8.2.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
22 січня 2013 року Справа № 812/178/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді: Коршикова С.К.,
при секретарі: Якимчук В.В.,
в присутності представників сторін:
від позивача ОСОБА_1, договір про надання послуг адвоката від 05.01.13
від відповідача Третьякової О.В., довіреність № 16675/10-028 від 23.11.12
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Луганську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.12.2012 № 0001211702, № 0001201702, -
ВСТАНОВИВ:
08 січня 2013 року позивач фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби в обґрунтування якого послався на наступне.
06 грудня 2012 року відповідачем на підставі Акту від 29.10.2012 року № 1216/17-НОМЕР_3 «Про результати документальної планової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства платника податків ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 за період з 01.10.10р. по 31.12.11» були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001211702 згідно якого, встановлено порушення п.177.2 ст.177, п.138.1, п.138.2 ст.138, пп. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб 5011010500 у розмірі 43 206, 84 грн. (за основним платежем - 43206,84 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (платежами) - 0,00 грн.), та № 0001201702 згідно якого, встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість 3014010100 у розмірі 60 116,00 грн. (за основним платежем - 52 922 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (платежами) - 7 194,00 грн.).
За висновками, викладеними суб'єктом владних повноважень в Акті від 29.10.2012 року, в діяльності позивача податковим органом виявлено порушення п.2 ст.177 та п.138.1, п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України. ПП ОСОБА_3 завищено валові витрати на суму 264610,84 грн. за 2011 року та чистий оподатковуваний дохід на суму 264610,84 грн., внаслідок чого донарахований податок з доходів за 2011 рік складає 43206,84 грн.; п.198.1, п.198.2, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України. Платником податків занижені податкові зобов'язання по ПДВ усього на суму 52922,0 грн., в тому числі у квітні 2011 р. - 1326,0 грн., у травні 2011 р. - 10224,0 грн., у червні 2011 року - 12600,0 грн., у липні 2011 р. - 6861,0 грн., у жовтні 2011 р. - 16126,0 грн., у листопаді 2011 р. - 5785,0 грн. Вказаний висновок ґрунтувався на припущеннях перевіряючих про відсутність юридичних наслідків у взаємовідносинах між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_5
Позивач вважає, що відповідачем під час здійснення перевірки були зроблені помилкові висновки щодо порушення ним норм Податкового кодексу України, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам його господарської діяльності. Реальність фінансово-господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_5 підтверджується первинними бухгалтерськими документами: деклараціями про доходи, деклараціями з ПДВ, податковими та видатковими накладними, виписками банку, рахунками, книгою обліку доходів та витрат, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, договорами, актами виконаних робіт, іншими документами. В ході проведення перевірки позивачем були надані всі необхідні документи, якими зафіксовані його правовідносини з ФОП ОСОБА_5 Жодних порушень чи зауважень стосовно документального оформлення правочинів в акті не зазначено. Однак фахівцями ДПІ, які проводили перевірку, зроблено висновок про те, що реальних господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_5 не було, на підставі того, що ФОП ОСОБА_5, не має транспортних засобів та виробничо-складських приміщень, інших умов необхідних для здійснення господарської діяльності, та зазначають про наявність розбіжностей за результатами автоматичного співставлення даних податкової звітності з ПДВ.
Позивач зазначив, що на момент учинення правочинів із зазначеним контрагентом, він переконався в тому, що ФОП ОСОБА_5 має необхідний обсяг дієздатності, зареєстрований у відповідності до закону, має діюче свідоцтво платника ПДВ та інші необхідні документи.
Відносно твердження про фіктивність господарських операцій з ФОП ОСОБА_5, позивач вказав, що відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою вказаних господарських операцій є те, що вони спричиняти реальні зміни майнового стану позивача. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується й з нормами Податкового Кодексу України. Так, відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Таким чином, доводи про те, що ФОП ОСОБА_5 не мав можливості виконувати взяті на себе зобов'язання є суб'єктивними припущеннями ревізора і не мають нічого спільного з дійсністю, як і твердження щодо недійсності правочинів між позивачем та його контрагентом.
