ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" листопада 2006 р. Справа № 46/12-06/4
Суддя господарського суду Київської області Попікова О.В., розглянувши справу
за позовом | Приватного підприємства „Крок”, м. Вишгород |
до | Державної податкової інспекції у Вишгородському районі |
про | визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 17.08. 2005р. № 0000122305\0 |
секретар судового засідання: Холоденко Н.О.
за участю представників:
від позивача | Савчук О.С. дов. від 10.01.2006р. |
від відповідача | Колодій О.М. дов. від 26.09.2006р. № 13035\08\10 |
від Прокуратури | Опанасенко Т.В. посвід № 90 |
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 3.11.2006р. о 12 год. 55 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 10.11.2006р, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.
Встановив:
Приватним підприємством „Крок” (надалі позивач) заявлений позов до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі (надалі відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 17.08.2005р. № 0000122305\0.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки позивачем правомірно віднесено до бюджетного відшкодування 442662 грн. згідно вимог п.п. 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит сформований підприємством правомірно у відповідності до приписів підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вищенаведеного Закону України. Крім того, позивач посилається на те, що сума ПДВ була сплачена ПП „Крок” у складі вартості товару за договором від 17.02.2004р. № 7 та відповідно віднесено суму ПДВ до податкового кредиту в уточнюючому розрахунку за лютий 2004р.
В доповненні до позовної заяви від 28.09.2006р. позивач наголошує на тому, що при проведенні перевірки працівниками податкової служби не враховані результати позапланової перевірки ПП „Технопромторг”, яке було постачальником товару за договором від 17.02.2004р. № 7, якою не встановлено порушень законодавства щодо відображення операцій з ПП „Крок”, так само включення 442662,19 грн. до податкового зобов’язання у лютому 2004р. та видання позивачу податкової накладної від 18.02.2004р. № 3. Позивача наголошує також на тому, що ПП „Крок” здійснює свою підприємницьку діяльність за адресою: м. Вишгород, пр-т Шевченко 6а, що підтверджується довідкою ТОВ „Меркурій-Вишгород ЛТД”, в якого позивача орендує офісне приміщення за вказаною адресою.
Відповідач проти позову заперечує, просить суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що позивачем в порушення вимог пп. 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 442662 грн., яка не підтверджена податковою накладною При цьому, ДПІ наголошує на тому, що на виконання наказу ДПА України від 12.11.2002р. № 538 „Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум ПДВ” та на підставі статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” було проведено позапланову документальну перевірку ПП „Крок” правильності визначення суми ПДВ, яка заявлена до відшкодування з бюджету за звітними деклараціями березень, квітень 2004р. з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених посилок у звітних деклараціях за лютий, березень, квітень 2004р. ДПІ зауважує на тому, що позивачем не було надано для перевірки первинні бухгалтерські та звітні документи, зокрема оригінал податкової накладної від 18.02.2004р. № 3.
У додаткових поясненнях від 30.10.2006р., податкова служба також звертає увагу суду на те, що оплата за товар за договором від 17.02.2004р. була проведена ПП „Крок” частково, лише на суму 2221197,55 грн., а на суму ПДВ позивачем було виписано простий вексель № 65307123881746, дата пред’явлення якого не раніше 23.09.2007р.
Представник прокуратури підтримав позицію податкової служби, та просив суд відмовити позивачеві у задоволенні вимог.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:
Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішення став акт № 370\23-4\32731048 від 17.08.2005 року позапланової документальної перевірки правильності визначення суми ПДВ, яка заявлена до відшкодування з бюджету ПП „Крок” за звітними деклараціями за березень, квітень 2004р. з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок звітних деклараціях за лютий, березень, квітень 2004р., внаслідок якої встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті завищення ПП „Крок” від’ємного значення чистої суми зобов’язань з податку на додану вартість за лютий 2004р. на 442662 грн.
Таке порушення, як зазначає в акті перевірки відповідач, виникло у зв‘язку з поданням ПП „Крок” уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок у податковій декларації за лютий 2004р., оскільки віднесена до складу податкового кредиту сума ПДВ у розмірі 442662 грн. не підтверджена податковими накладними. Допущені порушення ПП „Крок” виникли внаслідок того, що підприємство неправильно розрахувало чисту суму податкових зобов’язань з ПДВ в порушення вимог пп. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого завищило суму від’ємного значення з податку на додану вартість за лютий 2004р. на 442662 грн.
На підставі зазначеного акта, ДПІ у Вишгородському районі винесено податкове повідомлення-рішення № 0000122305\0 від 17.08.2005р., у якому зазначено про завищення ПП „Крок” суми бюджетного відшкодування з ПДВ (згідно уточнюючого розрахунку у звітній декларації за лютий 2004р.) і яким позивачеві зменшено заявлену до відшкодування у лютому 2004р. суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 442662 грн.
