АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/4757/2012 Номер провадження 22-ц/786/197/2013 Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В.М. Доповідач Чічіль В. А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Чічіля В.А.,
Суддів: Мартєва С.Ю., Хіль Л.М.,
за участю секретаря: Ренкевич М.Д.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 листопада 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, приватного підприємства «ЛЮГ», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватне підприємство "Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», Октябрська районна у м. Полтаві рада, публічне акціонерне товариство «Полтавагаз», про визнання будівель самочинним будівництвом та відновлення порушеного права,-
в с т а н о в и л а :
У травні 2012 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, у якому зазначала, що ОСОБА_2 є співвласником будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1.
Земельна ділянка, на якій знаходиться будинок, знаходиться у спільному користуванні всіх співвласників домоволодіння.
Отримуючи технічний паспорт на житловий будинок у зв'язку зі вступом у спадщину на частину зазначеного будинку дізналась, що деякі будівлі, що належать у цьому домоволодінні ОСОБА_6, внесені до технічного паспорту як узаконені, зокрема тамбур, площею 3,8 кв. м, житлова кімната, площею 8,6 кв. м, вбудована шафа, 1,0 кв. м, сарай літ. Г1, площею 10,10 кв. м, гараж літ. Г, площею 8,8 кв. м.
Позивачка та попередні власники ОСОБА_7 та ОСОБА_8, як співвласники будинку, що знаходиться у спільній частковій власності, згоди на будівництво не надавали.
Вважала дані будівлі об'єктами самовільного будівництва, які порушують її права співвласника домоволодіння.
Частка домоволодіння, що належала ОСОБА_6, за договором дарування від 24 січня 2010 року набувалась у власність ОСОБА_3, а за договором дарування від 8 жовтня 2011 року зазначена частка домоволодіння разом зі спірними будівлями відійшла у власність ПП «ЛЮГ».
Після будівництва зазначених будівель, зазначена частка у праві спільної часткової власності збільшилась.
З урахуванням уточнень під час судового розгляду позовних вимог просила:
- визнати недійсним договір дарування від 24 січня 2010 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 у частині передачі у власність ОСОБА_3 тамбуру, площею 3,8 кв. м, вбудованої шафи, площею 1,0 кв. м, сараю літ. Г1, площею 10,0 кв. м, гаражу літ. Г, площею 8,8 кв. м;
- визнати недійсним договір дарування від 8 жовтня 2011 року між ОСОБА_9 та ПП «ЛЮГ»щодо передачі у власність 5/20 часток житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1;
- визнати самочинним будівництвом частину житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, а саме: тамбур, площею 3,8 кв. м, житлова кімната, площею 8,6 кв. м, вбудована шафа, площею 1,0 кв. м, гараж літ. Г, площею 8,8 кв. м, сарай літ. Г1, площею 10,10 кв. м;
- стягнути з «ЛЮГ»судові витрати у сумі 109,40 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 8 000,00 грн., та витрати позивача на виготовлення копій для всіх учасників процесу у сумі 79,20 грн.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 22 листопада 2012 року у позові ОСОБА_2 відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 22 жовтня 2012 року, а саме: знято заборону на відчуження частин будинку АДРЕСА_1, що належить на праві власності ПП «ЛЮГ».
В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального права та неповне з'ясування судом обставин справи, які мають істотне значення та невірну їх оцінку, просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 на праві власності належить 3/20 частин домоволодіння по АДРЕСА_1.
Відповідно до договору дарування від 8 жовтня 2011 року ПП «ЛЮГ»набуло у власність 5/20 частин зазначеного будинку.
Дане домоволодіння розташоване на земельній ділянці державної власності та надане сторонами у користування.
Згідно технічного паспорту самовільно збудовані приміщення по АДРЕСА_1 літ. А-1 та а3 введені в експлуатацію (а.с. 158).
Частиною 1 статті 3 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ у пункті 5 постанови Пленуму «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України» від 30 березня 2012 року №6 роз'яснив, що право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування, а у випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК).
Звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання будівель, побудованих по АДРЕСА_1, самочинним будівництвом, ОСОБА_2 не зазначає, чим відповідач порушує її право на користування земельною ділянкою, на якій зведені будівлі, які вона вважає самочинними.
Разом з тим, як убачається з наявних у матеріалах справи судових рішеннях, питання щодо знесення самочинних будівель за позовами органів місцевого самоврядування до ОСОБА_6 вже вирішувалось.
Так, рішенням Октябрського районного суду Полтавської області від 3 липня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 16 листопада 2009 року, задоволено позов Октябрської районної у м. Полтаві ради, зобов'язано ОСОБА_10 за власний рахунок знести самовільно побудований господарський блок у складі гаражу та сараю, що знаходиться по АДРЕСА_1, що в технічному паспорті позначені літ. Г, Г-1.
У такому випадку, повторне вирішення питання визнання зазначених будівель самочинно збудованими об'єктами нерухомості не є доречним.
За положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Стосовно позовних вимог щодо визнання недійсним нотаріально посвідчених договорів дарування, слід зазначити, що позивачка не є стороною цих договорів, відповідно до яких відбулось відчуження належної ОСОБА_10 частки домоволодіння по АДРЕСА_1, крім того, ОСОБА_2 не зазначено будь-яких обставин, які б давали суду підстави вважати, що укладення договорів про відчуження частки у спільній частковій власності порушило її права чи інтереси.
З урахуванням викладеного, місцевий суд дійшов вірного висновку щодо необґрунтованості вимог пред'явленого позову та відсутності підстав для їх задоволення.
Доводи апеляційної скарги є несуттєвими та фактично зводяться до переоцінки обставин справи, які всебічно, повно і об'єктивно дослідженні судом першої інстанції, та яким надана належна правова оцінка.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого суду постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий у справі:
Судді:
З оригіналом згідно:
суддя Чічіль В.А.