П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 06.08.2008 р.                                                                                                     № 1/112 

Головуючий Суддя  Бачун О.В.

Судді : Кротюк О.В.

 Літвінова А.В.

Секретар Яремій Г.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_3 - п/к (дов. від 08.05.08 р.)

Від відповідача: ОСОБА_4 (дов. від 31.03.08 р. №10-2016/812)

Від 3-ї особи: не з'яв.

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені скасування наказу №926-о від 05.05.08 р. про звільнення ОСОБА_1, зобов'язання поновити ОСОБА_1на посаді заступника начальника відділу контролю за розрахунковими операціями Департаменту податкового контролю юридичних осіб Державної податкової адміністрації України, стягнення середньомісячної заробітної плати за весь час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні 06.08.08 р. оголошено резолютивну частину постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Наказом ДПА України №402-о від 06.03.07 р. позивача призначено в порядку переведення на посаду заступника начальника відділу організації оперативного контролю Департаменту податкового контролю юридичних осіб Державної податкової адміністрації України як такий, що успішно пройшов стажування.

Наказом №926-о від 05.05.08 р. позивача звільнено з займаної посади у зв'язку з реорганізацією структури департаменту (п. 1 ст. 40 КЗпП України) з виплатою середньомісячної заробітної плати.

Позивач вважає своє звільнення незаконним з таких підстав.

Позивач стверджує, що в даному випадку відсутні підстави для застосування п. 1 ст. 40 КЗпП України, так як фактично зміни в організації виробництва і праці, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників не мали місце.

Також позивач посилається на ст. 36 КЗпП України, згідно якої у разі реорганізації підприємства дія трудового договору працівника продовжується.

Крім того, позивач зазначає, що в даному випадку мала місце реорганізація не установи, а структурного підрозділу установи, що є різними поняттями.

Аналіз Положення про відділ організації оперативного контролю Департаменту аудиту юридичних осіб Державної податкової адміністрації України від 19.01.07 р. та Положення про відділ контролю за розрахунковими операціями Департаменту податкового контролю юридичних осіб Державної податкової адміністрації України від 03.03.08 р. свідчить про те, що змінилася лише назва Департаменту, а також назва відділу, заступником начальника якого працював позивач. При цьому, реорганізації структури не відбулося, оскілки новостворений відділ зберіг ті самі завдання та функції, що і до реорганізації.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

04.02.08 р. ДПА України прийнято наказ №57 «Про зміни в організаційній структурі ДПА України», згідно якого проведено реорганізацію структури ДПА України, а також затверджено зміни до штатного розпису.

Зазначене, на думку відповідача, свідчить про фактичне проведення реорганізації в розумінні ст. 40 КЗпП України

Так як посада, яку обіймав позивач, не була передбачена новим штатним розписом, його було звільнено згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

При звільненні позивача дотримано вимоги КЗпП України, зокрема, ст.49-2 (попередження не пізніше, ніж за два місяці), а також позивачу запропоновано вакантну посаду, від якої позивач відмовився.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Позивач, працюючи в ДПА України, набув статусу державного службовця, тому згідно ст. 3, 17 КАС України спір щодо його звільнення стосується правовідносин публічної служби і підвідомчий адміністративному суду.

Особливості правовідносин державної служби регулюються Законом України «Про державну службу»та КЗпП України, який застосовується субсидіарно до тих правовідносин, що не врегульовані спеціальним законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Законодавством не визначено чіткий перелік випадків, що підпадають під п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, зокрема, не розкрито зміст поняття «зміни в організації виробництва і праці», а також «реорганізація».

Згідно ЦК України та ГК України поняття «реорганізація»розглядається як одна з форм припинення юридичної особи, що може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення. ЦК України та ГК України дійсно розуміють реорганізацію юридичної особи в цілому, а не її внутрішньої структури.

Проте, п. 1 ч. ст. 40 КЗпП України визначає реорганізацію як один з випадків змін в організації виробництва і праці, тому зміна структури департаменту та/або відділу установи, хоча реорганізацією юридичної особи і не є, але цілком може бути формою змін в організації виробництва і праці.

Про фактичне проведення реорганізації структури ДПА України свідчить прийняття відповідного наказу ДПА України від 04.02.08 р. №57 «Про зміни в організаційній структурі ДПА України», а також затвердження нового штатного розпису зазначеним наказом.

Із оглянутих штатних розписів вбачається, що в новому додається кількість відділів та чисельність службовців в деяких з них, хоча загальна кількість залишилася однаковою -72 особи.

За таких обставин покликання позивача на відсутність факту реорганізації ДПА України не можуть бути прийняті до уваги.

Згідно ст. 36 КЗпП України вимога про можливість припинення дії трудового договору з ініціативи власника на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України виключно у випадку скорочення чисельності штату або чисельності працівників стосується виключно у випадку реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення), тоді як згідно вищенаведеного в даному випадку має місце зміна організації виробництва і праці в іншій формі.

Таким чином, вимоги ст. 36 КЗпП України в даному випадку взагалі не є обов'язковими до виконання.

Згідно нового штатного розпису запропоновано позивачу іншу посаду -головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за розрахунковими операціями на період відпустки іншого працівника, від якої він відмовився.

За таких обставин суд вважає, що ДПА України при звільненні позивача не допущено порушень законодавства, на які покликається позивач, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Дотримання вимог вивільнення позивача проведене у відповідності до ст. 49-2 КЗпП України: він попереджений про звільнення; повідомлено Фонд зайнятості населення та ін., що не оспорюється позивачем.

          На підставі вищенаведеного, ст. 160-163, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          В задоволенні позовних вимог про скасування наказу №926-о від 05.05.08 р. про звільнення ОСОБА_1, зобов'язання поновити ОСОБА_1на посаді заступника начальника відділу контролю за розрахунковими операціями Департаменту податкового контролю юридичних осіб Державної податкової адміністрації України, стягнення середньомісячної заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, - відмовити.

2.          Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.

Головуючий Суддя                                                                                Бачун О.В.

Судді           Кротюк О.В.

           Літвінова А.В.