телефон, скориставшись моментом, витягнув його з кишені та вийшов з таксі. У скоєному щиро розкаявся, шкодував з приводу вчиненого, вибачився перед потерпілими та просив його суворо не карати.
Не дивлячись на невизнання засудженим ОСОБА_2 вини у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, його вина у повному обсязі знайшла своє підтвердження в суді першої інстанції, вона підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, які ретельно досліджені в судовому засіданні, узгоджуються між собою, яким суд дав відповідну оцінку.
Перевіреними показаннями потерпілої ОСОБА_12 у суді підтверджується, що 29 травня 2012 р. у вечірній час вона перебувала у своїх знайомих по вул. Войкова в м. Чернігові. Близько 22.30 год. вийшла на вулицю та почала чекати таксі біля колишнього магазину «Гомельський», з кишені дістала свій мобільний телефон марки «Нокіа 2700», щоб викликати інше таксі, оскільки попереднє дуже довго не приїздило. В цей час до неї збоку підійшов молодий чоловік та щось запитав, вона йому відповіла, щоб той йшов, куди збирався. Після цього, чоловік вихопив у неї з рук мобільний телефон та побіг по вул. Войкова, вона його не наздоганяла та вслід йому нічого не кричала. Наступного дня вона написала заяву в міліцію. В неї було викрадено мобільний телефон марки «Нокіа 2700» ІМЕІ НОМЕР_1, який вона оцінює у 680 грн., також в телефоні була картка оператора мобільного зв'язку «МТС», яка цінності для неї не представляє, на рахунку даної картки було 7 грн., їй було завдано матеріальну шкоду на загальну суму 687 грн. Вона цивільний позов не заявляла і претензій до ОСОБА_2 немає (т.1 а.с.17-19).
Обставини скоєного засудженим ОСОБА_2 злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України, також підтверджуються і іншими доказами, перевіреними судом першої інстанції:
- протоколом прийняття усної заяви потерпілої ОСОБА_12 від 30 травня 2012 р. про вчинений злочин - відкрите викрадення її мобільного телефону 29 травня 2012 р. (т.1 а.с.7);
- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_12 від 30 серпня 2012 р., яким підтверджується, що невідомий хлопець вихватив в неї з рук її мобільний телефон та побіг по вул. Войкова в сторону бутіків (т.1 а.с.17-19);
- протоколом відтворення обстановки і обставин події з фототаблицею від 19 липня 2012 р. з участю засудженого ОСОБА_2, де останній розповів та показав на місці про обставини вчинення ним злочинів (т.1 а.с.73-79);
- накладною №4/7 від 17 січня 2011 р. та довідкою про вартість телефону «Нокіа 2700 с-2» (т.1 а.с.10,11).
Оцінивши зазначені докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів і правильно кваліфікував його умисні дії за ст. ст.185 ч. 2, 185 ч.3, 186 ч.2 КК України. Умисні дії засудженого ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ст. 186 ч. 2 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, а його твердження, що він вчинив 29 травня 2012 року крадіжку, а не грабіж, суд вірно розцінив, як захисну версію з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинений більш тяжкий злочин.
Таким чином, увесь комплекс наявних в справі доказів беззаперечно свідчить про участь засудженого ОСОБА_2 у вчиненні грабежу, повторно. Тому твердження засудженого про вчинення ним по цьому епізоду крадіжки, тобто злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України, суд першої інстанції вірно розцінив, як намагання останнього уникнути кримінальної відповідальності за більш тяжкий злочин. За таких обставин підстав для перекваліфікації умисних дій засудженого з ст.186 ч.2 КК України на ст. 185 ч. 2 КК України колегія суддів не вбачає.
Покарання засудженому ОСОБА_2 обрано судом першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, що відносяться до категорії середньої тяжкості та тяжких, значної кількості епізодів вчинених аналогічних злочинів, особи винного, який за місцем проживання характеризується формально позитивно, його віку, сімейного і матеріального стану, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, а також того, що злочини він вчинив до повного відбуття покарання за попереднім вироком, врахував обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, з'явлення із зізнанням щодо скоєння злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3 КК України, та думку потерпілих, які не наполягали на призначенні суворого покарання і призначив покарання, яке є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
При призначенні засудженому покарання за сукупністю злочинів суд першої інстанції керувався вимогами ст. 70 ч.1 КК України та призначив йому остаточне покарання, виходячи із принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Та, приймаючи до уваги, що засуджений ОСОБА_2 вчинив злочини до повного відбуття покарання за попереднім вироком, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при призначенні покарання за сукупністю вироків вірно керувався вимогами ст. 71 КК України, частково приєднав невідбуте покарання за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 квітня 2009 року, від якого той був звільнений умовно-достроково на 1 рік 2 місяці 27 днів відповідно до постанови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2011 року.
Всі обставини, на яки засуджений ОСОБА_2 посилається в своїй апеляції, судом першої інстанції при призначенні покарання враховані.
З урахуванням наведених доказів по справі по епізоду за 29 травня 2012 року щодо потерпілої ОСОБА_12, то колегія суддів вважає, що підстав для перекваліфікації дій засудженого ОСОБА_2 з ст. 186 ч.2 КК України на ст. 185 ч.2 КК України, немає.
Колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і справедливим, тому він не підлягає зміні.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість судового рішення, колегією суддів не вбачається, а тому апеляція засудженого ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 379 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 листопада 2012 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.
СУДДІ:
Воронцова С.В. Григор’єва В.Ф. Козак В.І.