Справа № 713/413/12
Провадження № 2/309/51/13
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 січня 2013 року м. Хуст
Хустський районний суд
Закарпатської області в складі:
головуючого судді Микуляк П.П.
при секретарі Фалікеєвич Н.І.
з участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
представник відповідача ОСОБА_3
представник відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу за позовом ОСОБА_5 до ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Хустське відділення № 7290 та ОСОБА_6 про визнання недійсним договору поруки, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Хустське відділення № 7290 та ОСОБА_6 про визнання недійсним договору поруки.
Позовні вимоги мотивовано тим, що заочним рішенням Хустського районного суду від 16.12.2012 р. з ОСОБА_5 як з поручителя за договором поруки стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ВАТ « Державний ощадний банк України» суму боргу та судові витрати. Про існування вищевказаного договору поруки позивачу стало відомо лише з рішення Хустського районного суду від 16.12.2008 р. Враховуючи те, що позивач договір поруки від 20.11.2007 р. не підписував, просить суд визнати вищевказаний договір недійсним.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просить суд їх задоволити. Зазначив, що його визнано цивільним позивачем по кримінальній справі та також проведено почеркознавчу експертизу за результатами якої встановлено, що підпис який міститься в договорі поруки йому не належить.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечила. Вважає в задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивачу було відомо за існування договору поруки ще в минулому році.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засідання проти задоволення позову заперечила. Вважає, строк оскарження договору поруки пропущений. Стосовно наявності висновку експерта від 20.06.2012 р. №1120 в якому зазначено, що підпис на лицевій стороні договору поруки №460/2-п виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою пояснити нічого не може.
Представник відповідача ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечила з тих самих підстав.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
20.11.2007 р. між ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Хустське відділення № 7290 та позивачем укладено договір поруки №460/2-п, згідно якого позивач нібито взяв на себе зобов'язання відповідати в повному обсязі перед Кредитором за зобов'язаннями по кредитному договору № 460-С-07 від 20.11.2007 р., укладеного між банком та ОСОБА_6 Вказана інформація не знайшла свого підтвердження, оскільки згідно постанови слідчого СВ Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області від 04.07.2012 р. ОСОБА_5 визнано цивільним позивачем по кримінальній справі по факту використання завідомо підробленого документа.
Статтею 553 ЦК України встановлено: за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі; поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.ч. 1,3 ст. 203 ЦК).
Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, з наведених положень Цивільного кодексу України вбачається, що однією з підстав визнання правочину недійсним є відсутність вільного волевиявлення учасника правочину і відповідність його внутрішній волі. В контексті ч.2 ст. 207 ЦК України, згідно з якою правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), відсутність вільного волевиявлення учасника письмового правочину підтверджується відсутністю підпису сторони у договорі.
Висновком експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 07.12.2010 р. № 4063 було встановлено, що підписи від імені ОСОБА_5, зображення якого розташовано після слів: «підпис Поручителя», на лицевій та на зворотній сторонах та у графі «Поручитель», над словами: «ОСОБА_5» на зворотній стороні договору поруки №460/2-п від 20 листопада 2007 року - виконані не ОСОБА_5, а іншою особою з наслідуванням його справжніх підписів ( а.с. 7, 8).
Додатково висновком експерта сектору технічного дослідження документів та почерку відділу криміналістичних досліджень НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області від 20.06.2012 р. №1120 було встановлено, що:
- підпис на лицевій стороні договору поруки №460/2-п від 20 листопада 2007 року, який знаходиться у нижній лівій частині у графі «підпис Поручителя», виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою.
- підпис на зворотній стороні договору поруки № 460/2-п від 20 листопада 2007 року, який знаходиться у нижній лівій частині над друкованим надписом «ОСОБА_5», виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою.
- підпис на зворотній стороні договору поруки № 460/2-п від 20 листопада 2007 року, який знаходиться у нижній лівій частині у графі «підпис Поручитель», виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою.
За таких обставин суд приходить до висновку, що в момент вчинення зазначеного правочину було відсутнє вільне волевиявлення позивача ОСОБА_5, яке б відповідало його внутрішній волі, що є підставою для визнання правочину недійсним.
Суд не може прийняти до уваги твердження відповідачів стосовно пропущеного позивачем строку позовної давності, оскільки в матеріалах справи наявні експертні висновки, які підтверджують факт не підписання позивачем оскаржуваного договору поруки. Вказані експертні висновки проводилися в межах розгляду кримінальної справи № 4110211, а постановою слідчого від 04.07.2012 р. ОСОБА_5 визнано цивільним позивачем у даній кримінальній справі.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу задоволення позовних вимог, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а його позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити, а оспорюваний правочини належить визнати недійсним.
Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57-60, 208, 209, 218, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 202, 203, 215 ЦК України, суд -
Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_5 задоволити повністю.
Визнати договір поруки № 460/2-п від 20.11.2007 р., укладений між ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Хустське відділення № 7290 та ОСОБА_5 - недійсним.
Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області.
Суддя Хустського
районного суду: Микуляк П.П.