АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження №22-ц/796/896/13 Головуючий в 1 інстанції - Сальникова Н.М. Доповідач - Желепа О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Рубан С.М.

при секретарі Дубик Ю.Г.

за участю представника позивача: ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 грудня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житловик-плюс», ОСОБА_6, Відділ у справах неповнолітніх Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

В серпні 2011 року позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, який мотивував тим, що відповідачі з серпня 2010 року без поважних причин не проживають в квартирі АДРЕСА_1, а тому втратили право на її користування відповідно до ст. 71 ЖК України.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2011 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, такою, що втратила право на користування квартирою АДРЕСА_1.

В решті вимог відмовлено.

На вказане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила про його скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В скарзі зазначала, що кватиру вона залишила з поважних причин, так, як в квітні 2010 року позивач її побив і тому вона не могла в подальшому проживати в спірній квартирі. Крім того вказувала, що вона доглядала свою хвору матір та залишала в житловій конторі заяву з проханням не знімати її з реєстраційного обліку, так, як вона не може проживати в спірній квартирі.

До апеляційного суду ОСОБА_2 не з'явилась, про причини своєї неявки не повідомила.

Представник позивача заперечував проти доводів скарги, просив залишити рішення районного суду без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 71, та 72 ЖК України судом може бути визнана особа такою, що втратила право користування жилим приміщенням, якщо вона без поважних причин була відсутня в жилому приміщенні понад шість місяців.

Задовольняючи позов про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, суд першої інстанції виходив з того, що остання добровільно залишила спірне жиле приміщення, більше шести місяців ним не користувалась, не несла витрати на його утримання, а тому втратила право на користування ним.

Але з таким висновком суду, погодитись не можна, оскільки суд його зробив без повного та всебічного з'ясування обставин справи, розглянув справу без участі відповідача, яку повідомив про розгляд справи через оголошення в пресі, не з'ясувавши у останньої дійсні причини не проживання її в спірній квартирі.

Як вбачається з матеріалів справи, спірну однокімнатну квартиру № 40, житловою площею 19,6 кв.м., за адресою АДРЕСА_1, отримувала мати позивача на сім'ю з двох осіб, її та позивача.

З 1986 року в квартирі була зареєстрована відповідачка ОСОБА_2 - колишня дружина позивача, їх дочка ОСОБА_4 була зареєстрована з 1988 року. Також в спірній квартирі зареєстрована малолітня онука позивача 2008 року народження.

Позивач з відповідачкою розлучився в 1998 році. Після розлучення кватирою деякий час користувалась відповідачка. За поясненнями позивача його дочка з онукою виїхали до Туреччини на постійне місце проживання, а відповідачка ОСОБА_2 в серпні 2010 року добровільно залишила спірну квартиру, нею не цікавилась та не несла жодних витрат на її утриманню.

Вищенаведені обставини, щодо не проживання відповідачки в спірній квартирі, суд встановив на підставі пояснень самого позивача, актів ЖЕК та пояснень двох свідків , які підтвердили факт не проживання.

Справа судом була розглянута за відсутності відповідачки ОСОБА_2, яка повідомлялась про розгляд справи за адресою спірної квартири та оголошенням в пресі.

На підтвердження своїх доводів, щодо не проживання в спірній квартирі з поважних причин, відповідачка надала апеляційному суду наступні докази:

Медичні довідки про стан здоров'я матері, довідку з Дорогинської сільської ради Фастівського району з приводу проживання ОСОБА_2 з 25 травня 2011 року разом з матір'ю та здійсненням останньою догляду за нею.

Також була надана постанова Голосіївського РУГУ МВС України про відмову в порушенні кримінальної справи. З якої вбачається що 29 квітня 2010 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 виник конфлікт з приводу користування спірною квартирою, і за поясненням відповідачки вона отримала тілесні ушкодження від позивача.

Відповідно до постанови Голосіївського РУГУ МВС України від 30.11.2010 року, відповідачка в листопаді 2010 року виявила відсутність свого одягу за місцем свого колишнього проживання з приводу чого також звернулась до міліції.

До апеляційної скарги долучені також інші звернення відповідача до міліції.

Відповідно до заяви на ім'я директора ТОВ «Житловик-плюс» від 27 квітня 2011 року відповідачка просила не знімати її з реєстрації за адресою спірної квартири у зв'язку з неможливістю там проживати.

Колегія суддів вважає, що вказані докази можуть бути прийняті на стадії апеляційного розгляду, так як до районного суду вони не були подані з поважних причин.

Надаючи їм оцінку, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачка ОСОБА_2 не проживала у спірній квартирі, через конфліктні стосунки з позивачем, а також через необхідність здійснювати догляд за хворою матір'ю, а тому не втратила право на користування нею.

Висновок, суду про не проживання без поважних причин, спростовано наданими та перерахованими вище доказами, а тому ті обставини справи , які суд вважав встановленими є недоведеними, що є підставою для скасування судового рішення з постановленням нового про відмову в задоволенні позову про визнання ОСОБА_2 такою що втратила право на житло.

На підставі викладеного, ст.ст. 71, 72 ЖК України, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И РІ Ш И ЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 грудня 2011 року скасувати та ухвалити нове , яким відмовити в задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання її такою, що втратили право користування жилим приміщенням.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: