Судове рішення #275845
5/2373-28/226 А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ


79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128


ПОСТАНОВА

          

14.11.06                                                                                          Справа№ 5/2373-28/226 А

17 год 00 хв          

За позовом:  Дочірнього підприємства „Бухгалтерський сервіс”, м. Львів

до відповідача: Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, м. Львів

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 14.03.2006 року  №  0004021630/2

  

 Суддя   Морозюк А.Я.

Секретар судового засідання

Онишко І.Р.

м. Львів, вул. Личаківська,128,

     Зал судового засідання № 302.


Представники сторін

Від позивача: Дзера О.С. - представник

Від відповідача: Рождественська Л.П. - головний державний податковий інспектор

        Дочірнім підприємством „Бухгалтерський сервіс” заявлено позов до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова  про визнання нечинним(недійсним) та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 14.03.2006 року  №  0004021630/2.

          Згідно розпорядження Заступника голови Господарського суду Львівської області  від 01.11.2006 року у зв”язку із хворобою  судді Морозюка А.Я., справу № 5/2373-28/226 А передано  для розгляду судді Зварич О.В. Згідно розпорядження  Заступника голови Господарського суду Львівської області  від 06.11.2006 року справу № 5/2373-28/226 А  передано судді Морозюку А.Я.

В судовому засіданні  представник позивача позов підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просить визнати нечинним(недійсним) та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 14.03.2006 року  №  0004021630/2. Позивач вважає, що до нього неправомірно застосовано штраф, передбачений підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки, враховуючи положення Порядку проведення розрахунків щодо відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №1270 від 26.09.2001 року, правові підстави стверджувати про несвоєчасність сплати сум узгодженого податкового зобов‘язання відсутні. Окрім того, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року №253, з наступними змінами та доповненнями. Також позивач зазначає, що відповідачем пропущено строк 1095 днів, передбачений п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, так як в спірному податковому повідомленні-рішенні містяться суми штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов’язань за період 3-й квартал 2002 року, а рішення прийняте в березні 2006 року.  

Відповідач у поданому суду відзиві, а його представник у судовому засіданні проти позову заперечив, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вважає, що орган державної податкової служби діяв у межах та у повній відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

           В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (податкове повідомлення-рішення, протокольне рішення(схема), лист, декларація з ПДВ та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

           Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.

           Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Податковим повідомленням-рішенням від 14.03.2006 року  №  0004021630/2 ДПІ у Галицькому районі м. Львова, на підставі підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі-Закон № 2181-III), за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов‘язання в розмірі 11336 грн. 00 коп. ДП „Бухгалтерський сервіс” зобов‘язано сплатити штраф у розмірі 10%  у сумі 1133 грн. 60 коп.

Згідно декларації по ПДВ за ІІІ-квартал 2002 року, поданої позивачем до ДПІ у Галицькому районі 05.11.2002 року, позивачем визначено 11336 грн податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду.  

Постановою Кабінету Міністрів України за №1270 від 26.09.2001 року затверджено Порядок проведення розрахунків щодо відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку (був чинним на момент спірних правовідносин), відповідно до якого проводиться відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку.

На виконання згаданої Постанови, згідно Протокольного рішення (схеми) за №13-175 від 16.12.2002 року  про проведення розрахунків щодо відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника податків, погодженого з Державною податковою адміністрацією у Львівській області та Управлінням Державного казначейства у Львівській області, підприємство-кредитор (ДП „Бухгалтерський сервіс”), яке має заборгованість з платежів до державного бюджету у сумі 13336 грн. на підставі довідки від 09.12.2002 року за № 67 ДПІ у Галицькому районі м. Львова, перераховує протягом одного операційного дня отримані кошти на рахунок, визначений територіальним органом Державного казначейства, і відображає їх в обліку як погашення дебіторської заборгованості з платежів до державного бюджету.

Як передбачено підп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону № 2181-III,  платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації (що має місце в даному випадку), крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

           Податкові декларації, у відповідності до підп. „б” підп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього ж Закону, подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, у даній ситуації,  календарному кварталу, - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

           Згідно п.5.1 ст.5 Закону № 2181-III, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

           Платник податків, як передбачено абзацом 1 підп.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

За таких обставин, позивач до 20.11.2002 року включно зобов‘язаний був самостійно сплатити суму податкового зобов‘язання, визначену в податковій декларації.

Позивач вважає, що він своєчасно, тобто до виникнення у нього зобов‘язання по сплаті податку на додану вартість, повідомив про проведення взаємозарахування зобов‘язань з податку на додану вартість.

