П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 03.06.2008 р.                                                                                                     № 4/108 

                                                       Суддя Вовк П.В.

                                                       Секретар судового засідання Камінська Т.О.

Представники:

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 03.06.08 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

                                                ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Святошинському районі  м. Києва (далі Позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про стягнення з ОСОБА_1, (далі Відповідач) 815,93 грн. заборгованості по сплаті земельного податку з яких 796,04 грн. штрафні санкції та 19.89 грн. пені.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.08 відкрито провадження у адміністративній справі № 4/108.

03.06.08 у судовому засіданні представник Позивача позов підтримав та просить суд його задовольнити.

      Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач самостійно не сплатив штраф за несвоєчасну сплату податку на землю у сумі 796,04 грн. та пеню у сумі 19,89 грн.

Відповідач в судове засідання повторно не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив. Заяв про розгляд справи за відсутності Відповідача до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до витягу з  Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців  Відповідач мешкає за адресою АДРЕСА_1.

 Згідно договору купівлі-продажу від 08.04.2004 за № 771 набула право власності на нежилу адміністративну будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальна площа якої складає 2518,8 кв. м.

Відповідно витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.03.2005р. № 248 та № 249, виданих Головним управлінням земельних ресурсів КМДА, загальна площа земельної ділянки, відведеної під приміщення, що знаходиться за вищевказаною вище адресою складає 5142.78 кв. м., грошова оцінка якої становить 2 100 182,6 грн.

Відповідно до ч. 1.ст 7 Закону України "Про плату за землю" (далі Закон) ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону. Таким чином плата за землю за вищезазначену ділянку складає 21 001,83 грн. за рік (1% від грошової оцінки земельної ділянки).

Актом перевірки від 07.02.2006р. № 5/17-512/2453307628 Про результати перевірки повноти та своєчасності внесення до бюджету податку за землю фізичною особою - ОСОБА_1, копію якого долучено до матеріалів справи, Позивачем встановлено порушення   Відповідачем ч. 1 ст. 2 Закону, а саме несплату податку за землю за період з 01.01.2005р. по 17.05.2005р. на загальну суму 7960,37 грн.

23.05.06 Позивачем надіслано Відповідачу першу податкову вимогу № 1/334 від 05.05.2006 року  про сплату пені у сумі 19,89 грн.

29.05.06 співробітником Позивача складено акт № 19/24-035 про неможливість вручення Відповідачу Податкової вимоги № 1/334 у зв'язку з тим, що адресата не розшукано.

25.07.06 Позивачем надіслано Відповідачу другу податкову вимогу № 2/373 від 11.07.06 про сплату пені у сумі 19.89 грн.

14.08.06 співробітником Позивача складено акт № 32/24-035 про неможливість вручення Відповідачу другої податкової вимоги у зв'язку з тим, що адресата не розшукано.

Відповідно до п.п. 6.2.4. п. 6.2 ст. 6 Закону 2181 податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи зазначені вище податкові вимоги були надіслані Позивачем за адресою АДРЕСА_2 тобто на адресу розташування земельної ділянки ані на адресу проживання Відповідача ( АДРЕСА_1), як того вимагає закон. Також, суд звертає увагу на те, що Позивачу була відома адреса місця проживання Відповідача, оскільки до позовної заяви Позивачем надано копію договору  купівлі-продажу від 08.04.2004 за № 771 на підставі якого Відповідач набула право власності на нежилу адміністративну будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, в якому зазначено адресу місця проживання Відповідача. Таким чином, суд прийшов до висновку, що податкові вимоги № 1/334  від 05.05.06 та № 2/373 від 11.07.06 не можуть вважатися такими, що надіслані (вручені) фізичній особі, а тому вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача пені у сумі 19,89 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Актом перевірки від 16.07.2007 р. № 83/17-308/2453307628 Про результати документальної невиїзної перевірки своєчасності плати за землю - ОСОБА_1, за період з 21.02.2006р. по 16.07.2007р. копію якого долучено до матеріалів справи Позивачем встановлено порушення Відповідачем дотримання вимог ст. 17 Закону, а саме Відповідач несвоєчасно сплатила податок за землю за 2006р. Так строк сплати встановлено до 21.02.2006 року, а сплачено 28.02.2006 року тобто з затримкою на вісім днів.

На підставі акту перевірки від 16.07.2007р. № 83/17-308/2453307628 Позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001321741/0 від 27.07.2007 року, яким на підставі п.п.17.17. п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон 2181) Відповідачу визначено податкове зобов'язання по сплаті податку за землю у розмірі 796,04 грн., а саме донараховано штраф у розмірі 10 відсотків від узгодженої суми податкового зобов'язання сплаченої з затримкою.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до  ст. ст. 1, 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» районні податкові інспекції входять до системи органів державної податкової служби та є органами державної влади.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності застосовано до Відповідача адміністративно -господарську санкцію, передбачену ст. 239 Господарського кодексу України, який визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, а саме відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0001321741/0 від 27.07.2007 Відповідачу визначено податкове зобов'язання у вигляді штрафу в розмірі десяти відсотків від узгодженої суми податкового зобов'язання сплаченого з затримкою.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже виходячи з аналізу вищенаведених норм, встановлені ст. 239 ГК санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене та враховуючи, що порушення Відповідачем ч.1 ст. 2 Закону щодо несвоєчасної сплати податку за землю у сумі 7960,37 грн.  вчинено 28.02.06, оскільки кінцевий строк сплати за землю за 2006 рік є 21.02.06, а адміністративно-господарську санкцію у вигляді штрафу в розмірі 10 відсотків від несвоєчасно сплаченої суми до Відповідача застосовано 27.07.2007 року, тобто пізніше ніж рік з дня порушення, суд прийшов до висновку, що Позивачем пропущено, встановлені ст. 250 ГК України строки для її застосування, а тому вимога щодо стягнення з Відповідача такої санкції  у примусовому порядку є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.  2, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позову Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва до ОСОБА_1 відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                            П.В. Вовк      

Суддя                                                                                                          Вовк П.В.