Справа № 1715/17191/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2013 року
м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі судді -Кучиної Н.Г.
при секретарі -Цимбалюк А.І.
з участю представника позивача - ОСОБА_1
позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - Власюка С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства « Українська транспортна страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди,-
в с т а н о в и в :
До Рівненського міського суду надійшов позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства « Українська транспортна страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог, позивач та його представник ОСОБА_1 посилаються на те, що 05 грудня 2011 року між ОСОБА_2 та ПрАТ»Українська транспортна страхова компанія »був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту, згідно якого страховим випадком є дорожньо-транспорта пригода. Зазначають, що 23 грудня 2011 року близько 13 години в дворі будинку № 5 по вул. Директорії в місті Рівне, застрахований автомобіль марки « Хонда Аккорд»д.н.з. НОМЕР_1 був пошкоджений внаслідок ДТП, а саме ОСОБА_2, здійснюючи маневр розвороту допустив наїзд на бордюрний камінь, чим пошкодив автомобіль. Про дану подію ОСОБА_2 відразу повідомив представнику страхової компанії, яка рекомендувала йому звернутись в правоохоронні органи. Звернувшись в міліцію по телефону, йому надали номер телефона дільничного інспектора. Зателефонувавши, він поспілкувався з помічником дільничного інспектора, який в подальшому повідомив, що немає права фіксувати такі події і порадив передзвонити пізніше.27.12.2011 року він письмово звернувся в міліцію і за його зверненням було зроблено висновок ЖОІ № 6587 від 06.01.2012 року.
На виконання умов договору ОСОБА_2 звернувся до страховика з відповідним пакетом документів для отримання страхового відшкодування, проте листом № 155 від 02.03.2012 року йому у виплаті відшкодування було відмовлено. Вважають таку відмову незаконною та просять провести виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту. Просять стягнути страхове відшкодування в сумі 12978 грн. 60 коп., моральну шкоду в розмірі 1000 грн та 1500 грн. витрати на правову допомогу.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позові, додатково пояснили, що страхувальник звернувся за виплатою страхового відшкодування по страховому випадку. На їх думку, страховик неправомірно відмовляє у виплаті, оскільки позивачем дотримано вимог п.11.2.1 договору та надано довідку органів внутрішніх справ про факт та обставини ДТП із зазначенням місця і часу пошкодження, обставин і причин події, її учасників, опису пошкоджень. Просять позовні вимоги задоволити у повному обсязі та стягнути з відповідача страхове відшкодування в сумі 12978 грн. 60 коп., моральну шкоду в розмірі 1000 грн та 1500 грн. витрати на правову допомогу.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що позивачу правомірно було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, а відтак позовні вимоги є безпідставними.
Оцінюючи пояснення учасників цивільного процесу, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з таких підстав.
Сукупністю досліджених в справі доказів, які неоспорені відповідачем та визнаються судом достовірними, підтверджується, що 05 грудня 2011 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія»був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 022089, згідно якого було застраховано автомобіль марки «Хонда- Аккорд» д.н.з. НОМЕР_1, страховим випадком є дорожньо- транспортна пригода, викрадення, стихія.( а.с. 3-7).
Страхування здійснюється згідно з Законом України «Про страхування»(надалі Закон) та на підставі Правил страхування, у випадках, які не передбачені Договором, страховик і страхувальник керуються положеннями та умовами Правил.
Згідно ст. 17 Закону, правила страхування розробляються страховиком для кожного ви ду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.
Відповідно до 979 ЦК України за договором страхування одна сторона ( страховик) зобов»язується у разі настання певної події ( страхового випадку) виплатити другій стороні ( страхувальникові) або іншій особі , визначеній у договорі грошову суму ( страхову виплату), а страхувальник зобов»язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови.
Відповідно до ч.2 ст. 991 ЦК України договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.
Так, п. 4.1.1 Договору, "Дорожньо-транспортна пригода (ДТП) - пошкодження або знищення ТЗ, його складових частин та ДО, а також пошкодження скла, лакофарбового покриття внаслідок події, що відбулась під час руху ТЗ (зіткнення ТЗ під час руху з рухомими та нерухомими об'єктами, перекидання ТЗ під час руху, наїзд ТЗ на рухомі та нерухомі об'єкти),... , за винятком випадків, передбачених п.п. 4.1.3 та 4.1.4 цього Договору".
У разі настання страхового випадку, та умовами, передбаченими п. 10.2.1 Договору, Страхульник повинен: "при пошкодженні ТЗ внаслідок ДТП - повідомити державні органи, що здійснюють в установленому порядку контроль за безпекою руху та облік дорожньо-транспортних пригод за вказівкою працівників цих органів зробити медичне обстеження на предмет вживання алкоголю, наркотичних або психотропних речовин".