Господарський суд визнає, що позовні вимоги не є обґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, 17 лютого 2004р. між позивачем –Приватним підприємством „Крок” та Приватним підприємством „Технопромторг” укладено договір купівлі-продажу № 7, згідно умов якого ПП „Технопромторг” як Продавець зобов’язується поставити, а ПП „Крок” –Покупець прийняти та оплатити товар, номенклатура, кількість, ціна якого зазначені в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є його невід’ємною частиною. У Специфікації № 1, яка є додатком № 1 до договору купівлі-продажу від 17.02.2004р., зазначено: найменування продукції – частини до універсальних перетворювачів тиску, кількість 4113 шт., загалом на суму 2655973,14 грн. з ПДВ.
Факт передачі від Продавця –ПП „Технопромторг” позивачеві товару за згаданим договором загалом на суму 2655973,14 грн., в т.ч. 442662,19 грн. ПДВ. підтверджується залученим до матеріалів справи актом прийому-передачі товару АП-1 від 18.02.2004р. При цьому, Продавцем виписано податкову накладну від 18.02.2004р. № 3, копія якої міститься в матеріалах справи.
24.06.2004р. згідно видаткової накладної на повернення № 000000002 ПП „Крок” повернув частину отриманого товару в кількості 12 шт, загалом на суму 8144,64 грн., в т.ч. 1357,44 грн. ПДВ.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду, оплата товару за договором купівлі-продажу від 17.02.2004р. № 7 з боку ПП „Крок” –покупця була проведена наступним чином: 30.04.2004р. шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Продавця – 2221197,55 грн. (копія банківської виписки з Київської філії АКБ „Новий” від 30.04.2004р. залучена до матеріалів справи) та шляхом передачі векселя № 65307123881746 на суму 426630,95 грн. (передбачено додатковою угодою № 2 до договору від 17.02.2004р.).
До матеріалів справи залучено простий вексель № 65307123881746 дата складання якого 23.09.2005р. на суму 426630 грн. 95 коп., виписаного ПП „Крок” Продавцю –ПП „Технопромторг”, дата пред’явлення векселя –не раніше 23.09.2007р., та залучено акт прийому-передачі векселя від 23.09.2005р. номінальної вартості 426630,95 грн., емітованого ПП „Крок” та переданого останнім в рахунок оплати за товар згідно акта прийому-передачі товару АП-1 від 18.02.2004р.
Як встановлено під час судового засідання 26 травня 2004р. ПП „Крок” подало до ДПІ у Вишгородському районі уточнюючий розрахунок (вх № 3797\10) податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок у податковій декларації за лютий 2004р. Згаданим уточнюючим розрахунком були внесені наступні зміни до податкової декларації з ПДВ за лютий 2004р., а саме: збільшення суми заявленої до відшкодування становить 442662 грн. Із залученої до справи декларації з ПДВ за лютий 2004р. (скорочена форма) вбачається: податкові зобов’язання становили 0 грн., податковий кредит –0 грн., чиста сума зобов’язань з ПДВ –о грн. Як наслідок, після проведення ПП „Крок” уточнень податкових зобов’язань за податковою декларацією з ПДВ за лютий 2004р., у позивача виникло від’ємне значення ПДВ в сумі 442662 грн. Відповідні уточнення з боку позивача мали місце внаслідок віднесення до складу податкового кредиту звітного періоду суми ПДВ у розмірі 442662 грн. згідно податкової накладної від 18.02.2004р. № 3, виписаної контрагентом позивача на виконання договору купівлі-продажу від 17.02.2004р. № 7.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 , пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” об’єктом оподаткування цим податком є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; особа –продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов’язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.
Відповідно до норм Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.( п.1.7 ст.1).
Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (п.п.7.4.1 пункту 7.4 ст.7).
Згідно абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Закон України „Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні” визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, що фіксують факти їх здійснення.
Згідно п.п.7.4.5.п.7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Приписами п.п.7.2.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що податкова накладна ( первинний документ у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні) є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом і має містити зазначені окремими рядками відомості, визначені п.п.7.2.1 Закону „Про ПДВ”, зокрема ставку податку, відповідну суму податку в цифровому значенні та загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, яким зменшено заявлену до відшкодування суму ПДВ за декларацією лютий 2004р.(з урахуванням уточнюючого розрахунку до неї) податкова служба визначила порушення ПП „Крок” вимог п.п. 7.4.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” внаслідок безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту декларації за лютий 2004р. суму ПДВ у розмірі 442662 грн., яка не підтверджена податковими накладними.
Як встановлено під час судового розгляду, на юридичну адресу ПП „Крок” (Київська обл., м. Вишгород, пр-т Шевченка, 6а) 9.08.2005р. працівниками податкової служби був направлений лист № 10583\7\23-4\883, про надання необхідних документів бухгалтерського та податкового обліку стосовно виникнення від’ємного значення, банківських документів та інших, які стосуються обчислення податку на додану вартість за лютий 2004р. (лист з описом вкладень залучено до матеріалів справи). Згаданий лист повернувся на адресу податкової служби у зв’язку з незнаходженням за даною адресою ПП „Крок”. До справи залучено також акт про незнаходження ПП „Крок” за юридичною адресою від 10.08.2005р.