Недоречним слід вважати і посилання ДПІ в м. Сєвєродонецьку на акт перевірки ФОП ОСОБА_5 складеного ДПІ в м. Лисичанську, оскільки постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.12.2012 року по справі № 2а/1270/6183/2012 позовні вимоги ОСОБА_5 до ДПІ в м. Лисичанську - задоволено, податкові повідомлення-рішення прийняті за результатом розгляду акту перевірки - скасовано. Донецький апеляційний адміністративний суд залишив вказане рішення - без змін.
Позивач вважає, що рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень, винесено всупереч приписам Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України «Про Бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судові практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Тому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001211702 від 06.12.2012 року та №0001201702 від 06.12.2012 року.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, у наданих запереченнях послався на наступне. За період з «01» жовтня 2010 р по «31» грудня 2011 р. відповідно до затвердженого плану-перевірки, відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок, згідно вимог пп.20.1.4, п.20.1 ст.20., пп. 75.1.2, п.75.1 ст.75, ст.77, п.п.79.1, п.п.79.3 ст.79, п. 82.1 ст. 82 Податкового Кодексу України,
відповідно до повідомлення від 24.09.2012 № 473/01-87, наказу №24-у від 24.09.2012
головним державним податковим ревізором інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Сєвєродонецьку Андреєвою Л.М. була проведена документальна планова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання платником податків ОСОБА_3 вимог податкового, іншого законодавства.
Під час перевірки було встановлено взаємовідносини ОСОБА_3 з ОСОБА_5 Між даними суб'єктами господарювання була укладена угода про поставку продукції від 03.03.11 № 03/03-11. Поставка продукції по даному договору виконується продавцем до місця вказаного покупцем. Продавець зобов'язаний в момент відвантаження Товару передати покупцю оригінали наступних документів: рахунок на товар; накладну, податкову накладну. На перевірку ОСОБА_3 надав податкові та видаткові накладні на придбання ТМЦ у ОСОБА_5 Інших документів до перевірки надано не було, зокрема не були надані документи, які б підтверджували рух товару від продавця до покупця (ТТН, подорожні листи тощо).
Використовуючи інформацію від інших ДПІ, а саме Лист ДПІ у м. Лисичанськ № 7852/1702 від 26.09.2012 про надання акту перевірки від 29.05.2012 № 123/1702 «Про результати планової невиїзної документальної перевірки СПД ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.07.2010 по 31.12.2011 рік було встановлено наступне: у ході проведення ДПІ у м. Лисичанськ планової документальної перевірки СПД ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011 рік (акт перевірки від 29.05.2012 № 123/1702) встановлено завищення суми валового доходу ФОП ОСОБА_5 на 7 789 363.52 гри., у т.ч. у 2010 році на 1478 449.27 грн. та у 2011 році на 6 310 914.25 грн. Також у акті перевірки ФОП ОСОБА_5 встановлено, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, виявлено взаємовідносини із суб'єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності.
На підставі вищезазначеного в ході проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення вищевказаними контрагентами господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, усі операції продажу, які здійснені ФОП ОСОБА_5 не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - не є реальними по ланцюгу «до вигодо набувача». Отже можна стверджувати, що і взаємовідносини з постачання ТМЦ від ОСОБА_5 до ОСОБА_3 мають нереальний характер і спрямовані лише на отримання неправомірної податкової вигоди.
При проведенні перевірки не надано товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування товарно-матеріальних цінностей по господарським операціям.
Перевіркою встановлено, що в порушення: п. 2 ст.177 та п. 138.1. п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу ОСОБА_3, завищено валові витрати з податку па доходи за рахунок здійснення правочинів з ОСОБА_5 на суму 264610.84 грн. за 2011 рік та чистий оподатковуваний дохід на суму 263174,84 грн. внаслідок чого донарахований податок з доходів за 2011р. складає 43206,84 грн., а саме згідно п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України.
