Справа № 2а-587/2007 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2007 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі головуючої-судді: Перегінець Л.В.
секретаря : Возняк Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Івано-Франківську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача -Управління архітектури та містобудування виконкому Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним рішення, суд, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1звернулася до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним рішення від 23.01.2007р. № 37 про знесення самочинно збудованих споруд.
В судовому засіданні позивачка заявлені вимоги підтримала з мотивів викладених в позові. Суду пояснила, що не проводила ніякої добудови, а у зв"язку з виниклою життєвою необхідністю зробила ремонт горища. Про надання дозволу на проведення перебудови вона письмово зверталася до відповідача, проте відповіді не отримала взагалі. Про вжиття щодо неї заходів впливу їй нічого не відомо як і про скарги сусідів. Про наявність постанови про накладення адміністратвиного стягнення та припису Держархітбудконтролю дізналася під час слухання справи за позовом відповідача до неї про знесення добудови, що слухається судом в іншому провадженні. Вважає, що рішення безпідставне, оскільки в ньому не вказано жодного закону на підставі якого винесено. В ньому йде мова про зобов'язання знести об"єми добудови до будинку № 42, тоді як вона проживає в квартирі № 3 будинку № 42, і жодних добудов об"ємів не здійснювала. Просить винести рішення яким позов задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. В попередньому судовому засіданні представник за довіреністю від 18.07.2006р. № 1058/05-17/07-в, Буджак В.М. заявлений позов не визнав, суду пояснив, що позивачка здійснила добудову до АДРЕСА_1 без отримання відповідних дозволів МВК та Управління архітектури та містобудування виконкому Івано-Франківської міської. При цьому порушила права третіх осіб оскільки порушено норми інсоляції, в зв"язку з чим відповідачем винесено рішення № 37 про знесення такої добудови. Правомірність винесеного рішення підтверджується постановою про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за самовільну забудову, приписом про усунення порушень за самовільне будівництво інспенкцією державного архітектурно-будівельного контролю.
Представник третьої особи Управління архітектури та містобудування виконкому Івано-Франківської міської в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.
Тому на підставі ч.2 ст.128 КАС України суд вирішив слухати справу у їх відсутності.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, з'ясувавши таким чином фактичні її обставини, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
2
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником АДРЕСА_1 що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 30.05.2006р. №185241 та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30.05.2006р. № 12840411.
04.09.2006р. позивач звернулася із заявою до міськвиконкому про надання дозволу на реконструкцію квартири з надбудовою мансардного поверху.
23.01.2007р. виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради прийняв рішення № 37 про знесення самочинно збудованих споруд, яким на підставі матеріалів управління архітектури та містобудування зобов"язав ОСОБА_1знести в місячний термін самочинно добудовані об"єми доАДРЕСА_1.
Згідно ч.2 статті 19, статті 41 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 4 ЗУ „ Про власність" власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам.
Як вбачається з оскаржуваного рішення МВК від 23.01.2007р., позивачку зобов"язано, в місячний термін, знести самочинно добудовані об"єми доАДРЕСА_1.
Разом з тим, таке рішення не можна вважати законним виходячи з наступного.
В рішенні № 37 не вказано жодної норми матеріального права, на підставі якої відповідач вправі був вирішувати таке питання та прийшов до висновку про необхідність знесення добудованих об"ємів до АДРЕСА_1як самочинно збудованих.
Також, в оскаржуваному рішенні зазначено, що знесенню підлягають „ добудовані об"єми до будинку АДРЕСА_1", при цьому не зрозуміло, про яку „добудову" та які „об"єми" йде мова. Цього не зміг пояснити в судовому засіданні і представник відповідача.
За поясненням останнього, оскаржуване рішення винесено на підставі матеріалів поданих управлінням архітектури та містобудування про притягнення позивачки до відповідальності.
Позивачка зазначає, що проживає за адресою АДРЕСА_1.
Натомість відповідач не представив жодного доказу, який вказує на визнання конкретного будівництва самочинним за спірною адресою та вчинення такого позивачкою.
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача, як на доказ наведених обставин, на протокол та постанову по справі про адміністратвине правопорушення в сфері містобудування від 16.10.06р., припис інспекції Держархітбудконтролю від 16.10.06р.та заяви сусідів позивачки, оскільки самі вони не можуть вважатися підставами для винесення оскаржуваного рішення, в силу відсутності такої вказівки в законі.
При цьому відповідачем не подано і жодного доказу щодо повідомлення про їх винесення чи ознайомлення позивачки з їх змістом.
Неналежним є посилання представника відповідача на ст.376 ЦК України.
Згідно ч.ч.1,4 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
3
Дана норма вказує на певний порядок як визнання будівництва самочинним, так і порядок знесення. Відповідач не подав доказів, що є власником земельної ділянки, який за даною нормою має право заперечуючи проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво, на його земельній ділянці, мав право вирішувати питання про знесення в такий спросіб - винесення рішення як розпорядчого документу.
Враховуючи вищенаведене, на підставі ст.ст. 19,41 Конституції України , ст.ст.26, 31 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" , ст.ст.24, 29 ЗУ „ Про планування і забудову територій",ст.9 ЗУ „Про архітектурну діяльність" керуючись ст.ст.11, 71, 159, 160,163,181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним рішення міськвиконкому від 23.01.07р. за № 37 про знесення самочинно збудованих споруд задоволити.
Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 23.01.07р. за № 37 про знесення самочинно збудованих споруд про зобов"язання ОСОБА_1, що проживає за адресою:АДРЕСА_1 , знести в місячний термін самочинно добудовані об"єми до будинку АДРЕСА_1.
Стягнути з відповідача на користь позивачки витрати по сплаті судового збору в сумі 8,5 грн.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.