12.09.2012
Справа № 1403/893/12
2/1403/287/12
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 вересня 2012 року Березанський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючого судді - Тавлуя В.В.
при секретарі - Максименко С.Ф., Ходан Л.П.
за участю позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Березанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи, на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору -Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві та Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю та зняття арешту з майна,
в с т а н о в и в :
Позивач ОСОБА_1 18.06.2012 року звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він згідно попередньої домовленості з ОСОБА_3 08.04.2006 р. уклав з ним простий письмовий договір купівлі -продажу про купівлю у ОСОБА_3 належного йому автомобіля марки TOYOTA RAV4, випуску 1998 року, зеленого кольору, який має кузов (шасі) № НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1, зареєстрований в МРЕВ-3 ДАІ УМВС м. Києва 04.05.2005 року. За даним договором він сплатив відповідачу обумовлену договором суму коштів -50 000 гривень згідно виданої ОСОБА_3 розписки, а відповідач фактично передав йому автомобіль, що є предметом договору, ключі до нього та відповідні документи, а також видав на його ім'я довіреність на право управління та розпорядження автомобілем.
Однак, право власності на придбаний ним автомобіль у ОСОБА_3 він одразу не зареєстрував у встановленому законом порядку, оскільки для цього у нього не було вільного часу та коштів.
Маючи документи на придбаний ним автомобіль та довіреність на право управління та розпорядження цим майном, він відкрито та вільно користувався цим автомобілем з дати його фактичного придбання -з 08.04.2006 р.
Хоча у нього і був намір зареєструвати автомобіль на своє ім'я, однак дану процедуру ускладнювала та обставина, що автомобіль був зареєстрований поза межами місця його проживання, а саме, в МРЕВ ДАІ м. Києва, куди йому необхідно було з'явитися разом з ОСОБА_3, для зняття автомобіля відповідачем з обліку, що передбачало погодженість їхніх дій.
Однак, цього досягти йому не вдалося, оскільки зняття з обліку автомобіля вимагало від відповідача витрат коштів та часу, і тому, відповідач не хотів цим займатися.
Згодом, 29.11.2009 р. Нечаянським МРЕВ ВДАІ УМВС Украни в Миколаївській області йому був виданий тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_3, в якому його було вказано власником автомобіля, в зв'язку з чим він продовжив далі користуватися належним йому автомобілем без офіційного переоформлення права власності на автомобіль на своє ім'я.
Пізніше, у зв'язку зі змінами в законодавстві він отримав можливість вільно користуватися автомобілем вже без довіреності на право управління та розпорядження автомобілем за наявності одного лише свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
З того часу він продовжив користуватися автомобілем на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Однак, 11.11.2011 року на 56 км траси Одеса-Новоазовськ належний йому автомобіль, яким керував громадянин ОСОБА_4, якому він надав його для тимчасового користування, був зупинений працівниками ДАІ.
Під час огляду автомобіля, працівники ДАІ вилучили у ОСОБА_4 документи на автомобіль, а сам транспортний засіб затримали та доставили на штраф майданчик в с.Красне, Березанського району, Миколаївської області.
Причиною затримання, як вказано в переданому йому ОСОБА_4 протоколі огляду та затримання транспортного засобу від 11.11.2011 р., став арешт ВДВС Солом'янського РУЮ м. Києва.
Згодом йому стало відомо, що належний йому автомобіль арештовано виконавчою службою за невиконання відповідачем боргових зобов'язань перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Коли з приводу затримання автомобіля він зв'язався з відповідачем, то дізнався від нього про те, що відповідач виступив поручителем по кредитному договору, який не був сплачений громадянином ОСОБА_5, і тому, відповідно до рішення Броварського міськрайонного суду Київської області 09.07.2008 року було видано виконавчий лист про стягнення з відповідача у солідарному порядку з нього і з позичальника 191617,08 грн. У липні 2010 року державним виконавцем відділу ДВС Солом'янського РУЮ м. Києва була винесена постанова про розшук майна боржника, згідно якої автомобіль, що був придбаний ним у відповідача, повинен бути затриманий та поставлений на спеціальний майданчик чи стоянку тимчасового зберігання Державтоінспекції. У травні 2012 року відповідач надав йому відповідні документи, необхідні для звернення до суду.
Посилаючись на наведені обставини позивач вважає, що він є особою, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно ним володіти на протязі більше п'яти років.
В зв'язку з цим, просить суд визнати за ним право власності на автомобіль марки TOYOTA RAV4, випуску 1998 року, зеленого кольору, який має кузов (шасі) № НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1, зареєстрований в МРЕВ-3 ДАІ УМВС м. Києва 04.05.2005 року, за набувальною давністю відповідно до положень ст.344 ЦПК України.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Позивач пояснив, що з початку квітня 2006 року він володів та розпоряджався придбаним у відповідача автомобілем на підставі виданої відповідачем довіреності від 31.03.2006 року, оригінал якої на даний час він не зберіг за її непотрібністю, проте у нього залишилася її копія, яку він попросив суд долучити до матеріалів справи. Зазначив також, що по закінченню строку дії довіреності від 31.03.2006 року відповідач видав йому 24.11.2008 р. нову довіреність. Після змін в законодавстві він володів та розпоряджався автомобілем на підставі технічного паспорту на автомобіль.
Відповідач в судове засідання не з'явився, але направив до суду письмову заяву від 13.08.2012 р., у якій заявив про згоду з позовом.
Третя особа, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, в судове засідання свого представника не направив, а подав до суду письмове повідомлення від 15.08.2012 р. про розгляд справи без участі його представника.
Третя особа, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», в судове засідання свого представника не направило, однак від нього надійшло до суду факсимільне повідомлення від 12.09.2012 р., у якому зазначено, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та розглянути справу без участі його представника.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, допитавши свідків та дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом позовних вимог у даній справі є визнання права власності за позивачем на рухоме майно за набувальною давністю та зняття арешту з цього майна.
Правовідносини щодо набуття права власності на майно регулюються ЦК України.
Ч.1. ст.328 ЦК України встановлено, що право власності набувається з підстав, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.
Згідно ч.1. ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном -протягом п'яти років, набуває права власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим кодексом.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для застосування зазначеної норми закону, суд виходить з наступних обставин, встановлених в судовому засіданні.
Так, допитаний судом у встановленому процесуальним законодавством порядку свідок ОСОБА_6 (а.с.57) показав суду, що він є приятелем та сусідом позивача, і йому відомо, що ОСОБА_1 у квітні 2006 року купив у відповідача ОСОБА_3 автомобіль, що є предметом спору, оскільки він був особисто присутній під час передачі позивачем грошей відповідачу за придбаний у нього автомобіль та видачі ОСОБА_3 письмової розписки ОСОБА_1 про отримання грошей та продаж автомобіля. З того часу ОСОБА_1 став безперервно користуватися зазначеним транспортним засобом, і це йому достовірно відомо, оскільки він є також сусідом позивача, і їхні гаражі знаходяться неподалік біля одного. В листопаді 2011 року він дізнався від позивача, що його автомобіль був затриманий працівниками ДАІ та доставлений на штраф майданчик.
Допитаний в судовому засіданні у встановленому процесуальним законодавством порядку свідок ОСОБА_7 (а.с.57) показав суду, що вони з позивачем є колегами по роботі, так як разом працюють у Березанській ЦРЛ, та перебувають у приятельських стосунках. Весною 2006 року, здається у квітні місяці, він дізнався від свого колеги ОСОБА_1, що той купив автомобіль марки TOYOTA RAV4. З того часу він бачив, як позивач регулярно приїздив на зазначеному автомобілі на роботу. В кінці осені 2011 року ОСОБА_1 сказав йому, що автомобіль затримано працівниками ДАІ та доставлено на штраф майданчик.
Як свідчать наявні в матеріалах справи письмовий договір від 08.04.2006 р., укладений між позивачем та відповідачем (а.с.9), письмова розписка ОСОБА_3 від 10.04.2006 р. (а.с.10), між позивачем та відповідачем 08.04.2006 р. було укладено у простій письмовій формі договір купівлі-продажу автомобіля, за яким відповідач за обумовлену договором суму коштів зобов'язався передати у власність позивача належний йому автомобіль, і свої зобов'язання за даним договором його сторони повністю виконали 10.04.2006 р.