Враховуючи вищевикладене ДПІ у м. Сєвєродонецьку просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до наступного.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрований Виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 21.04.2003 за № 2 383 017 0000 002306 (Том 1, а.с.9), перебуває на обліку як платник податків та зборів у органах державної податкової служби та відповідно до свідоцтва № НОМЕР_4 є платником податку на додану вартість (Том 1,а.с.10).
У відповідності до п.п. 41.1.1. Податкового Кодексу України контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Згідно статті 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок, повідомлення від 24.09.2012 № 473/01-87 та наказу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби від 24.09.2012 № 24-у головним державним податковим ревізором-інспектором проведено планову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства платника податків ОСОБА_3 за період з 01.10.2010 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 29.10.2012 № 1216/17-НОМЕР_3 (Том І а. с. 12-27).
Згідно висновків вищезазначеного акту, перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_3:
- п.2 ст.177 та п.138.1, п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, ПП ОСОБА_3 завищено валові витрати на суму 264 610,84 грн. за 2011 рік та чистий оподатковуваний дохід на суму 264610,84 грн., внаслідок чого донарахований податок з доходів за 2011 рік складає 43206,84 грн.;
- п.198.1, п.198.2, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, ПП ОСОБА_3 занижені податкові зобов'язання по ПДВ усього на суму 52922,00 грн., в тому числі у квітні 2011 року - 1326,0о грн., у травні 2011 року - 10224,00 грн., у червні 2011 року - 12600,00 грн., у липні 2011 року - 6861,00 грн., у жовтні 2011 року - 16126,00 грн., у листопаді 2011 року - 5785,00 грн.
На підставі вказаного акта про результати планової виїзної перевірки, ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України винесені податкові повідомлення-рішення від 06.12.2012 № 0001201702 про збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання за платежем «податок на добавлену вартість із вироблених в Україні товарів» на 60 116,00 грн., у тому числі 52 922,00 грн. - за основним платежем, 7 194,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)(Том 1, а.с.29-30) та № 0001211702 про збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на 43 206,84 грн. - за основним платежем (Том 1, а.с.31-32)
За результатами судового розгляду справи, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 06.12.2012 № 0001201702 та № 0001211702 про збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання є протиправними з огляду на нижчевикладене.
Особливості проведення документальної планової невиїзної перевірки врегульовані статтею 77 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.77.1. ст.77 Податкового Кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
Згідно з п.77.4 ст.77 Податкового Кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Згідно з п.77.6 ст.77 Податкового Кодексу України документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.09.2012 ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби було видано наказ № 24-у «Про проведення документальної планової невиїзної перевірки відповідно до плану-графіку перевірок» (Том 1,а.с.47), яким, з посиланням на п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, було призначено проведення документальної планової невиїзної перевірки платника податку ОСОБА_3 з 08.10.2012 та повідомлення № 473/01-87, яким, з посиланням на п.85.2 ст.85 розділу ІІ Податкового кодексу України, повідомляється про необхідність надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність (Том 1,а.с.48).
Як встановлено судом, відповідачем суду не надано належних доказів направлення та отримання позивачем, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення перевірки, копії повідомлення від 24.09.2012 № 473/01-87 та копії наказу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби від 24.09.2012 № 24-у про проведення документальної планової невиїзної перевірки.
Враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що у податкового органу не було правових підстав, передбачених п. 77.4 ст.77 Податкового кодексу України, для проведення документальної планової перевірки платника податків, оскільки позивач не був належним чином повідомлений про проведення документальної планової невиїзної перевірки, не мав змоги надати необхідні документи та бути присутнім під час проведення перевірки.
Крім того, відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:
дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПКУ).
Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового Кодексу України, норма пункту 192.1 цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок. Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.
Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.
Згідно із статтею 200 Податкового кодексу України:
- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);
- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2);
- при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3);
- якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4).
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.
Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Таким чином, податковий кредит формується при дотриманні платником податку вказаних вимог закону.
При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.
Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимним рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.
Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).
Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»: податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).
Отже, підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому для відшкодування від'ємного значення між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.
Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.
Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.
Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.
Під час судового розгляду справи судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03 березня 2011 року між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_5 був укладений договір №3/03-11, предметом якого є покупка товару в асортименті та по ціні згідно видаткових накладних (Том 1,а.с.56), 05 січня 2011 року між КП «Будівельне управління №2» та ФОП ОСОБА_3 був укладений договір оренди №1 нерухомого майна, предметом якого є прийняття у платне використання нежилого приміщення - складу (Том 1,а.с.57,58,59,60), та 21 січня 2011 року між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 був укладений договір №4 про надання транспортних послуг(Том 1,а.с.61).
На підтвердження подальшої реалізації товарно-матеріальних цінностей отриманих від ФОП ОСОБА_5 позивачем надані суду наступні договори: договір купівлі-продажу від 05.01.2011 № 05-01-11 укладений між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Омега-М» (Том 1,а.с.65), договір поставки від 18.01.2011 № 18/01/11 укладений між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ ППО «Пірена» (Том 1,а.с.66-68), договір поставки від 24.01.2011 № 0124 укладений між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ підприємство «Продмашстрой» (Том 1,а.с.69), договір поставки від 24.02.2011 № 76 укладений між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Хімпостачальник» (Том 1,а.с.70-72), договір поставки від 15.03.2011 № 0315 укладений між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Юркомцентр» (Том 1,а.с.73), договір поставки від 28.03.2011 № 0328 укладений між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ НДПІ «Водоочисні технології» (Том 1,а.с.74), договір поставки від 01.06.2011 № 0601 укладений між ФОП ОСОБА_3 та ДП «Хімтехнологія» (Том 1,а.с.75) та додаткова угода №1 від 03.06.2011 до договору поставки від 01.06.2011 № 0601 укладена між ФОП ОСОБА_3 та ДП «Хімтехнологія» (Том 1,а.с.76).
На виконання умов зазначених договорів суду були надані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: рахунки-фактури, видаткові накладні, отримані та видані податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акт здачі-прийняття робіт, накладні, довіреності (Том 1,а.с.101-250, Том 2,а.с.1-33).
За отримані товарно-матеріальні цінності ФОП ОСОБА_3 здійснив ФОП ОСОБА_5 оплату у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (Том 1, а.с.77-92) та банківськими звітами (Том 1, а.с.93-100).
За поставлені товарно-матеріальні цінності ПП «Омега-М», ТОВ ППО «Пірена», ТОВ підприємство «Продмашстрой», ПП «Хімпостачальник», ТОВ «Юркомцентр», ТОВ НДПІ «Водоочисні технології», ДП «Хімтехнологія» здійснило ФОП ОСОБА_3 оплату у повному обсязі, що підтверджується банківськими звітами (Том 1, а.с.93-100).
Зобов'язання за договорами виконані сторонами договору у повному обсязі, що підтверджується відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, якими відображено господарські операції.
Відповідачем суду не надано доказів порушення правил бухгалтерського та податкового обліку позивачем. Натомість позивачем надані до суду всі необхідні документи, первинного бухгалтерського обліку, якими відображено господарські операції.
З огляду на реальний характер господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, суд прийшов до висновку, що у податкового органу відсутні підстави для збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання за платежем «податок на добавлену вартість із вироблених в Україні товарів» на 52 922,00 грн., нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7 194,00 грн. та збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на 43 206,84 грн.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.
Згідно з ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 22 січня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 28 січня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.12.2012 № 0001211702, № 0001201702 задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001211702 від 06.12.2012 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб 43206, 84 грн.
Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001211702 від 06.12.2012 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 60116, 00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 1034 грн. 00 коп. (одна тисяча тридцять чотири гривені 00 копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову складено та підписано у повному обсязі 28 січня 2013 року.
Суддя С.К. Коршиков