ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 06.08.2008 р.                                                                                                     № 1/123  

За позовом ОСОБА_1   

До   Управління пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва   

Про зобов'язання вчинити дії ,

Суддя О.В.Бачун

Секретар Г.В.Яремій

Представники:

Від позивача: не з’яв.

Від відповідача: Фролькіс О.А. –п/к (дов. від 27.11.07 р. №13060/07), Молотова Л.О. –спеціаліст (посв. №181)

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з усього отримуваного заробітку позивача без застосування обмеження граничного розміру пенсії, виплатити різницю між перерахованою пенсією та фактично отриманою за весь період, починаючи з 01.11.07 р.

В судовому засіданні 06.08.08 р. оголошено резолютивну частину постанови про задоволення позовних вимог.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.05 р. Управлінням Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва позивачу призначена пенсія згідно ст. 16 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»з застосуванням норм та порядку нарахування пенсії державному службовцю.

Позивач є працюючим пенсіонером і відповідно до ст. 69 Закону України «Про пенсійне забезпечення»користується правом на перерахунок пенсії з більш високого заробітку.

З 11.10.05 р. позивачу здійснено перерахунок пенсії з більш високої заробітної плати та у зв’язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України від 11.10.05 р. №1-21/2005.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу»пенсія державним службовцям призначається у розмірі 80% від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії. Проте, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну службу»зупинив на 2007 рік стосовно визначення розміру пенсії без обмеження граничного розміру.

18.06.07 р. Конституційний Суд України постановив рішення по справі №4-рп/2007, згідно якого зупинення дії ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну службу»визнане неконституційним.

01.11.07 р. позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду в Голосіївському районі м. Києва з заявою про перерахунок пенсії на підставі зазначеного рішення Конституційного Суду України, а також рішення Голосіївського районного суду м. Києва по справі №2-а-1006/16 та ухвали Апеляційного суду м. Києва №22-586-а/2007.

Листом від 29.11.07 р. позивачу відмовлено у перерахунку пенсії у зв’язку з недоцільністю, що стало підставою для позивача звернутися до суду.

Відповідач –Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва –проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Останній перерахунок пенсії позивачу проведено на підставі постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 11.10.06 р. та довідки про заробіток КП Газета Верховної Ради «Голос України» від 02.03.07 р. №112/53 згідно розпорядження №197408 від 15.03.07 р.

Ст. 97 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»з 01.01.07 р. максимальний розмір пенсії не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої аб. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що становить з 01.01.07 р. –4560 грн., з 01.04.07 р. –4920, 72 грн., 01.10.07 р. –4981, 32 грн.

Розмір пенсії позивача на дату подання заявки становив 8791, 2 грн., що перевищує встановлений мінімальний розмір, тому йому було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії.

Посилання на рішення Конституційного Суду України від 18.06.07 р. по справі №4-рп/2007 не може бути прийняте до уваги, так як згідно цього рішення положення ст. 97 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнано неконституційним в частині, що стосується професійних суддів, тоді як позивач професійним суддею не є.

Встановлення максимального розміру пенсії для державних службовців та журналістів не більше 12 мінімальних розмірів пенсії за віком підтверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.08 р. №530 «Деякі питання соціального захисту громадян».

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»пенсійне забезпечення працівників засобів масової інформації здійснюється відповідно до принципів та норм, встановлених пенсійним законодавством України. При нарахуванні пенсії журналісту державного або комунального засобу масової інформації застосовуються норми, методика та порядок нарахування пенсії державному службовцю.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу»в редакції станом на момент призначення позивачу пенсії –01.01.05 р. - пенсія державним службовцям призначалася у розмірі 80% від сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування без обмеження граничного розміру пенсії.

Також відповідно до ст. 37-1 Закону у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Таким чином, за загальним правилом згідно перерахованих норм законодавства позивач як працюючий пенсіонер після збільшення розміру заробітної плати має право на її відповідний перерахунок на момент виникнення права на перерахунок.

Згідно довідки КП «Редакція газети «Голос України»від 27.11.07 р. загальний розмір заробітної плати позивача становить 11018, 75 грн. згідно розпорядження Голови Верховної Ради України від 06.11.07 р. №1269.

Тобто, з моменту набуття чинності вказаного розпорядження у позивача виникло право на перерахунок пенсії.

Згідно пояснень відповідача підставою для відмови в проведенні перерахунку стала ст. 97 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», згідно якої з 01.01.07 р. максимальний розмір пенсії не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком. Відповідач вважає, що зазначений закон стосується як пенсій, призначених у 2007 р., так і пенсій, що перераховуються у 2007 р.

Суд погоджується з твердженням відповідача, що рішення Конституційного Суду України від 18.06.07 р. по справі №4-рп/2007 не розповсюджується на позивача, так як згідно цього рішення положення ст. 97 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнано неконституційним в частині, що стосується професійних суддів, тоді як позивач професійним суддею не є.

Проте, суд вважає, що в даному випадку підставою для задоволення позовних вимог та перерахунок розміру пенсії є висновки, яких дійшов Конституційний Суд України в рішенні від 11.10.05 р. по справі №8-рп/2005 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та офіційного тлумачення положення частини третьої статті 11 Закону України «Про статус суддів»(справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).

Зазначене рішення стосувалося конкретних законодавчих норм, проте згідно його змісту викладені у ньому висновки мають загальний характер і підлягають застосуванню не лише в контексті тлумачення Законів України, що були предметом дослідження Конституційного Суду України по даній справі.

Зокрема, в рішенні зазначено, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004).

Саме з цієї підстави було визначено неконституційними пункти 13 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року, якими встановлено обмеження у розмірі нарахування пенсій. Зазначений принцип має враховуватися органами державної влади при встановленні розміру пенсій і в інших випадках призначення пенсій громадянам, що визначені законодавством як такі, потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

Розглядаючи проблему конституційності окремих норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»Конституційний Суд (рішення від 22.05.2008 №v0626227-08 у справі № 1-28/2008) зазначав, що відповідно до статті 95 Конституції України закон про Держбюджет повинен встановлювати тільки доходи та видатки держави на загальносуспільні потреби, і лише цими питаннями обмежується предмет регулювання закону про Держбюджет.

Держава відповідальна перед людиною за свою законодавчу діяльність, зобов'язана утверджувати та забезпечувати права і свободи людини і громадянина. Закони та інші нормативно-правові акти мають прийматися  на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8).

Конституція України визначає вичерпний перелік правовідносин,  які повинні регулюватися законом про  Держбюджет —встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків,  пільг, компенсацій і гарантій, передбачених  іншими  законами  України.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти  їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок –скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Зазначена позиція цілком узгоджується і відповідає принципу верховенства права, що міститься у ст. 8 Конституції України, а також у ст. 8 КАС України.

Згідно ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Зокрема, Європейський Суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через принцип юридичної визначеності, згідно якого остаточне рішення суду у справі не може піддаватися сумніву, навіть у разі зміни законодавства (п. 51, 52 рішення у справі «Рябих проти Росії»від 24.07.03 р.). Крім цього, відповідно до роз’яснення Верховного Суду України №1-5/400 від 14.07.2006 року, наданого на підставі листа Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини у справі «Качко проти України», реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як причину невиконання своїх зобов’язань, судами не повинні прийматися до уваги.

Суд вважає, що зазначений принцип поширюється не лише на рішення судів загальної, але й конституційної юрисдикції. Тобто, висловлена у вищевказаних рішеннях Конституційного Суду України правова позиція щодо неприпустимості обмеження розміру пенсій громадянам, що визначені законодавством як такі, потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, має враховуватися органами державної влади при прийнятті законодавчих актів.

Згідно ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

На підставі вищенаведеного, ст. 160-163, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити.

2.          Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 листопада 2007 року згідно суми заробітної плати, визначеного розпорядженням Голови Верховної Ради України від 06.11.07 р. «Про оплату праці головного редактора газети «Голос України».

3.          Постанова може бути оскаржена а порядку ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                                          Бачун О.В.