До матеріалів справи залучено наказ начальника ДПІ у Вишгородському районі від 15.08.2005р. № 137-ОД про проведення позапланової доку5ментальної перевірки ПП „Крок” правильності визначення сум ПДВ, яка заявлена до відшкодування з бюджету за звітними деклараціями за березень, квітень 2004р. з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку із виправленням самостійно виявлених помилок у податкових деклараціях за лютий, березень, квітень 2004р., та направлення № 188\23-4 від 15.08.2005р. на проведення позапланової доку5ментальної перевірки ПП „Крок”.
Приписами частини 6 статті 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” передбачено право податкових органів щодо проведення позапланової виїзної перевірки, яка не передбачена в планах роботи органу ДПС і проводиться за наявності певних обставин, зокрема: платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.(п.9 згаданої статті)
Відповідач 15.08.2005р. скерував на юридичну адресу ПП „Крок” лист, у якому запропоновано з’явитися до ДПІ для ознайомлення та підписання акта перевірки (лист повернуто поштовим відділенням у зв’язку з незнаходженням ПП „Крок” за своїм місцезнаходженням), рекомендованим листом від 17.08.2005р. на адресу позивача було направлене прийняте оспорювань податкове повідомлення-рішення від 17.08.2005р. № 0000122305\0 , яке в подальшому 18.08.2005р. у зв’язку з неможливістю його вручення було розміщене на дошці податкових оголошень (повідомлень).
Зважаючи на вимоги підпункту 7.4.5.п.7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, приписами якої передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту), а у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
При цьому судом приймається до уваги, що включення до податкової декларації суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, без належного підтвердження є завищенням такого відшкодування і відповідно заниженням податкового зобов’язання платника податку.
Як було встановлено під час судового засідання, на момент перевірки позивачем –ПП „Крок” не було належним чином підтверджено наявність правових підстав для включення до складу податкового кредиту за декларацією лютий 2004р. суми ПДВ у розмірі 442662 грн. за умови неподання до податкових органів підтверджуючого документу, а саме: оригіналу відповідної податкової накладної, складеної у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 Закону України № 168/97 та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165.
Незнаходження підприємства позивача за своєю юридичною адресою на момент проведення перевірки, за умови неповідомлення податкових органів про своє фактичне місцезнаходження (юридична адреса позивача зазначена останнім і в поданих деклараціях та уточнюючому розрахунку) не впливає на обов’язок позивача –платника податку на дотримання вимог чинного податкового законодавства щодо належного підтвердження права на віднесення до складу податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість.
Окрім цього, суд звертає увагу на наступні обставини:
Як вбачається з матеріалів справи, позивач –ПП „Крок” за поставлений ПП „Технопромторг” товар за договором від 17.02.2004р. № 7, вартість якого загалом становить 2655973,14 грн., в т.ч. 442662,19 грн. ПДВ (як зазначено в податковій накладній від 18.02.2004р. № 3) розрахувався частково –на суму 2221197,55 грн. (копія банківської виписки з Київської філії АКБ „Новий” від 30.04.2004р. залучена до матеріалів справи). Залучений до справи простий вексель № 65307123881746 дата складання якого 23.09.2005р. на суму 426630 грн. 95 коп., виписаний ПП „Крок” Продавцю – ПП „Технопромторг”, не доводить факт повної оплати за поставлений товар, оскільки дата пред’явлення векселя –не раніше 23.09.2007р., і позивачем не надано доказів на підтвердження оплати згаданого векселя.
Згідно абзацу третього пункту 4.8 статті 4 Закону „Про податок на додану вартість” векселі, отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов’язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.
Таким чином, при встановленні факту розрахунку за поставлений за договором від 17.02.2004р. № 7 товару шляхом видачі векселя, в силу пункту 4.8 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” виникнення у позивача права на включення до податкового кредиту в декларації за лютий 2004 року зазначеної суми ПДВ знаходиться у прямій залежності від факту оплати виданого векселя.
Матеріалами справи не підтверджується факт повної оплати ПП „Крок” товару, отриманого за договором від 17.02.2004р. № 7 на час подання уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ до податкової декларації за лютий 2004р.
Таким чином, викладені в акті перевірки висновки ДПІ у Вишгородському районі щодо не підтвердження віднесеної до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 442662 грн. є правомірними та підтверджуються встановленими у даній справі обставинами, у зв‘язку з чим спірне податкове повідомлення – рішення є таким, що відповідає законодавству , отже відсутні підстави для визнання його нечинним.
Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163, Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
п о с т а н о в и в:
У задоволенні позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 17.08.2005р. № 0000122305\0 відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України.
Суддя Попікова О. В.
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі – 10 листопада 2006р.