ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2013 року м. Київ К/9991/3530/11

Вищий адміністративний суд України колегією суддів у складі:

Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Горбатюка С.А., Мороз Л.Л.,

здійснивши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Сосницькому районі Чернігівської області (далі також -УПФ) про зобов'язання нарахування державної соціальної допомоги як дитині війни, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою УПФ на рішення Сосницького районного суду від 30 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 13 липня 2010 року

установив:

У поданій до суду в березні 2010 року позовній заяві ОСОБА_4 зазначала, що є дитиною війни і відповідно до статті 6 Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни»(далі -Закон № 2195-ІV) має право на одержання підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (30 % мінімального розміру пенсії за віком).

Посилаючись на невиконання відповідачем вимог наведеної норми Закону № 2195-ІV, позивач просила зобов'язати УПФ нарахувати їй недоплачене з 1 червня 2009 року підвищення до пенсії.

Рішенням Сосницького районного суду від 30 квітня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 13 липня 2010 року, позов задоволено частково: зобов'язано відповідача нарахувати підвищення до призначеної позивачеві пенсії в розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за віком та забезпечити їх виплату.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове -про відмову в задоволенні позову. Зокрема, відповідач посилається на безпідставність позовних вимог і неврегульованість механізму реалізації положень статті 6 Закону № 2195-ІV.

Підстави для скасування рішень судів в цій справі відсутні.

Позивачеві згідно зі статтею 1 Закону № 2195-ІV у визначеному цим Законом порядку встановлено статус дитини війни. Відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV дітям війни пенсії підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Що стосується позовних вимог за 2009 і 2010 роки, то статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»та статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»Кабінету Міністрів України надано право у 2009 та у 2010 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Отже, наведеними нормами передбачено право Уряду встановлювати розміри лише тих виплат, вихідним критерієм яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом № 2195-ІV залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Будь-які зміни до статті 6 Закону № 2195-ІV законами України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»та «Про Державний бюджет України на 2010 рік»не вносились, дію цієї статті в цих роках зупинено не було.

Отже, нарахування та виплата у 2009 і 2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону № 2195-ІV.

Не можуть бути взяті до уваги доводи УПФ щодо неврегульованості механізму реалізації положень статті 6 Закону № 2195-ІV.

Станом на 9 липня 2007 року розмір мінімальної пенсії за віком визначено тільки статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі -Закон № 1058-ІV), згідно з якою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 15 липня 1999 року № 966-ХІV «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який установлено статтею 28 Закону № 1058-ІV.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ухвалив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сосницькому районі Чернігівської області відхилити і залишити без змін рішення Сосницького районного суду від 30 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 13 липня 2010 року.

Чинним процесуальним законом не передбачена можливість оскарження цього рішення суду касаційної інстанції. Воно може бути переглянуте Верховним Судом України відповідно до положень статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді