АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
Апеляційне провадження № 22-ц/796/40/2013
Головуючий у 1 інстанції: Букіна О.М.
Доповідач: Шкоріна О.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 січня 2013 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,
суддів: Стрижеуса А.М. , Поліщук Н.В.,
при секретарі: Пікало К.В.
за участю: представника позивача - Андронніков С.А.
представник відповідача -ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 березня 2009 року у цивільній справі за позовом Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2008 року ЗАТ «ОТП Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 638 доларів 29 центів США, що складається із суми заборгованості по кредиту у розмірі 530 доларів 51 цент США та суми заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 107 доларів 78 центів США, посилаючись на те, що між відповідачем та АКБ «Раййфайзенбанк Україна» був укладений договір №СL-001/152/2004, відповідно до якого відповідачу було надано кредит у сумі 25 000 доларів США для придбання автомобіля строком до 4 серпня 2007 року зі встановленням фіксованої відсоткової ставки за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних. Позивач виконав умови договору кредиту та надав відповідачу кошти, а відповідачем було частково погашено заборгованість по кредиту в період з 5 липня 2004 року по 29 серпня 2006 року у розмірі 24469 доларів 49 центів США.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 18 березня 2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач ЗАТ «ОТП Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зокрема зазначав, що судом першої інстанції були порушені норми ст..ст.179,212 ЦПК України, а саме не здійснено всебічне, повне, об'єктивне та безпосереднє дослідження наявних у справі доказів, що призвело до порушення прав, свобод та законних інтересів ЗАТ «ОТП Банк».
Крім того, зазначав, що відповідач не виконав вимогу банку про дострокове виконання прийнятих на себе зобов'язань в повному обсязі, заставодержатель же має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення.
Ухвалою апеляційного суду м.Києва від 23 січня 2013 року залучено до участі у справі на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» як правонаступника Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк».
В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав і просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість в сумі 638 доларів 29 центів.
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечувала і просила рішення залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи 4 червня 2004 року між ОСОБА_3 та АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк» укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальнику видано кредит в сумі 25000 доларів США для придбання автомобіля, строком на 3 роки із встановленням фіксованої відсоткової ставки за користування кредитом у розмірі 12,50 % річних. З грудня 2005 року відповідачка несвоєчасно вносила платежі, передбачені умовами договору, у зв'язку з чим утворилася заборгованість та 12 травня 2006 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 5001 вчинив виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_3 боргу у сумі 66567 грн.79 коп. за рахунок заставленого майна - автомобіля « Субару Імпреза», 2004 року випуску.
На виконання виконавчого напису, 24 травня 2006 року ДВС у Солом'янському районі м.Києва відкрито виконавче провадження.
Відповідачем ОСОБА_3 4 липня 2006 року на відповідний рахунок внесено грошові кошти в сумі 5778 доларів США або 29178 грн.90 коп., окремим платіжним документом кошти в сумі 1370 грн. Крім того, 4 липня 2006 року відповідач на рахунок банку внесла 6600 доларів США, що становило 33300 грн., а також 18 вересня 2006 року на рахунок ДВС у Солом'янському районі м.Києва перераховано грошові кошти в сумі 2688 грн.89 коп.
Всього сплачено ОСОБА_3 65167.79 грн. і 1370 грн. - пені, що в загальній сумі становить 66567,79 грн.
Відповідно до постанови від 27 вересня 2006 року про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем ДВС у Солом'янському районі м.Києва прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактично повним виконанням рішення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 свої зобов'язання по кредитному договору № №СL-001/152/2004 виконала належним чином та достроково, до закінчення дії кредитного договору, а отже нарахування заборгованості по кредиту в сумі 530,51 доларів США та відсотків в сумі 107,78 доларів США за користування кредитними коштами є безпідставними
Проте з таким висновком суду погодитись не можна з огляду на таке.
Відповідно до ст..526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з умовами договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому, або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.
Банк скористався своїм правом і направив позичальнику вимогу про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі, яка виконана останньою у встановлені строки не була.
12 травня 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис та звернено стягнення на автомобіль з метою задоволення вимог кредитора в сумі 13181,74 доларів США, а також пені в сумі 722 грн.05 коп. та витрат банку по отриманню виконавчого напису в сумі 673 грн..
4 липня 2006 року ОСОБА_3 внесено на поточний рахунок суму 1370 грн., яка банком зарахована в погашення пені та витрат по отриманню виконавчого напису.
Крім того, 4 липня 2006 року відповідачем внесено на поточний рахунок кошти в сумі 12378 доларів США, які були спрямовані на часткове погашення заборгованості: по кредиту в розмірі 11461,08 доларів США, по відсоткам за користування кредитом в сумі 916,04 доларів США, що підтверджується наданим в судовому засіданні розрахунком (а.с.86 т.2).
29 вересня 2006 року від ВДВС Солом'янського РУЮ в м.Києві надійшли кошти в розмірі 2688 грн.89 коп., які були сплачені ОСОБА_3 як борг за виконавчим написом, і банком спрямовані на погашення заборгованості відповідача по кредиту в сумі 508,49 доларів США, по відсоткам за користування кредитом в сумі 23,94 доларів США.
Таким чином, ОСОБА_3 з 12 травня 2006 року по 18 вересня 2006 року сплачено коштів на погашення заборгованості по тілу кредитного договору 11969,57 доларів США.
Враховуючи, що на 12 травня 2006 року заборгованість ОСОБА_3 по тілу кредиту складала 12500,08 доларів США, що підтверджується вимогами банку від 16 лютого 2006 року ( а.с.23 т.1), від 20 червня 2006 року (а.с.44 т.1), листом-відповіддю банку від 10 липня 2006 року (а.с.49 т.1) і відповідачем належними доказами не спростована, заборгованість ОСОБА_3 по тілу кредиту складає 530,51 доларів США.
Посилання представника відповідача на те, що позивачем визначена сума заборгованості, розмір якої на 12 травня 2006 року складав 66567 грн.79 коп., яку відповідач повністю сплатила в період з 4 липня 2006 року по 18 вересня 2006 року, а тому відсутні підстави для стягнення суми заявленої банком в позові, не заслуговують на увагу апеляційного суду.
Відповідно до ст..598 ЦК України зобов'язання припиняються з підстав, передбачених договором або законом.
За умовами кредитного договору строк його дії визначений повним виконанням зобов'язань сторін.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй Постанові № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутність реального виконання боржником свого зобов'язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту.
Таким чином, після вчинення виконавчого напису та за відсутності реального виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань, позивач відповідно до п.1.4.1 в період часу з 12 травня 2006 року до 29 вересня 2006 року нараховував відсотки, сума яких складала 265,77 доларів США.
Відповідно до п.1.5.1.3 кредитного договору при надходженні до банку коштів для виконання боргових зобов'язань, банк направляє такі кошти на погашення боргових зобов'язань в наступній черговості: прострочені відсотки за користування кредитом; відсотки, нараховані на прострочену до повернення суму кредиту; прострочена до повернення сума кредиту; пеня за несплату в строк відсотків; пеня за неповернення в строк суми кредиту; строкові відсотки за користування кредитом; штраф за нецільове використання кредиту і в останню чергу сума основного боргу за кредитом.
Враховуючи визначену умовами кредитного договору черговість погашення боргових зобов'язань, банк, отримавши грошові кошти від ОСОБА_3 спрямував їх на погашення процентів, нарахованих до 29 вересня 2006 року в сумі 939,98 доларів США (916,04 доларів США + 23,94 доларів США) та на погашення заборгованості по тілу кредиту в сумі 11969,57 доларів США (11461,08 доларів США + 508,49 доларів США).
Таким чином, сума неповернутих ОСОБА_3 коштів на 18 вересня 2006 року становила 530,51 доларів США., на яку позивач у відповідності до п.1.4.1.4 кредитного договору нараховував відсотки, сума яких на 18 квітня 2008 року складала 107,78 доларів США.
Згідно із ст..599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Посилання представника відповідача на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням, що на її думку може свідчити про повне виконання позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції, оскільки спростовуються наведеними розрахунками та суперечать положенням ст..589 ЦК України, за правилами якої обсяг вимог заставодержателя прив'язується до моменту їх фактичного задоволення.
Крім того, доводи представника відповідача в тій частині, що ОСОБА_3 за своєю ініціативою і скориставшись своїм правом визначеним умовами договору щодо дострокового погашення кредиту, 4 липня 2006 року перерахувала на рахунок банку 6600 доларів США у зв'язку з чим вважає, що виконала умови кредитного договору повністю не заслуговують на увагу.
В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що згідно графіку погашення кредиту, останній платіж був визначений у сумі 694,60 доларів США і підлягав сплаті 4 червня 2007 року.
Враховуючи, що ОСОБА_3 необхідно було сплатити з 4 липня 2006 року по 4 червня 2007 року одинадцять платежів (десять платежів в сумі 694,44 доларів США, останній в сумі 694,60 доларів США), що складає загальну суму 7639,00 доларів США, з яких відповідач сплатила 6600 доларів США та 508,49 доларів США, залишок неповернутих відповідачем коштів складає 530,51 доларів США, що відповідає розміру заявлених позивачем вимог в частині заборгованості по тілу кредиту.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права., а тому рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 18 березня 2009 року підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог позивача.
На підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю, укладеного 5 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», останнє набуло право грошової вимоги щодо отримання від ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором від 4 червня 2004 року, яка складається з загальної суми боргу боржника ОСОБА_3 за кредитним договором № СL-001/152/2004 в сумі 530,51 доларів США та 155,31 доларів США - загальної суми процентів, що підтверджується додатком до договору купівлі-продажу кредитного портфелю. (а.с.76 т.2).
Таким чином, розглядаючи справу в межах заявлених ЗАТ «ОТП Банк» позовних вимог, колегія суддів вважає, що заборгованість в сумі 638,29 доларів США, яка складається з суми основного боргу - 530,51 доларів США та процентів за користування кредитними коштами за період з 28 вересня 2006 року по 18 квітня 2008 року в сумі 107,78 доларів США, підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ЗАТ «ОТП Банк» - задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 березня 2009 року - скасувати і ухвалити нове наступного змісту.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість в сумі 530,51 доларів США основного боргу, 107,78 доларів США - проценти за користування кредитними коштами за період з 28 вересня 2006 року по 18 квітня 2008 року, а всього 638,29 доларів США.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: