Єдиний унікальний номер 2-3576/11

Справа №2/205/86/2013р.

2-3576/2011р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2013 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Мовчан Д.В

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про поділ спільного майна, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі -Позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, про поділ спільного майна.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що з 11 грудня 1976 року по 2008 рік вона перебувала з ОСОБА_2 (далі -Відповідач) у зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу нею та відповідачем спільними зусиллями та за спільні кошти придбане домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2. Позивач у 2008 році розлучилася з відповідачем та на теперішній час проживає разом з дочкою - ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1. Самостійно сторони розділити майно не можуть, тому позивач була вимушена звернутись з даним позовом до суду та просить суд визнати за нею, ОСОБА_1, право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_2, виділивши її в натурі, та встановити порядок користування житловим будинком і земельною ділянкою, що відведена для його будівництва та обслуговування.

Позивач (її представник) в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, у судових дебатах участі не приймали, надали суду письмову заяву, в якій просять розглядати справу у їх відсутність, наполягають на задоволені позову в повному обсязі за варіантом № 1 (додатки 1та 2) висновку судової будівельно-технічної експертизи.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав, відповідно до варіанту № 1 (додатки 1та 2) висновку судової будівельно-технічної експертизи, у судових дебатах участі не приймав, надав суду заяву, в якій просить завершити розгляд справи без його участі, та наполягає на залишенні інженерних споруд у спільному користуванні.

Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, встановивши, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, та не порушує прав та інтересів інших осіб, доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на нижчевикладене.

Так, судом встановлені наступні обставини і визначенні ідповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 11 грудня 1976 року по 2008 рік перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до вимог ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності сторонам по справі, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 08 квітня 1998 року, що було видане Ленінською районною у м. Дніпропетровську радою на ім'я ОСОБА_2 (а.с.6). Спір з цього приводу між сторонами відсутній, сторонами не спростовувалась та фактично визнана така обставина, що судом, зважаючи на положення ст. 61 ЦПК України, приймається як доведений цей факт.

Правовідносини з приводу користування земельною ділянкою, на якій розташований спірний будинок врегульовані рішенням Виконкому Ленінської ради народних депутатів від 14.02.1992 року за № 57/9 (а.с.7) відповідно до мотивувальної частини якого така земельна ділянка загальною площею 1000 кв. м. була передана у користування ОСОБА_2.

Згідно ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Оскільки шлюб між сторонами є розірваним, спільне господарство не ведеться, є наявним спір щодо вказаного майна, то суд приходить до висновку, що вимоги про необхідність поділу майна за своєю правовою природою є обґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч.1 ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Обставин, що можуть вплинути на розмір часток сторін, як це передбачено ст.ст. 70 та 71 СК України, судом під час розгляду даної цивільної справи по суті не встановлено.

Згідно технічного паспорту, виготовленого КП «ДМБТІ»Дніпропетровської обласної ради на житловий будинок АДРЕСА_2 від 04.02.2011 року, дане домоволодіння складається із: житлового будинку № А-2, гаражу - Б, сараю -В, убиральні -Г, душу -Д,Е , №1-10 -споруди (а.с.9-16).

В силу положень ст.ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст.ст. 319, 358 ЦК України, всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної сумісної власності.

Виходячи з цих положень чинного законодавства, правовий режим спільної сумісної власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження спільною сумісною власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 370 та 1 ст. 364 ЦК України, кожен із співвласників має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності у порядку, встановленому ст. 364 ЦК України. За неможливістю такого виділу у зв'язку з неподільністю речі (ч.2 ст. 183 ЦК), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки.

Частиною 1 статті 179 ЦК України встановлено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Частиною 2 статі 183 ЦК України передбачено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Приймаючи до уваги викладене, та виходячи з аналізу зазначених норм у взаємозв'язку з положеннями ст.ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст.ст. 316, 317, 319, 358 ЦК України, право співвласника на виділ частки із спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні не може бути обмежене іншими співвласниками і такому його праву співвласника, що виділяється, кореспондується обов'язок інших співвласників сплатити грошову компенсацію частки, розмір якої визначається з дійсної вартості майна на час розгляду судом справи. При цьому для отримання такої компенсації необхідною умовою є відповідне волевиявлення співвласника.

В даному випадку сторони волевиявлення щодо отримання грошової компенсації не висловлювали, наполягали на фактичному виділі в натурі їх часток.

Оскільки для визначення можливості реального поділу будинку відповідно до належних часток, або з відступленням від часток, або з умовою переобладнання, перебудови будинку потрібні спеціальні знання, то відповідний висновок суду може бути основаним на висновку будівельно-технічної експертизи, що прямо передбачено п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року № 7 (з наступними змінами) «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок».

Згідно з п.14 Постанови Пленуму Верховного суду України № 20 від 22.12.1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", майно, що є спільною сумісною або спільною частковою власністю підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири.

Відповідно до висновку експерта № 4458/4459/4460-11 від 31.05.2012 року (а.с.67-92) вартість житлового будинку по АДРЕСА_2, на день проведення експертизи визначена у розмірі 643 895 грн., встановлена можливість поділу такого майна в натурі, та запропоновані відповідні варіанти поділу домоволодіння в натурі та варіанти визначення порядку користування земельною ділянкою. Так, дотримуючись нормативних вимог, експертом ОСОБА_5. при проведені будівельно-технічної та землевпорядної експертизи, на виконання ухвали суду від 18 листопада 2011 року (а.с. 46) було запропоновано два варіанти поділу між сторонами житлового будинку по АДРЕСА_2.

Допитаний під час розгляду справи по суті експерт ОСОБА_5. надала суду пояснення відповідно до змісту яких, запропоновані два варіанти поділу будинку є найбільш оптимальними, а можливі інші варіанти поділу такого будинку істотно б порушували баланс та інтереси сторін через визначення, у значному розмірі, відповідної грошової компенсації за різницю у вартості часток сторін.

З урахуванням доводів сторін на підтвердження позовних вимог в частині поділу житлового будинку, враховуючи думку експерта, суд вважає необхідним поділ домоволодіння провести згідно з варіантом №1 експертного дослідження (а.с. 75-77). На думку суду, виділ часток в житловому будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою згідно варіанту №1 можливо провести найменші переобладнання, без втрати цільового використання приміщень, без шкоди для їх господарського призначення, що відповідно до вимог ч.1 ст.183 ГК України, характеризує об'єкт нерухомого майна в цілому. Суд вважає за необхідне виділити позивачеві 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_2 у вигляді квартири №1 у житловому будинку літ. А-2, та надвірні будівлі та споруди у тому числі загального користування, оскільки на утриманні такої особи, перебуває її матір, ОСОБА_4, 02.05.1928 року (а.с. 120,) що є особою похилого віку, якій важко пересуватись, з урахуванням чого за доцільне виділити позивачеві житлове приміщення саме на першому поверсі будинку, а відповідачеві ОСОБА_2 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_2 у житловому будинку літ. А-2, та надвірні будівлі та споруди у тому числі загального користування.

Оскільки для поділу вказаного будинку відповідно із запропонованим варіантом необхідно виконати ряд заходів щодо обладнання ізольованих житлових приміщень, обладнання окремих входів в житлові ізольовані приміщення, обладнання окремих інженерних мереж для кожного споживача, суд зауважує на неприпустимість обмеження кожним із співвласників доступу один одного до відповідних інженерних комунікацій з метою виконання сторонами робіт по обладнанню мереж і пунктів обліку електропостачання, газопостачання, водопостачання, для кожного з співвласників окремо, відповідно з технічними умовами та згідно проекту, що має бути розроблений уповноваженими установами.

Згідно ч.3 ст.372 ЦК України, у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до висновку про необхідність покладення судових витрат солідарно на сторін по справі відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, у зв'язку з чим з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені та понесені судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.. 00 коп.

На підставі викладено та керуючись ст.ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст.ст. 61, 63, 70, 71 СК України, ст.ст. 316, 317, 319, 358 ЦК України, ст.ст. ст. 10, 11, 15, 57-60, 118-120 , 209, 213-215,179,364,365 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про поділ спільного майна подружжя -задовольнити.

2. Поділити нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2, на праві спільної часткової власності наступним чином :

- виділити ОСОБА_1 нерухоме майно загальною вартістю 382 592грн., тобто 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_2, разом з надвірними будівлями та спорудами у тому числі загального користування, а саме: квартира №1 у житловому будинку літ. А-2 на першому поверсі: прим.1-1 гардеробна площею 1,9 кв.м., прим.1-2 котельна площею 2,7 кв.м., прим. 1-3 гараж площею 24,7 кв.м., прим. 1-4 коридор площею 2, 4 кв.м., прим. 1-5 туалет площею 4,1 кв.м., прим.1-6 кухня площею 17,5 кв.м., прим. 1-7 житлова кімната площею 19,9 кв.м., прим. 1-8 хол площею 22,3 кв.м., прим. 1-15 коридор площею 2,5 кв.м., підвал під літ. А-2, ганок літ.а, козирок, сарай літ. В, душ літ. Е, цоколь № 10, яма вигрібна № 6, яма вигрібна № 8, ворота № 1, хвіртка № 2, цоколь № 7, огорожа № 7, цоколь № 5, огорожа № 5, 1/2 частина огорожі № 3, 1/2 частина огорожі № 9, 1/2 частина тротуару, доріжок, майданчиків І, згідно варіанту № 1 висновку будівельно-технічної та землевпорядної експертизи експертизи № 4458/4459/4460-11 від 31.05.2012 року.

- виділити ОСОБА_2 нерухоме майно загальною вартістю 393 445 грн., тобто 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_2, разом з надвірними будівлями та спорудами у тому числі загального користування, а саме: квартира № 2 у житловому будинку літ. А-2 на другому поверсі: прим.1-9 житлова кімната 14,6 кв.м., прим.1-10 житлова кімната площею 18,9 кв.м., прим. 1-11 санвузол площею 8,8 кв.м., прим. 1-12 житлова кімната площею 18,9 кв.м., прим. 1-13 житлова кімната площею 14,5 кв.м., прим.1-14 хол площею 23,8 кв.м., гараж літ. Б, вбиральня літ. Г, душ літ. Д, ворота № 4, 1/2 частина огорожі № 3, 1/2 частина огорожі № 9, 1/2 частина тротуару,доріжок, майданчиків І, згідно варіанту № 1 висновку будівельно-технічної та землевпорядної експертизи № 4458/4459/4460-11 від 31.05.2012 року.

3. Сторонам забезпечити доступ один одного до відповідних інженерних комунікацій з метою виконання робіт по обладнанню мереж і пунктів обліку електропостачання, газопостачання, водопостачання, для кожного з співвласників окремо, відповідно з технічними умовами та згідно проекту, що має бути розроблений уповноваженими установами.

4. З метою усунення нерівності у поділі стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію у розмірі 5 426 грн. 50 коп.

5. Визначити порядок користування земельною ділянкою житлового будинку АДРЕСА_2, виділивши ОСОБА_1 на 1/2 частину земельної ділянки площею 758, 44 кв.м., та ОСОБА_2 на 1/2 частину земельної ділянки площею 702, 03 кв.м., згідно варіанту № 1 висновку будівельно-технічної та землевпорядної експертизи № 4458/4459/4460-11 від 31.05.2012 року.

6. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог документально підтверджені та понесені судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Д. В. Мовчан