УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
_________________________________________
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
від "28" січня 2013 р. Справа № 18/5007/1288/12
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Двораківська М.С., довіреність від 26.09.2012р.;
від відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України (смт.Немішаєве, Бородянський район, Київська область)
до Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" (м.Радомишль Житомирська область)
про стягнення 26122,49грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 26122,49грн., з яких: 25750,00грн. основна заборгованість, яка виникла на підставі видаткових накладних, та 372,49грн. 3% річних.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Надав довідку від 08.01.2013р. за №4, в якій повідомляє, що станом на 18.12.2012р. заборгованість відповідача не змінилась та становить 25750,00грн.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання відповідач повідомлений належним чином (про що свідчить розписка представника відповідача у повідомленні про вручення поштового відправлення, а.с.42).
В адресованому господарському суду відзиві на позовну заяву від 18.12.2012р. (а.с.36-37) відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та застосувати строк позовної давності по накладним №898 від 25.09.2007р. на суму 3500,00грн., №1266 від 15.09.2008р. на суму 5000,00грн., №1265 від 12.09.2008р. на суму 500,00грн. Щодо стягнення коштів у розмірі 12250,00грн. по накладній №1557 від 17.09.2010р. відповідач також заперечив, посилаючись на те, що договір між сторонами не укладався, порядок проведення розрахунків не визначався. Зазначає, що відповідач не отримував від позивача письмову претензію, тому строк сплати заборгованості по накладній №1557 не настав.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі усної домовленості Інститут картоплярства Національної академії аграрних наук України (позивач) передав, а Державне підприємство "Радомишльське лісомисливське господарство" (відповідач) прийняло товар на загальну суму 25780,00грн.
Факт поставки товару підтверджується накладними:
- №898 від 25.09.2007р. на суму 3500,00грн.,
- №1266 від 15.09.2008р. на суму 5000,00грн.,
- №1265 від 12.09.2008р. на суму 5000,00грн.,
- №1557 від 17.09.2010р. на суму 12250,00грн.
та відповідними довіреностями на отримання матеріальних цінностей (а.с.8-11).
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару не виконав, в результаті чого у останнього перед позивачем виник борг у сумі 25750,00грн., який до теперішнього часу не сплачений.
Поставка товару по накладним на загальну суму 25750,00грн. не заперечується відповідачем, про що останній зазначив у письмовому відзиві на позовну заяву, при цьому просить суд застосувати строк позовної давності по накладним №898 від 25.09.2007р. на суму 3500,00грн., №1266 від 15.09.2008р. на суму 5000,00грн., №1265 від 12.09.2008р. на суму 5000,00грн. (а.с.36-37).
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є позадоговірними (заснованими на усних домовленостях) правовідносинами з купівлі-продажу, згідно яких у відповідача, внаслідок передання позивачем товару на загальну суму 25750,00грн. відповідачеві, виник кореспондуючий обов'язок оплатити їх.
Отже, згідно приписів ст.ст.173, 174 ЦК України між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки, строк виконання відповідачем зобов'язання щодо проведення розрахунку за отриманий товар сторони у письмовому договорі (накладних) не встановили, позивачем, згідно приписів ч.2 ст.530 ЦК України, на адресу відповідача було направлено вимогу №71 від 13.02.2012р., в якій позивач запропонував відповідачу в семиденний термін з дня виставлення вимоги перерахувати борг на розрахунковий рахунок позивача (а.с.12-13).
Відповідач залишив вказану вимогу позивача без відповіді та задоволення.
За вказаних обставин відповідач спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
Факт поставки товару на підставі накладних в період з 2007р. по 2010р. на загальну суму 25750,00грн. підтверджується матеріалами справи, не заперечується відповідачем та обґрунтовано заявлені позивачем до стягнення.
Разом з тим, господарський суд відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення боргу у розмірі 13500,00грн. по накладним №898 від 25.09.2007р., №1266 від 15.09.2008р., №1265 від 12.09.2008р. за спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, що є самостійною підставою для відмови в позові відповідно до ст.267 ч.4 ЦК України.
При цьому господарський суд враховує наступне:
Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приписами ч.1 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже із приписів ч.1 ст.692 ЦК України випливає обов'язок відповідача оплатити товар після його прийняття та прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Таким чином позивач отримав право на звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в цьому спорі: по накладній №898 від 25.09.2007р. - з 25.09.2007р., по накладній №1265 від 12.09.2008р. - з 12.09.2008р., по накладній №1266 від 15.09.2008р. - з 15.09.2008р., після чого і почався перебіг строку виконання зобов'язання у даному випадку.
Відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності, в якій останній вказує про безпідставність вимог по накладним №898 від 25.09.2007р., №1266 від 15.09.2008р., №1265 від 12.09.2008р., у зв'язку із закінченням терміну позовної давності, визначеного ст.257 ЦК України.
Як встановлено ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у т р и роки (ст.257 ЦК України).
Відповідно до ст.260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253 - 255 цього Кодексу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).
Разом з тим, статтею 261 ЦК України встановлено початок перебігу позовної давності, а саме приписами п.5 ст.261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, п е р е б і г позовної давності п о ч и н а є т ь с я в і д д н я , коли у кредитора в и н и к а є п р а в о п р е д ' я в и т и в и м о г у про виконання зобов'язання.
У позивача виникло право пред'явити відповідачу вимогу про виконання зобов'язання одразу після прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
В інформаційному листі ВГСУ від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" також вказано, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.
При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
Таким чином, відповідно до п.5 ст.261 ЦК України в даному випадку перебіг строку позовної давності розпочався по накладній №898 з 25.09.2007р., по накладній №1265 з 12.09.2008р., по накладній №1266 з 15.09.2008р. (коли продукція була отримана відповідачем і позивач мав право на пред'явлення вимоги про її оплату) та відповідно закінчився 25.09.2010р., 12.09.2011р. та 15.09.2011р.
Матеріалами справи стверджується, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості на підставі накладних №898 від 25.09.2007р., №1265 від 12.09.2008р., №1266 від 15.09.2008р. 16.11.2012р. (а.с.2), тобто поза межами трьохрічного строку позовної давності.
Приписами ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Виходячи зі змісту ч.5 ст.267 ЦК України, поважними можливо визнати лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами відповідних правовідносин певних дій.
Позивачем не заявлялося клопотання про відновлення строку позовної давності, не наводилися обставини, які б свідчили про неможливість стягнення боргу. Позивач не був позбавлений права звернутися до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача відповідних сум в межах строку позовної давності.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє позивачу в позові в частині стягнення 13500,00грн. заборгованості на підставі накладних №898 від 25.09.2007р., №1265 від 12.09.2008р. та №1266 від 15.09.2008р.
Що стосується стягнення заборгованості по накладній №000381 від 17.09.2010р. на суму 12250,00грн. суд враховує наступне.
Приписами ст. 525 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву стосовно неотримання претензії позивача №71 від 13.02.2012р. суд вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи міститься вимога про повернення коштів та докази її надіслання на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Крім того, як зазначено вище, Цивільним кодексом України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Тобто, прийнявши від позивача товар по накладній №1557 від 17.09.2010р., у відповідача відповідно до вищенаведених приписів ст.692 ЦК України виник кореспондуючий обов'язок одразу оплатити його.
Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за поставлений товар не провів.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 12250,00грн. заборгованості за поставлений товар на підставі накладної №1557 від 17.09.2010р. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивач просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов'язання 372,49грн. 3% річних за період з 05.03.2012р. по 27.08.2012р.
Приписами частини 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.
З розрахунку позивача вбачається, що останній здійснюючи нарахування 3% річних виходив із суми боргу 25750,00грн. (а.с.14).
Як встановлено судом, позивачем заявлено до стягнення заборгованість у розмірі 13500,00грн. поза межами трьохрічного строку позовної давності. Обґрунтовано заявлена сума до стягнення становить 12250,00грн.
Тобто 3% річних слід нараховувати з 05.03.2012р. по 27.08.2012р., виходячи із суми боргу 12250,00грн.
Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом розмір 3% складає 175,19грн., вимога в частині стягнення 3% річних у розмірі 198,30грн. необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 12425,19грн., з яких: 12250,00грн. основного боргу та 175,19грн. 3% річних.
В частині стягнення 13500,00грн. основного боргу та 198,30грн. 3% річних господарський суд відмовляє в позові.
Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано задоволених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" (12201, Житомирська область, м.Радомишль, вул. Київська, 6, код 13568251)
на користь Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України (Київська область, Бородянський район, смт. Немішаєве, вул.Чкалова, 22, код 00496828)
- 12250,00грн. основного боргу;
- 175,19грн. 3% річних;
- 765,56грн. судового збору.
3. Відмовити в позові в частині стягнення 13500,00грн. основного боргу та 198,30грн. 3% річних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення.
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати: 3 прим.
1- в справу
2,- позивачу (реком.)
3- відповідачу (рек. з повід.)