29.01.2013
Справа № 1005/11863/2012 (2/1005/3119/2012)
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«29 »січня 2013 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Муранова-Лесів І.В.,
при секретарі - Кравцової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -
В С Т А Н О В И В :
13.12.2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з даним позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь борг за договором позики в сумі 3000 доларів США за офіційним курсом долару США на день прийняття рішення суду.
Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним. 29 грудня 2010 року відповідач ОСОБА_2 отримав в нього в борг грошову суму в розмірі 3000 доларів США і зобов'язався її повернути, що підтверджується складеною відповідачем розпискою від 29.12.2010 року. В обумовлений строк зазначена сума коштів позивачу повернута на була, в зв'язку з чим він вимушений звернутись з даним позовом до суду. Позивач стверджує, що, оскільки відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір в інтересах своєї сім'ї, то отримана ним в борг сума стала спільною сумісною власністю подружжя, а тому дружина відповідача - ОСОБА_3 має солідарні з чоловіком зобов'язання за наданою ОСОБА_2 розпискою.
У судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, заперечень проти позову не подали.
Відповідно до вимог ст.ст.169, 224 Цивільного процесуального кодексу України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Позивач, будучи допитаним в якості свідка відповідно до вимог ст.184 ЦПК України, додатково показав суду наступне. Він працював з відповідачем ОСОБА_2 в одній фірмі, після звільнення відповідача продовжував підтримувати з ним товариські відносини, добре знав про його сімейний стан, що він одружений, має сина, проживає з тестем в м.Києві, працює адвокатом. 29 грудня 2010 року відповідач ОСОБА_2 зателефонував йому, та на прохання останнього вони зустрілися. Відповідач ОСОБА_2 попросив в нього в борг гроші в сумі 3000 доларів США, пояснивши, що має матеріальні ускладнення, а хоче влаштувати родинне свято на новий рік та допомогти дружині з навчанням. На прохання відповідача ОСОБА_2, він передав йому 3000 доларів США, які відповідач зобов'язався повернути до 21 січня 2011 року. При написанні розписки, відповідачем ОСОБА_2 було помилково зазначено, що борг має бути повернутий до 21.01.2010року. В зазначений строк відповідач ОСОБА_2 борг йому не повернув, він чекав, а в 2012 році вони з цього приводу неодноразово зустрічалися, поки ОСОБА_2 почав його уникати. Перед зверненням до суду він надіслав йому листа з вимогою про повернення коштів, проте з особистого спілкування з мамою ОСОБА_2 дізнався, що з 20 грудня 2012 року ОСОБА_2 за місцем реєстрації не з'являється, а також з розмови з батьком відповідача ОСОБА_3 дізнався, що той вигнав зятя, і його дочка розлучається з чоловіком.
Заслухавши пояснення позивача та, допитавши його в якості свідка, дослідивши письмові матеріали справи та надані позивачем документи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 29 грудня 2010 року відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача ОСОБА_1 за договором позики в борг суму коштів в розмірі 3000 доларів США, які зобов'язався повернути, що підтверджується власноручно складеною відповідачем ОСОБА_2 розпискою від 29.12.2010 року (а.с.4).
Відповідно до ст..1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаки, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку є саму суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За замістом ч.1 ст.1047 Цивільного кодексу України Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до вимог ч.2 вказаної статті на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ,
який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно з ч.1-2 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими
ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Зі змісту дослідженої в судовому засіданні розписки відповідача ОСОБА_2 від 29.12.2010 року встановлено, що відповідач зобов'язався повернути отримані від позивача кошти в строк до 20.01.2010 року.
З показів допитаного в судовому засіданні позивача ОСОБА_1 встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 помилково зазначена дата повернення коштів - до 20.01.2010 року, замість правильної -до 20.01.2011 року.
Проте, враховуючи, що дана обставина -строк повернення коштів є істотною умовою договору, встановити її на підставі показів позивача за змістом ст..218 Цивільного кодексу України, є неможливим, та у разі оспорювання договору в цій частині, має доводитись письмовими доказами, засобами аудіо,відеозапису та іншими доказами, окрім показів свідків.
Враховуючи, що встановити зміст укладеного сторонами правочину в цій частині в судовому засіданні виявилось не можливим, суд виходить з положень чинного законодавства, що, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це.
З дослідженого в судовому засіданні листа позивача від 07.12.2012 року, адресованого відповідачу ОСОБА_2, встановлено, що зазначена вимога про повернення коштів була ним направлена більш ніж тридцять днів назад, та згідно з показами позивача, кошти йому відповідачами до цього часу повернуті не були.
За змістом ч.3 ст.61 Сімейного кодексу України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором,є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
З показів допитаного в судовому засіданні позивача, в правдивості яких у суду не має підстав сумніватись, встановлено, що відповідач ОСОБА_2 отримав від нього кошти за договором позики в інтересах сім'ї, а отже зазначені кошти в сумі 3000 доларів США стали об'єктом спільної сумісної власності подружжя відповідачів. Своїх заперечень щодо вказаної обставини на момент винесення рішення суду відповідачі не подали.
За змістом ст..541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Враховуючи, що отримані в борг за договором позики кошти відповідачем ОСОБА_2 стали предметом їх спільної сумісної власності подружжя з відповідачем ОСОБА_3, а отже їх зобов'язання щодо повернення коштів є неподільним, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення суми боргу з відповідачів солідарно.
За змістом ст.524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
На момент ухвалення рішення згідно з офіційним курсом Національного банку України встановлений курс долара США до гривні: 100 доларів США становить 799,30 гривень.
Отже сума боргу за договором позики еквівалентна 23979 гривень: 3000х7,993=23979грн.
Судові витрати по даній справі складають сплачений позивачем судовий збір в сумі 239 гривень 79 копійок (а.с.1), які відповідно до вимог ч.1 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України підлягають присудженню позивачу з відповідачів в рівних частках.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 74, 88, 169, 212, 214, 215,224-226 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити повністю
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 3000 доларів США (три тисячі доларів США), що на день ухвалення рішення суду за офіційним курсом долару США становить 23 979 гривень (двадцять три тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять гривень).
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі по 119 гривень 90 копійок (сто дев'ятнадцять гривень дев'яносто копійок) з кожного.
Рішення суду може бути переглянуто Бориспільським міськрайонним судом Київської області за заявою відповідачів, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення, а також на рішення суду може бути подана апеляційна скарга Апеляційному суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя І.В.Муранова-Лесів