14.09.2012
№ 2-1416-2437-2012
РІШЕННЯ
Іменем України
14 вересня 2012 року Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
при секретарі Антоненко А. С.,
за участі позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, прокурора Савченко І. А., представника третьої особи за довіреністю ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що перебуває у родинних відносинах з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме є її бабусею. З самого народження ОСОБА_4 знаходиться на її утриманні, відповідач ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, участі у вихованні доньки не приймає.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 у розмірі ? частки усіх видів заробітку починаючи з 07.06.2012 і до досягнення дитиною повноліття.
Позивач у судовому засіданні позов підтримала та просила про його задовольнення.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала.
Представник третьої особи за довіреністю ОСОБА_3 вказала, що вважає, що в інтересах неповнолітнього позов належить задовольнити. Повністю підтримала висновок наданий органом опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Прокурор Савченко І. А. в судовому засіданні вказала, що позбавлення батьківських прав відповідача не порушує прав та не суперечить інтересам неповнолітньої ОСОБА_4. Вважала доцільним задовольнити позовні вимоги.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та відповідні правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 ОСОБА_2 є матір'ю неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а/з № 1694 від 30.06.2004). З дня народження неповнолітня ОСОБА_4 проживає разом із бабусею ОСОБА_1, що підтверджується довідкою форми № 3 КП СКП «Гуртожиток»від 15.12.2012.
Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні визнала обставини на які посилається позивач, а саме, що вона ухиляється від своїх батьківських обов'язків, не виховує дитину, не цікавиться її оздоровленням, матеріально не утримує. Пояснила своє ставлення до дитини бажання влаштувати своє особисте життя, а необхідність утримання і виховання дитини заважає їй це зробити.
Сторонами також визнано той факт, що відомості про батька дитини внесені зі слів позивача.
Відповідно до Висновку органу опіки та піклування Миколаївської міської ради від 16.08.2012, виходячи з інтересів дитини вирішено про доцільність позбавлення батьківський прав відповідача.
Заявою від 30.04.2012 року ОСОБА_2 надала згоду щодо позбавлення її батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4.
Декларація з прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, закріплює, що дитина повинна зростати в умовах турботи, а відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини є підставою для позбавлення судом їх батьківських прав, відповідно до вимог пункту 2 ч. 1 ст. 164 СК України.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позов в частині позбавлення відповідача батьківських прав є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Декларація з прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, закріплює, що дитина повинна мати можливість користуватися благами соціального забезпечення, повинна бути забезпечена належним харчуванням, житлом, розвагами та медичним обслуговуванням. Найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути головним принципом, і відповідальність за це лежить перш за все на батьках дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Держава вживає всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частиною 2, 3 ст. 181 СК України встановлено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 166 СК України встановлено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини; одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в сумі 107,3 грн., що були понесені позивачем у справі і документально підтверджені.
Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, відтак з відповідачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп.
На підставі ст.ст. 164, 166, 180-182, 183, 191 СК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 212-214, ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнути з ОСОБА_2, народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Миколаєві, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно в розмірі 1/4 частки з усіх видів її заробітку (доходів), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 червня 2012 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Кокорєв