ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Вінниця
24 січня 2013 р. Справа № 2а/0270/5817/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука Андрія Валерійовича, розглянувши у порядку письмового провадження матеріали справи
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до: управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області
про: визнання протиправною та скасування вимоги
ВСТАНОВИВ :
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області (далі - УПФУ у Чечельницькому районі) про визнання протиправною та скасування вимоги.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що вона являється пенсіонером за віком, та на підставі ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", звільнена від сплати єдиного внеску. В зв'язку з чим, просила визнати протиправною та скасувати вимогу УПФУ у Чечельницькому районі №Ф 366-У від 20.11.2012р., якою їй визначено недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з серпня 2011 року по грудень 2011 року в сумі 1698,23 грн.
Позивач у судове засідання не з'явилась, 14.01.2013р. за вх. №617 на адресу суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності (а.с.31).
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином (а.с.29, 35). В матеріалах адміністративної справи містяться письмові заперечення відповідача (а.с. 24-25), крім того 24.01.2013р. на адресу суду надійшли письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог (а.с.36-38), зі змісту яких вбачається, що позивачеві здійснено донарахування єдиного внеску за той період, коли вона отримувала пенсію відповідно до ст.ст. 52, 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а відтак фізичні особи-підприємці, які отримують пільгові пенсії не звільняються від сплати єдиного внеску, звільнення від сплати можливе лише після досягнення позивачем загального пенсійного віку (55 років).
Враховуючи заяву позивача, неявку представника відповідача, суд визнав можливим розглянути справу у порядку письмового провадження відповідно до положень частини 6 статті 128 КАС України.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку щодо задоволення заявлених позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець відповідно до Свідоцтва серії В00 НОМЕР_4 зареєстрована Чечельницькою РДА 19.01.1999р. (а.с.10).
Згідно свідоцтва серії И НОМЕР_1 від 20.12.2010р. позивач являється платником єдиного податку, вид діяльності 54.42.0 роздрібна торгівля побутовими товарами, 52.44.9 роздрібна торгівля промисловими товарами, 17.54.0 виробництво текстильних виробів не віднесених до інших груповувань. Термін дії свідоцтва 2011р. (а.с.12).
Згідно свідоцтва серії А НОМЕР_2 від 17.05.2012р. з 01.01.2012р. ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі системі оподаткування зі ставкою єдиного податку 15% (друга група) (а.с.13).
В матеріалах справи міститься копія пенсійного посвідчення ОСОБА_1 НОМЕР_3 вид пенсії: за віком; дата видачі посвідчення: 23.01.2008р. (а.с.14) та копія посвідчення громадянина (громадянки), який постійно проживає на території зони радіоекологічного контролю серії В-1 НОМЕР_5 (а.с.15).
Одночасно, ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ у Чечельницькому районі і отримує пенсію за віком (початок виплати з 23.01.2008р.). Тому, на підставі ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач вважає, що є звільненою від сплати єдиного внеску за період серпня-грудня 2011року .
В порушення норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на думку позивача, УПФУ у Чечельницькому 22.12.2012р. протиправно здійснено нарахування доплати до мінімального страхового внеску за серпень-грудень 2012р. та винесено вимогу про сплату боргу №Ф366-У від 20.11.2012р.
Оскаржуючи правомірність вимоги про сплату боргу №Ф366-У від 20.11.2012р. позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходив з наступного.
Відносини у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України від 09.07.2003р. № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058). Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до п. 3 ст. 11 Закону №1058 фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності є застрахованими особами.
Зазначені особи є страхувальниками та платниками страхових внесків до Пенсійного фонду (п. 5 ст. 14, ч. 1 ст. 15 Закону №1058).
Статтею 1 Закону №1058 визначено поняття "пенсія" - як, щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону №1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 Закону №1058 визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року.
Відповідно до ч.1 ст. 30 Закону №1058 пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Згідно ч.1. ст. 36 Закону №1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Так, нормами зазначеного Закону встановлено загальне правило набуття (призначення) пенсії .
Проте, судом встановлено, а протоколом №122520 від 09.12.2007р. підтверджено призначення ОСОБА_1 пенсії з 26.09.2007р. за віком із заниженням на 5 років пенсійного віку як потерпілій внаслідок аварії на ЧАЕС при повному стажі згідно ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відтак, на позивача розповсюджуються норми Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796 від 28.02.1991р. (далі - Закон №796).
Статтею 55 Закону №796 передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Як вбачається із наведених норм, законодавець підкреслив, що пенсійний вік для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи зменшується.
В матеріалах адміністративної справи міститься копія пенсійного посвідчення ОСОБА_1 НОМЕР_3 вид пенсії: за віком; дата видачі посвідчення: 23.01.2008р. (а.с.14), протокол призначення пенсії №122520 від 09.12.2007р., що можна вважати визнанням Пенсійним фондом факту того, що ОСОБА_1 вважається пенсіонером за віком.
З огляду на викладене, суд критично оцінює посилання відповідача на визначення поняття "пенсійний вік" виключно за нормами Закону № 1058, оскільки законодавством (зокрема Законом України № 796) встановлено чітке посилання на зменшення, встановленого статтею 26 Закону №1058, пенсійного віку певної категорії громадян.
Так, згідно свідоцтва серії И НОМЕР_1 від 20.12.2010р. позивач являється платником єдиного податку. Термін дії свідоцтва 2011р. (а.с.12).
Відповідно свідоцтва серії А НОМЕР_2 від 17.05.2012р. з 01.01.2012р. ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування зі ставкою єдиного податку 15% (друга група) (а.с.13).
В силу п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464 від 08.07.2010р. (Закон України №2464), платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
З 06.08.2011р. набула чинності ч.4 ст.4 Закону України №2464, згідно якої особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що до позивача не може бути застосовано положення ч.4.ст.4 Закону №2464 (за період сплати єдиного внеску серпень-грудень 2011р.), оскільки позивач досягла пенсійного віку (55 років) лише 26.09.2012р., тому що вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою загального пенсійного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком. Крім того, законодавець зазначеною нормою не виключає осіб, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Частина 2 цієї ж статті передбачає, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. А частиною 4 даної статті визначено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.
З аналізу наведеної норми можна дійти висновку, що вимога про сплату недоїмки є рішенням суб'єкта владних повноважень та може бути оскаржена як до органу Пенсійного фонду вищого рівня так і в судовому порядку.
Отже, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, вимоги про сплату боргу №Ф366-У від 20.11.2012р., так вказана вимога прийнята всупереч положенням ч.4 ст.4 Закону України №2464, без додержання вимог чинного законодавства України, яке передбачає звільнення від сплати єдиного внеску всіх пенсіонерів за віком, не виключаючи пенсіонерів, які отримують пенсією за віком на пільгових умовах.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття рішення - вимоги №Ф 366-У від 20.11.2012р. про сплату боргу ОСОБА_1 у сумі 1698,23 грн.
Враховуючи вищевикладене та норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, а тому підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області №Ф 366-У від 20.11.2012р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 107,30 грн. (сто сім грн. 30 коп.), сплачені згідно квитанції № N03H235589 від 17.12.2012р., шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Томчук Андрій Валерійович