З дослідженої в судовому засіданні копії довіреності від 31.03.2006 року серії ВСР №746885, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованої в реєстрі за №1887 (а.с.77), вбачається, що відповідач 31.03.2006 р. уповноважив позивача управляти та розпоряджатися належним йому автомобілем марки TOYOTA RAV4, випуску 1998 року, зеленого кольору, який має кузов (шасі) № НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1, зареєстрованим в МРЕВ-3 ДАІ УМВС м. Києва 04.05.2005 року строком до 31.03.2009 року, що відповідає часу вступу у володіння та розпорядження автомобілем ОСОБА_1, зазначеним у його поясненнях, і який вказали у своїх показаннях допитані судом свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Виходячи з даних, досліджених в судовому засіданні, довіреності від 24.11.2008 року серії ВМА №952215, посвідченої приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області, зареєстрованої в реєстрі за №3233 (а.с.78), виданої ОСОБА_3 ОСОБА_1 строком на три роки до 24.11.2012 р., та тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_3 від 29.11.2009 р. на автомобіль, що є предметом позову, в якому власником автомобіля вказано позивача (а.с.8), є підстави вважати, що ОСОБА_1 після вступу у володіння та управління належним відповідачу автомобілем у квітні 2006 року продовжував ним володіти та розпоряджатися також у 2008 -2011 роках, що узгоджується з поясненнями позивача та показаннями свідків щодо безперервності володіння автомобілем позивачем до того часу, коли автомобіль було затримано та доставлено на штрафний майданчик у листопаді 2011 року.
З досліджених судом копії Протоколу огляду та затримання транспорту від 11.11.2011 року (а.с.19) та копії протоколу про вилучення документів від 11.11.2011 року (а.с.20) вбачається, що автомобіль, що є предметом спору, 11.11.2011 року був затриманий працівниками ДАІ.
Таким чином, суд вважає, що обставини, зазначені у ч.1. ст.344 ЦК України, з наявністю яких закон пов'язує можливість набуття права власності на рухоме майно, а саме, добросовісність заволодіння майном та відкрите, безперервне володіння цим майном на протязі п'яти років, найшли своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки на підставі показань свідків та письмових доказів і їх оцінки у сукупності, судом встановлено, що на протязі періоду часу з квітня 2006 року по 11.11.2011 року, який перевищує п'ять років, автомобіль, що є предметом спору, перебував на законних підставах у відкритому та безперервному володінні позивача.
В зв'язку з цим, враховуючи положення ч.4 ст.344 ЦК України, якою встановлено, що право власності за набувальною давністю на транспортні засоби набувається за рішенням суду, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання права власності за набувальню давністю на автомобіль, що є предметом спору, підлягають задоволенню.
А відтак, на думку суду, підлягають також задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зняття арешту з транспортного засобу, право власності на який, суд вважає за необхідне визнати за ним, оскільки, як вбачається з дослідженого в судовому засіданні Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №32356430 від 28.07.2011 р. (а.с.14), на все рухоме майно відповідача ОСОБА_3, в тому числі на транспортний засіб, що є предметом спору, постановою ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві, ВП №9726779 від 27.05.2010 року, накладено обтяження -арешт, наявність якого порушує права власника зазначеного майна щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном на свій розсуд, передбачені ч.1. ст.319 ЦК України.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.16, ч.1. ст.319, 237, 328, 344, 392 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд , -
в и р і ш и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи, на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору -Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві та Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю та зняття арешту з майна, задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки TOYOTA RAV4, випуску 1998 року, зеленого кольору, який має кузов (шасі) № НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1, зареєстрований в МРЕВ-3 ДАІ УМВС м. Києва 04.05.2005 року, за набувальною давністю.
Зняти з автомобіля марки TOYOTA RAV4, випуску 1998 року, зеленого кольору, який має кузов (шасі) № НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1 зареєстрований в МРЕВ-3 ДАІ УМВС м. Києва 04.05.2005 року арешт, накладений постановою ВДВС Солом'янського РУЮ у м.Києві, ВП №9726779 від 27.05.2010 року.
Згідно ч.1. ст.88 ЦПК України стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 500 грн. судових витрат.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Березанський районний суд шляхом подачі скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подавати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 17 вересня 2012 року.
Суддя: