ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
"24" жовтня 2006 р. Справа № 211/18-06
Господарський суд Київської області у складі судді А.Ю. Кошика розглянувши матеріали справи
за позовом Національного комплексу «Експоцентр Україна»
до Колективного підприємства «Васильківський комбінат комунальних послуг»
про стягнення 21851,28 грн.
Суддя А.Кошик
за участю представників сторін:
позивача –Шишкіна І.Ю., Шейко П.В.
відповідача –Павленко О.А.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Національного комплексу «Експоцентр Україна»(далі - позивач) до Колективного підприємства «Васильківський комбінат комунальних послуг»(далі –відповідач) про стягнення 21851,28 грн. заборгованості з орендної плати урахуванням індексації за період з 14.11.2005 року по 30.04.2006 року.
Провадження у справі було порушене відповідно до ухвали від 05.06.2006 року. В ході розгляду справи відповідно до ухвали заступника голови господарського суду від 04.08.2006 року було продовжено термін вирішення спору на 1 місяць.
Під час судового розгляду відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався. Крім того, відповідно до ст. 69 ГПК України термін вирішення спору було продовжено за спільним клопотанням сторін.
Крім того 06.07.2006 року позивач в порядку ст. 22 ГПК України надав заяву про збільшення позовних вимог і просить стягнути заборгованість з орендної плати за період з 14.06.2005 року по 30.04.2006 року в сумі 41413,71 грн.
В судовому засіданні 24.10.2006 року на вимогу суду позивачем були надані додаткові докази та пояснення щодо фактичних обставин спору. Позивач позовні вимоги підтримав та просить стягнути з відповідача 41413,71 грн. заборгованості з орендної плати, що відповідно до умов п. 8.1.3 договору № 143-5 від 09.12.2004 року складає потрійний розмір у зв’язку з несвоєчасним поверненням бульдозера за період з 14.06.2005 року по 30.04.2006 року.
Відповідач проти позову заперечив, оскільки бульдозер було повернуто відповідачу 15.08.2005 року, тому фактично орендні відносини між сторонами припинились.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено.
Правовідносини сторін за справою ґрунтуються на договорі № 143-5 від 09.12.2004 року оренди транспортного засобу –бульдозера, терміном дії з 10.12.2004 року до 10.06.2005 року. На виконання умов зазначеного договору позивач передав відповідачу в оренду бульдозер відповідно до акту приймання-передачі від 10.12.2004 року.
Відповідно до умов п. 5.1 договору місячна орендна плата становить 1091,59 грн., а за додатковою угодою від 23.12.2004 року №1 її розмір було змінено і встановлено 1297,78 грн.
Позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати відповідно до п. 8.1.3 договору, який передбачає сплату орендарем потрійної денної орендної плати в разі неповернення орендодавцю бульдозера протягом 3-х днів з дати закінчення строку оренди у технічно-полагодженому стані. Таким чином позивач просить стягнути з відповідача за період з 14.06.2005 року по 30.04.2006 року потрійний розмір денної орендної плати з врахуванням індексації всього в сумі 41413,71 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне повернення відповідачем предмета оренди –бульдозера.
В спростування позовних вимог відповідач надав суду акт приймання-передачі від 15.08.2005 року в якості доказу повернення бульдозера орендодавцю. Відповідний акт прийому-передачі заперечується позивачем з посиланням на його підписання не уповноваженою особою, однак, суд не приймає такі заперечення, оскільки лише не підписання акту прийому-передачі уповноваженою особою не може вважатись підтвердженням відсутності фактичних обставин, а як встановлено в ході розгляду спору, предмет оренди фактично з 15.08.2005 року перебував у позивача, оскільки був вивезений від відповідача уповноваженими представниками позивача. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи поясненнями працівників та посадових осіб позивача та відповідача, які безпосередньо були відповідальні за утримання та використання бульдозера.
Як встановлено судом, бульдозер було забрано працівниками позивача від орендаря 15.08.200 року, і в період з 15.08.2005 року бульдозер знаходився у володінні позивача.
Таким чином, оскільки фактично бульдозер було повернуто у володіння позивача з 15.08.2006 року (як вбачається з пояснень заступника генерального директора Салогуба В.М. з відома працівників підприємства відповідача), прострочення повернення бульдозера тривало з 14.06.2005 року по 15.08.2005 року, тобто 2 місяці.
Оскільки п. 8.1.3 договору передбачає потрійний розмір орендної плати за володіння і користування майном після закінчення строку договору, відсутність у відповідача предмету оренди у зв’язку з вивезенням бульдозера працівниками позивача, виключає орендні відносини між сторонами з 15.08.2005 року.
Основні засади господарювання в Україні і регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, передбачені Господарським кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2004 року.
Отже, за наявності цих спеціальних положень до господарських зобов'язань суд застосовує положення Господарського кодексу України (далі –ГК України). Відповідно до ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), який набрав чинності з 01.01.2004 року, з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В статті 525 вказаного Кодексу зазначено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, проаналізувавши вищенаведені норми законодавства, суд дійшов до висновку, що відповідач є боржником, який прострочив виконання грошового зобов’язання в період з 14.06.2005 року по 15.08.2005 року.
Відповідно до ст. 193 ГК України порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій. Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за період з 14.06.2005 року по 15.08.2005 року в сумі 2690,40 грн.
Щодо решти позовних вимог, судом встановлено факт повернення предмета оренди за ініціативою та за рахунок орендодавця, тому підстави для нарахування орендної плати відсутні, хоча позивач не позбавлений права звернутись до суду за відшкодуванням збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди та неналежним поверненням бульдозера.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 2690,40 грн.
Відповідно до ст. 49 ГПК України відшкодування судових витрат покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Васильківський комбінат комунальних послуг»(08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Соборна, 87, код 31916420) на користь Національного комплексу «Експоцентр України»(03680, м. Київ, п-т Академіка Глушкова, 1, код 21710384) 2690,40 грн. заборгованості, 26,9 грн. витрат по сплаті державного мита та 7,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
3. В решті позову відмовити.
Суддя Кошик А. Ю.