ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" листопада 2006 р. Справа № 381/3-06
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1
до Закритого акціонерного товариства "Блакитна нива", с. Телешівка
про стягнення 98 420 грн.
Суддя Коротун О.М.
Представники:
позивача ОСОБА_3 -представник за довіреністю від 10.01.2006р.;
відповідача не з'явився;
третьої особи не з'явився.
В судовому засіданні 14.11.2006р. за згодою представника позивача було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 2 ст. 85 ГПК України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства "Блакитна нива" про стягнення 98 420 грн., з яких 48 420 грн. -матеріальна шкода (збитки) та 50 000 грн. - моральна шкода.
Позов обґрунтовано приниженням відповідачем ділової репутації позивача, створенням негативного ділового іміджу позивача та втягненням відповідачем позивача у судові процеси, що спричинило йому моральну шкоду. Крім того, позивач просить стягнути 48 420 грн. матеріальної шкоди, нанесеної в зв'язку з втратою вигідного підрядника для залучення до певного виду робіт.
Відповідач в судовому засіданні 19.10.2006р. надав заперечення НОМЕР_1. на позов, в яких проти позову заперечує, оскільки, на думку відповідача, правовою підставою для стягнення моральної шкоди є ст. 1167 ЦК України, де зазначено, що відшкодуванню підлягає моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю. Неправомірними є дії, які вчинені всупереч положенням законодавства. Звернення до господарського суду неможливо назвати протиправною дією, оскільки право на звернення до суду має кожна юридична особа. Таке право передбачене ст. 1 ГПК України. Також, як стверджує відповідач, твердження позивача, що відповідач звертався до суду не з метою „...реалізувати своє право судового захисту...", а „...з метою заподіяти моральну та матеріальну шкоду позивачу..." є надуманими, не відповідають дійсності та нічим не підтверджені. Отже, на думку відповідача, в позові слід відмовити.
Ухвалою господарського суду Київської області від 18.09.2006р. було порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Зобов'язано учасників судового процесу подати суду певні документи, вчинити певні дії та направити в судове засідання 03.10.2006р. поважних представників.
В судовому засіданні 03.10.2006р. в зв'язку з неявкою відповідача та неподанням витребуваних доказів суд відкладав розгляд справи до 19.10.2006р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 19.10.2006р. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичну особу ОСОБА_1., було відкладено розгляд справи на 14.11.2006р., зобов'язано учасників судового процесу подати суду певні документи та вчинити певні дії.
Відповідач та третя особа у судове засідання 14.11.2006р. не з'явились.
При цьому господарський суд Київської області відзначає, що судом було направлено учасникам судового процесу ухвалу господарського суду Київської області від 19.10.2006р., про що, зокрема, свідчать відмітки канцелярії суду на зворотній стороні оригіналу згаданого документа, відповідач також власноручно вчинив напис на повідомленні від 19.10.2006р., яке долучено до матеріалів справи.
Таким чином, суд повідомив відповідача та третю особу належним чином про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 14.11.2006р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, та заслухавши пояснення представника сторони, суд -
ВСТАНОВИВ:
Між сторонами у справі довготривалий час існували договірні стосунки, укладалися договори, вчинялися дії на їх виконання; судами різних інстанцій ухвалювалися рішення за позовами відповідача по даній справі до позивача.
Позивач вважає, що позови, які подавалися відповідачем, мали на меті заподіяння йому моральної та матеріальної шкоди.
Так, по справі № 232/2-2006 Господарського суду Київської області за позовом Закритого акціонерного товариства “Блакитна нива” до Приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення 83 520 грн. заборгованості по орендній платі за користування ставками згідно договору від 14.03.1997р. ухвалою господарського суду Київської області від 03.10.2006р. позов було залишено без розгляду.
По справі № 34/12-05/4 Господарського суду Київської області за позовом ЗАТ „Блакитна Нива” до ПП ОСОБА_2., третя особа -виконавчий комітет Телешівської сільської ради про витребування майна (гідротехнічної споруди виросного ставка №1 та обвідного каналу) ухвалою від 17.03.2006 року позов було залишено без розгляду.
Підставою залишення вказаних позовів без розгляду стало невиконання відповідачем по даній справі вимог суду по вищенаведених справах. А саме, неподання суду документів на підтвердження своїх вимог, без яких суд не зміг ухвалити рішення по справах та залишив позови без розгляду.
Як вбачається з матеріалів даної справи, підстави даного спору ґрунтуються на вищенаведених справах, ухвали про залишення без розгляду позовів по яких не оскаржувалися сторонами.
За результатом розгляду даної справи суд встановив, що гідроспоруду ставка № 1 після закінчення договору оренди між сторонами від 22.12.2000 використовує відповідач. Викладений висновок підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, договором, листуванням сторін, довідкою Телешівської сільської ради за НОМЕР_2, копія якої наявна в матеріалах справи.
Разом з цим, цей факт не є підставою для задоволення даного позову в частині стягнення моральної шкоди, виходячи з наступного.
Право сторони на звернення до суду врегламентовано Конституцією України.
В силу ст. 611 ЦК України одним із наслідків порушення зобов'язання є стягнення моральної шкоди. Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
За результатом розгляду справи судом не встановлено обставин для покладання на відповідача такої шкоди в розумінні вищенаведених норм матеріального права.
Крім того, позивач жодним чином не обґрунтував суду розміру такої шкоди, не подав доказів на підтвердження її заподіяння.
За результатом розгляду справи суд таких обставин не встановив.
В силу припису ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право на звернення до суду згідно з встановленою підвідомчістю справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. А також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
В разі необгрунтованості позовних вимог судом ухвалюється рішення про відмову у позові.
В цій частині судом не приймається в якості підстави для задоволення позову в цій частині лист третьої особивід 14.05.06 через викладене в рішенні.
Тому судом не приймаються, як безпідставні, доводи позивача в частині обгрунтування заподіяння йому, зокрема, моральної шкоди подачею відповідачем позовних заяв до суду.
Стосовно стягнення з відповідача збитків, судом відзначається наступне.
Судом досліджувалися наявні в матеріалах справи договір НОМЕР_3 на виконання ремонтно-будівельних робіт від 01.05.06, вказаний лист третьої особи до позивача від 14.05.06, довідка КП „Білоцерківбуд” від 07.08.06 за НОМЕР_4.
Разом з цим, вказані докази не є належними для задоволення позову в частині стягнення з відповідача збитків.
Згідно ч. 2 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Доказів понесення позивачем збитків суду не надано.
В силу статті 22 ЦК України встановлені загальні засади та підстави відшкодування збитків. Відповідно до ч. 2 цієї статті збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, врегульовано ст. 623 ЦК України, згідно якої боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Одним з основних способів захисту цивільних прав і інтересів є відшкодування збитків. Відшкодування збитків є мірою відповідальності, воно застосовується, за загальним правилом, за наявності вини несправного боржника.
Частина 1 статті 623 ЦК України встановлює загальний обов'язок боржника, який порушив зобов'язання, відшкодувати кредиторові в повному обсязі завдані порушенням збитки, що включають реальні збитки і упущену вигоду.
На кредитора покладається обов'язок доказати розмір збитків, завданих йому порушенням зобов'язання.
Пред'явлення вимог про відшкодування понесених збитків покладає на кредитора обов'язок довести, що ці збитки не є абстрактними, а є дійсними, реальними.
Жодних реальних втрат позивачем не понесено, доказів невиконання відповідачем якогось зобов'язання, невиконання якого могло б спричинити збитки, позивачем суду не подано.
За результатом розгляду справи судом не встановлено і нанесення шкоди відповідачем позивачу і, як наслідок, застосування до спірних відносин норм матеріального права (глава 82 Цивільного Кодексу ), які врегламентовують підстави та порядок застосування такої відповідальності.
Тому підстав для стягнення на користь позивача з відповідача коштів за втрату вигідного підрядника (третьої особи), розрахунок яких, як збитків, позивач вважає підставою позову в цій частині, суд не вбачає.
Доказів понесення додаткових витрат станом на день розгляду спору, крім іншого, суду не подано.
Тому підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 22 ЦК України, ч. 1 ст. 225 ГК України не вбачається.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в позові повністю.
У зв'язку з відмовою в позові судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України господарський суд -
вирішив:
В задоволені позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
24.11.2006 року
Суддя Коротун О.М.