Як вбачається з висновку по матеріалах ЖОІ № 6587 від 06.01.2012р., вид. Рівненським МВ УМВС України в Рівненській обл., 27.12.2011р. в Рівненський МВ УМВС надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про те, що він з власної необережності 23.12.2011р. в м. Рівне по вул. Директорії, 5 керуючи автомобілем «Хонда- Аккорд», реєстр. № НОМЕР_1. виконуючи маневр розвороту, допустив наїзд на бордюрний камінь ( а.с. 9)
Відповідно до умов п. 14,2.7 Договору, підставами для відмови Страховика у виплаті страхового відшкодування є "випадки, передбачені розділом 5 цього Договору", тобто, згідно п. 5.5.1 Договору, Страховик не відшкодовує "збитки, якщо водій ТЗ самовільно залишив місце ДТП чи ухилився від проведення огляду на факт вживання алкоголю, наркотичних або токсичних речовин ..." ( а.с. 7).
З оглянутих в судовому засіданні, витребуваних на підставі ухвали суду, матеріалів ЖОІ № 6587 від 27 грудня 2011 року вбачається, що ОСОБА_2 звернувся в правоохоронні органи із заявою про дорожньо - транспортну пригоду лише 27 грудня 2011 року, а пригода відбулась 23 грудня 2011 року і висновок ЖОІ зроблено з пояснень ОСОБА_2
Щодо посилань представника позивача ОСОБА_1 на п.11.2.1 договору що, до переліку документів, необхідних для підтвердження настання страхового випадку та визначення розміру збитків необхідно подати довідку органів внутрішніх справ або інших уповноважених установ про факт і обставини ДТП із зазначенням місця і часу пошкодження, обставин і причин події, її учасників, опису відомостей про стан водія застрахованого транспортного засобу, оцінки органів внутрішніх справ щодо дій учасників і її довіритель подав висновок ЖОІ «6587 від 27 грудня 2011 року, який є саме тим документом, на підставі якого має бути виплачено страхове відшкодування, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.
Згідно вказаного висновку по матеріалах ЖОІ № 6587 06.01.2012 року вбачається, що висновок зроблений лише з пояснень заявника, а саме, встановлено, що 23.12.2001 року по вулиці Директорії , 5 в місті Рівне, близько 13 год.00.хв. під час керування автомобілем « Хонда - Аккорд» д.н.з. НОМЕР_1, виконуючи маневр розвороту здійснив наїзд на бордюрний камінь, чим пошкодив передній бампер. При цьому, у вказаному висновку не зазначено опису відомостей про стан водія транспортного засобу, оцінки органів внутрішніх справ щодо дій учасників, а отже, не висвітлено в повному об»ємі вимоги, передбачені п.11.2.1 Договору.
Крім того, суд приймає як належний і допустимий доказ у справі, відповідь №35\5-318 УМВС України в Рівненській області від 23.01.2013, надіслану на адресу суду, відповідно до ухвали про витребування доказів, що станом на 23.12.2011 року фіксація ДТП здійснювалась працівниками ДАІ у відповідності до наказів МВС України № 111 від 27.03.2009 «Про затвердження Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України», № 77 від 26.02.2009 «Інструкція з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС України матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»та № 460 від 06.12.2007 «Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів і підрозділів внутрішніх справ України при документуванні та розслідуванні дорожньо-транспортних пригод».( а.с.44)
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 в Державтоінспекцію ( державний орган, який мав право фіксувати ДТП ) для фіксування дорожньо- транспортної пригоди 23 грудня 2011 року не звертався.
А відтак, не заслуговують на увагу суду посилання позивача і його представника на довідку помічника дільничного інспектора Недашковського В.М., в якій останній зазначив, що 23.12.2011 року дійсно прийняв телефонний дзвінок від ОСОБА_2, який хотів зареєструвати страховий випадок, оскільки вказана повноважна особа не мала права, згідно чинного законодавства здійснювати фіксацію ДТП.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 не заперечила той факт, що 23 грудня 2011 року її зателефонував ОСОБА_2 і повідомив, що застрахований ним транспортний засіб під його керуванням попав у дорожньо- транспортну пригоду, при цьому вона йому порадила звернутись в правоохоронні органи для належної фіксації даної події, про те, що він має звернутись до дільничного інспектора, вона нічого не говорила. Чому ОСОБА_2 не звернувся в органи ДАІ їй не відомо.
Таким чином доводи позивача та його представника, що саме працівник страхової компанії порадила йому звернутись до дільничного інспектора, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
При цьому посилання, позивача на той факт, що його ввели в оману і він не знав, що йому необхідно звернутись до органів ДАІ, судом не приймаються до уваги, з огляду на конституційне положення ст.58 Конституції України, відповідно до якого «Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності».
За таких підстав, в судовому засіданні належними та допустими доказами встановлено, що позивач ОСОБА_2 всупереч вимог п. 10.2.1 Договору не повідомив державні органи, що здійснюють в установленому порядку контроль за безпекою руху та облік дорожньо- транспортних пригод, а отже в силу п.5.5.1 Договору вважається таким, що самовільно залишив місце ДТП.
Виходячи з наведеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення страхового відшкодування в розмірі 12978 грн. 60 коп.
З огляду на те, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а в судовому засіданні не встановлено порушення прав позивача, то позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.991 ЦК України, ст.ст.10,11,57-60,88, 212, 213-215,218,223, 294 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства « Українська транспортна страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди - відмовити
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом
Суддя