Враховуючи правову позицію позивача суд, даючи оцінку таким міркуванням останнього, виходив із згаданого Порядку проведення розрахунків щодо відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку.

Пунктом 5 згаданого Порядку визначено порядок здійснення розрахунків, яким передбачено сукупність дій учасників проведення розрахунків щодо відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку, і лише за наявності виконання всіх передбачених цим пунктом дій можна вважати заборгованість погашеною.  

А тому, враховуючи наведені обставини та погодження Протокольного рішення (схеми) №13-175 з Управлінням Державного казначейства у Львівській області 16.12.2002 року –поза межами строку сплати податкового зобов‘язання, суд вважає, що платник податків не сплатив узгоджену суму податкового зобов‘язання протягом визначених законодавством граничних строків сплати.

Згідно підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема,  при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Вищенаведеним спростовуються твердження позивача про своєчасну сплату ним суми узгодженого податкового зобов’язання.

Разом з тим, суд відзначає, що спірне податкове повідомлення-рішення від 14.03.2006 року  №  0004021630/2 не відповідає вимогам закону з підстав, які наведені нижче.

Відповідно до п.п. 15.1.1. п. 15.1 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями, далі-Закон № 2181-Ш), податковий орган має право самостійно визначати суму податкового зобов”язання у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов”язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов”язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

          Відповідно до п. 17.3. ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

          Відповідно до п.п. 2.2) ст. 2 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої  Наказом ДПА України 17.03.2001 року № 110 (із змінами), податкове зобов”язання є зобов”язання платника сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів (податків, зборів, обов'язкових платежів, неподаткових доходів, штрафних (фінансових) санкцій...). Відповідно до п.п. 6.1.7 ст. 6 вказаної Інструкції, у разі, коли платник податків не сплачує(не погашає) узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених законодавством, орган державної податкової служби направляє платнику податків повідомлення про застосування штрафів, яке складається залежно від терміну затримки сплати (погашення) узгодженого податкового зобов”язання на наступний день після закінчення відповідно 30-ти та 90-денного терміну на всю суму сплаченого у цих періодах податкового боргу, незалежно від кількості випадків сплати. У разі затримки сплати більше ніж на 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати(погашення) узгодженої суми податкового зобов’язання, податкове повідомлення складається одне на всю суму сплаченого(погашеного) податкового боргу за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми податкового зобов’язання, незалежно від кількості випадків сплати за цей період.

          При цьому відповідно до пунктів 3.2, 4.4 та 4.5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого Наказом ДПА України від 21.06.2001 року № 253(із змінами), у разі порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання складається податкове повідомлення-рішення за формою «Ш»(додаток № 3), яке в той самий день передається структурному підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, який в той самий день надсилає(вручає) таке повідомлення-рішення платнику податків.

У разі несплати узгодженої суми штрафу в установлений термін така сума визнається сумою податкового боргу і до неї застосовуються процедури стягнення на загальних підставах (п.п. 6.1.7 ст. 6 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби).

          Підпунктом  15.2.1 пункту 15.2 ст.15 Закону № 2181-ІІІ встановлено граничні строки стягнення податкового боргу платника податків, а саме, у разі коли податкове зобов’язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного п.15.1 ст.15 Закону № 2181-ІІІ, податковий борг, що виник у зв’язку із відмовою у самостійному погашенні податкового зобов’язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов’язання.

Як вбачається із матеріалів справи, спірним податковим повідомленням-рішенням від 14.03.2006 року  №  0004021630/2 було застосовано штрафні санкції в розмірі 10 % в сумі 1133 грн 60 коп за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання по декларації з ПДВ за 3-й квартал 2002 року, яка повинна була бути самостійно сплачена позивачем до 20.11.2002 року включно. До 14.03.2006 року податковий орган не визначав позивачу сум штрафу в розмірі 10 % в сумі  1133 грн. 60 коп.          

          Таким чином, період між датою виникнення в даному випадку у податкового органу права (і обов’язку) застосування штрафу в розмірі 10 %, передбаченого п.п 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ, та датою реалізацією цього права (14.03.2006 року, коли було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення  №  0004021630/2),  перевищує 1095 календарних днів.  

          Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті(вчинені) вони, зокрема: з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; добросовісно; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовна вимога про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 14.03.2006 року  №  0004021630/2 підлягає задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

          Виходячи із вищенаведеного, керуючись п.2-1, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71, 86, 158, 160, 162, 163, 167  Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:


1.          Позов задоволити повністю.

2.          Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у       Галицькому районі м. Львова від 14.03.2006 року  №  0004021630/2.


Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.




Суддя                                                                                                       Морозюк А.Я.                     

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація