10.08.2012

№ 2-1416-2462-2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2012 року Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В., при секретарі Антоненко А. С.,

за участі позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2012 року позивач звернулася до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно до досягнення дитини повноліття. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач є батьком дитини, однак гроші на утримання дитини надає не регулярно. Просить позов задовольнити, визначити частку заробітку батька, яка буде стягуватись на утримання дитини та стягнути аліменти.

В судовому засіданні позивач подала заяву про уточнення позовних вимог, просила стягнути ? частки з усіх видів його заробітку (доходів) але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подачі позову - 08 червня 2012 року до досягнення дитиною повноліття. Підтримала позов в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені нею в позовній заяві, наполягала на задоволенні позову. Вказала, що бажає щоб з відповідача стягувались аліменти на підставі офіційного документу, посилається на те, що він добровільно сплачує аліменти, однак сума доходів його більша.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково, вважає, що треба стягнути аліменти з моменту ухвалення рішення судом, бо за червень та липень він аліменти перерахував, про що надав копії квитанцій.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії 1-ФП № 090330 позивач і відповідач мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач своє батьківство стосовно дитини не заперечує.

Декларація з прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, закріплює, що дитина повинна мати можливість користуватися благами соціального забезпечення, повинна бути забезпечена належним харчуванням, житлом, розвагами та медичним обслуговуванням. Найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути головним принципом, і відповідальність за це лежить перш за все на батьках дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Держава вживає всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частиною 2, 3 ст. 181 СК України встановлено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Позивач подала заяву про уточнення позовних вимог та просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідач в судовому засіданні позов з частині щомісячного розміру аліментів визнав, не погодився лише з датою початку їх нарахування.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов обґрунтований, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, відтак з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 180-182, 183 СК України, суд –

ВИРІШИВ:

ОСОБА_4 Валеріївни до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, народився 01.10.1970 в м. Миколаєві, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходів) але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 червня 2012 року до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 214,6 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Кокорєв