ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ-32, вул. Комінтерну, 16
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.09.06 Справа 351/19-05
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Винодел Молдови компані”, м. Київ
до Дочірнього підприємства „Либідь” Товариства з обмеженою відповідальністю „Беназір”, м. Вишгород
про стягнення 6927,18 грн.
Суддя Карпечкін Т.П.
від позивача – Свиридова Л. І. (дор. Від 01.01.2006 року)
від відповідача – не з’явився
обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Винодел Молдови компані” (далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства „Либідь” Товариства з обмеженою відповідальністю „Беназір” (далі-відповідач) про стягнення 6927,18 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав умови договору № КВМ-5/229 від 07.09.2005 року укладеного між сторонами, а саме не оплатив переданий товар в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 2997,75 грн. Додатково позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов’язання 3% річних в розмірі 32,03 грн. та 3897,40 грн. пені.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 18.09.2006 року та від 16.09.2006 року в засідання суду не з'явився, витребуваних документів не подав, у зв’язку з зазначеним суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без його участі за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку щодо правомірності заявлених позовних вимог з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Винодел Молдови компані” (за договором-простачальник) та Дочірньє підприємство „Либідь” Товариства з обмеженою відповідальністю „Беназір” (за договором-покупець) 07.09.2005 року уклали договір № КВМ-5/229 (далі-договір). За умов договору постачальник продає, а купець купує продукцію в асортименті, в кількості, по ціні та загальній вартості, зазначеними в супровідних документах. (п.1 договору). Покупець зобов’язаний оплатити за кожну відвантажену постачальником партію товару по мірі її реалізації, але не пізніше 14 банківських днів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача (п. 5 договору). В разі прострочення виконання зобов’язання покупець зобов’язаний виплатити постачальнику понесені збитки та пеню в розмірі одного процента від несплаченої суми за кожний календарний день прострочення платежу (п. 6.1 договору).
Позивач зобов’язання за договором виконав належно, а саме передав відповідачу товар на загальну суму 3751,04 грн., що підтверджується видатковою накладною № КВМ-290656 від 16.11.2006 року та № КВМ-290896 від 07.12.2005 року.
Відповідач зобов’язання за договором виконав неналежно, а саме не оплатив в повному обсязі прийнятий товар в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 2997,75 грн.
Позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу від 10.07.2006 року про сплату заборгованості в сумі 2997,75 грн., відповідь на вимогу позивач не отримав.
Позивач додатково нарахував відповідачу за прострочення виконання зобов’язання 3% річних в розмірі 32,03 грн. та пеню в розмірі 1% від несплаченої суми за кожен календарний день прострочення платежу в сумі 3897,40 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином причини неявки суду не повідомив.
Судом оглянуті оригінали документів залучених до матеріалів справи.
При вирішенні спору враховано, що згідно п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України (надалі по тексту –ГК України), прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (надалі по тексту –ЦК України), щодо господарських та цивільних відносин, які виникли до набрання ним чинності, положення ГК України та ЦК України застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
У відповідності до статі 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 2997,75 грн. підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, отже підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 32,03 грн. підлягають задоволенню.
Позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 3897,40 грн. судом задоволені частково в сумі 181,51 грн. в частині стягнення пені в сумі 3715,89 грн. судом відмовлено, оскільки позивачем проведено розрахунок пені в розмірі 1% від несплаченої суми за кожен календарний день прострочення платежу. Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/965-ВР від 22.11.1996 року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Приписами ст. 3 передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства „Либідь” Товариства з обмеженою відповідальністю „Беназір” (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, 8-А, код 30607839, р/р 26001301330884, МФО 321141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Винодел Молдови компані” (04212, м. Київ, вул. М. Тимошенка, 19, код 32108133, р/р 26004301319 в АКБ „Золоті Ворота” в м. Києві, МФО 300238) – 2997 (дві тисячі дев’ятсот дев’яносто сім) грн. 75 коп. основного боргу, 32 (тридцять дві) грн. 03 коп. 3% річних, сто вісімдесят одна) грн. 51 коп. пені та судові витрати: 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Карпечкін Т.П.