ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел.278-43-43, e-mail: inbox@adm.ki.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 10.06.2008 р.                                                                                                     № 4/207 

 

                             

За позовом

Громадянина  Вірменії ОСОБА_1

 

До	Управління міграційної служби м. Києва

 

Про	скасування рішення  та зобов'язання вчинити дії

Суддя Вовк П.В.

                                                       Секретар судового засідання Камінська Т.О.

 

Представники:

Від Позивача:

ОСОБА_1 ОСОБА_2

 

Від відповідача:

ОСОБА_3

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.06.2008 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

 

                                                   ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

 

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування прийнятого Управлінням міграційної служби в м. Києві рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання йому статусу біженця та зобов'язання Відповідача прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання йому статусу біженця.  

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2008 відкрито провадження у адміністративній справі № 4/207.

10.06.08 у судовому засіданні Позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просять суд позов задовольнити.

      Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку Позивача рішення про відмову  в оформленні документів для вирішення питання щодо надання йому статусу біженця прийняте Відповідачем є незаконним та необґрунтованим, без врахування того, що в разі повернення до Вірменії, Позивач буде переслідуватись за релігійними переконаннями.

Відповідач в судове засідання надав письмове заперечення на позов, у яких просить суд залишити позов без задоволення у зв'язку з тим, що всі передбачені Законом України «Про біженців»дії Управління міграційної служби м. Києва було виконано в повному обсязі, об`єктивно, повно, всебічно і неупереджено досліджені дані, які надав заявник і вважає, що у заявника відсутні обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи  або політичних переконань.

Дослідивши матеріали справи, суд -

 

ВСТАНОВИВ:

 

ОСОБА_1, 1986 року народження,  громадянин Вірменії.

06.03.2008 року Позивач звернувся до Управління міграційної служби у м. Києві з заявою № 26 про надання статусу біженця.

25.03.2008 року за результатами співбесіди працівником  міграційної служби зроблено висновок про доцільність прийняття рішення про відмову Позивачу в оформлені документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.

25.03.2008 року наказом № 207 Управління міграційної служби у м. Києві на підставі письмового висновку головного спеціаліста відділу у справах біженців Позивачу відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.

Відповідно до частини 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України  у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;  обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);  з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до абз. 1 статті 12 Закону України «Про біженців»орган міграційної служби, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про надання їй статусу біженця, видає заявникові довідку про подання такої заяви, яка є підставою для реєстрації в органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб. Протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви орган міграційної служби проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в анкеті, та інші документи, вимагає додаткові відомості і приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.

Відповідно до абз. 6 статті 12 Закону України «Про біженців»рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо надання статусу біженця приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, а також коли заяви носять характер зловживання, тобто якщо заявник з метою набуття статусу біженця видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у наданні статусу біженця у зв'язку з відсутністю умов, передбачених для набуття статусу біженця абзацом другим статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.

Відповідно до абз. 2 статті 1 Закону України «Про біженців»біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Згідно з «Керівництвом по процедурах та критеріях визначення статусу біженців»(відповідно до Конвенції «Про статус біженців»1951 року та Протоколу «Про статус біженців»1967 року), глава 5, В, пункт 167 -дезертирство у всіх країнах -обов`язкова чи ні військова служба, розглядається як кримінальний злочин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до положень Закону України «Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу»метою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу є досягнення відповідності правової системи України acquis communautaire з урахуванням критеріїв, що висуваються Європейським Союзом (ЄС) до держав, які мають намір вступити до нього. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС є пріоритетною складовою процесу інтеграції України до Європейського Союзу, що в свою чергу є пріоритетним напрямом української зовнішньої політики.

Враховуючи викладене, суд приймає до уваги,  Директиви Європейського Союзу «Щодо мінімальних стандартів кваліфікації громадян третіх країни та осіб без громадянств біженців або як осіб, що потребують міжнародного захист іншими причинами, а також суті захисту, що надається», які використовуються у практиці Європейського Суду з прав людини,  відповідно до яких заяви є обґрунтованими, якщо виконуються такі умови:

-           заявник зробив реальну спробу обґрунтувати свою заяву;

-            усі важливі факти, що були в його розпорядженні, були надані, і було надано задовільне пояснення відносно будь-якої відсутності інших важливих фактів;

-            твердження заявника є зрозумілими та правдоподібними не протирічать конкретній та загальній інформації за його справою;

-            заявник подав свою заяву про міжнародний захист як можливо раніше, якщо заявник не зможе довести відсутні поважної причини для подання такої заяви;

-            встановлено, що в цілому заявник заслуговує довіри.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем було вжито заходи щодо об`єктивного, повного, всебічного і неупередженого опрацювання даних наданих заявником громадянином Вірменії ОСОБА_1.  В заперечені на позов Відповідач зазначив, що Позивач не надав жодних фактів переслідувань або утисків. Він не перебував в політичних, релігійних, військових тощо організаціях. До інцидентів із застосуванням фізичного насильства, які були б пов`язані з расовою, національною, релігійною належністю, політичними поглядами причетним не був.

Як слідує з матеріалів особової справи Позивача він зробив спробу обґрунтувати свою заяву, зазначивши, що у 2001 році він прийняв віру християн-бабтистів, яка заперечує службу в армії, тримання зброї в руках та участь у бойових діях, забороняє будь-які клятви та присяги. У Вірменії діє строкова військова служба і якщо він повернеться до Вірменії, то через релігійні переконання буде загрожувати небезпека.

Виходячи з наведеного вище, суд встановив, що заява Позивача є необґрунтованою, оскільки згідно статті 1 Закону України «Про біженців» біженець це особа яка внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань.  Згідно з «Керівництвом по процедурах та критеріях визначення статусу біженців»(відповідно до Конвенції «Про статус біженців»1951 року та Протоколу «Про статус біженців»1967 року), глава 5, В, пункт 167 за застосування покарання за дезертирство, зазвичай не розглядається як форма переслідування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене суд, прийшов до висновку, що Відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення у формі наказу № 207 від 25.03.2007  про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.

 

Керуючись ст.ст. 2, 158-163  КАС України, суд, -

 

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позову відмовити.

 

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 

 

             Суддя                                                                                   П.В. Вовк