номер провадження справи 30/92/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

69000, м. Запоріжжя, вул. Тюленіна, 21/ Шаумяна, 4.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.13 Справа № 5009/4449/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ОСТ» (01504, м. Київ, вул. Воровського 33-Д)

до відповідача: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (71504, м. Енергодар Запорізької області, вул. Промислова, 133)

про стягнення 54124,22 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: Панич О.В., договір № 172-1-1 від 20.11.2012 р. про надання послуг у сфері права, ордер на ведення господарської справи від 21.11.2012 р.;

від відповідача: Погосян С.Г., довіреність серії ВРР № 428340 від 04.04.2012 р.;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ОСТ» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» 54124,22 грн. заборгованості за договором № 75/299-11 на виконання робіт від 01.12.2011 р., в т.ч.: 50846,86 грн. основного боргу, 2729,89 грн. пені та 547,47 грн. - 3% річних. Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату адвокатських послуг в сумі 2000,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216, 217, 231 Господарського кодексу України та умови укладеного між сторонами договору № 75/299-11 від 01.12.2011 р. Вказує, що актом № 1 від 12.06.2012 р. здачі-приймання робіт сторони погодили, що у відповідності до умов договору позивачем виконано капітальний ремонт системи періодичного контролю трансформаторів струму типу ТФРМ-750 на ВРП-750 кВ в об'ємі, визначеному у додатку № 3 до даного Договору. За доводами позивача, цим актом підтверджується виконання позивачем робіт в повному обсязі та відсутність жодних претензій з боку відповідача. Вказує, що згідно з п. 2.2 Договору сума 50 846,86 грн. повинна була перехована до 12.07.2012р., проте і на даний час відповідач свого обов'язку щодо оплати виконаної позивачем роботи не виконав. За доводами позивача, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбачених законом та договором санкцій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.11.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/4449/12, присвоєно справі номер провадження № 30/92/12, розгляд якої призначено на 17.01.2013 р.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні представник позивача в повному обсязі підтримав доводи позовної заяви. Також, представником позивача надано витребувані ухвалою суду документи, зокрема, довідку про відсутність аналогічної справи у суді, платіжне доручення № 225 від 21.11.2012 р. на оплату адвокатських послуг, а також установчі документи позивача.

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» - відповідач у справі - у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує. При цьому, погоджується з тим, що на виконання умов договору, позивач, згідно з Актом здачі-приймання робіт № 1 від 12.06.2012 р. виконав роботи на загальну суму 50846,86 грн. Проте, посилаючись на проведення державного фінансового аудиту згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009р. № 506 «Про затвердження Порядку проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту окремих господарських операцій» та «Програмою державного фінансового аудиту окремих господарських операцій ДП НАЕК «Енергоатом» на 2012 рік» та рішення КМУ, затвердженого протоколом № 84 від 16.11.2011 р., щодо вжиття заходів до припинення державними підприємствами витрат, що не належать до поточних і не пов'язані операційною діяльністю, вважає, що виконані роботи за договором не відносяться до операційної діяльності та, відповідно, не відносяться до поточних витрат і не підлягають оплаті.

Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив викладені у відзиві обставини.

В судовому засіданні 17.01.2013 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2011 р. між Товариством з обмеженою діяльністю «Науково-виробниче підприємство «ОСТ» (Виконавцем, позивачем у справі) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (Замовником, відповідачем у справі) було укладено договір на виконання робіт № 75/299-11 (надалі - Договір), за умовами якого відповідач доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання виконати роботи за темою: «Капітальний ремонт системи періодичного контролю трансформаторів струму типу ТФРМ-750 на ВРП-750 кВ» в об'ємі, визначеному у додатку № 2 до договору (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору, вартість робіт за цим договором визначається протоколом узгодження договірної ціни (додаток № 1 Договору) та кошторисом (додаток № 3 до Договору) і становить 50 846,86 грн., в т.ч. ПДВ.

Пунктом 2.2 Договору сторони узгодили, що оплата виконаних робіт за Договором здійснюється на підставі акту приймання виконаних робіт за фактично виконаний об'єм робіт, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт з боку Замовника, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Строк виконання робіт за договором - червень 2012 р. (п. 3.1 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору, при завершенні виконання робіт Виконавець у 10-ти денний строк надає Замовнику акт приймання виконаних робіт у 3-х екземплярах для оформлення з додатком документів, що підтверджують фактичні витрати Виконавця, а саме: підтверджуючі документи по матеріальним витратам (видаткові накладні).

Відповідно до п. 4.3 Договору, замовник протягом 10-ти днів від одержання акта приймання виконаних робіт зобов'язаний повернути Виконавцю підписаний акт приймання або мотивовану відмову від приймання виконаних робіт.

Згідно з п. 12.1 Договору договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 30.12.2012 р.

12.06.2012 р. сторонами підписано Акт № 1 від 12.06.2012р. здачі-приймання робіт, згідно з яким Виконавцем виконаний капітальний ремонт системи періодичного контролю трансформаторів струму типу ТФРМ-750 на ВРП-750 кВ в об'ємі визначеному у додатку № 3 до Договору, на загальну суму 50846,86 грн.

Посилаючись на підписаний сторонами та скріпле6нй печатками підприємств Акт здачі-приймання виконаних робіт, позивач вважає доведеним виконання об'єму робіт у повному обсязі, а також те, що претензії з боку замовника відсутні.

За твердженням позивача, станом на 21.11.2012 р. (складання позовної заяви) заборгованість за Договором залишається непогашеною.

Позовні вимоги про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» 54124,22 грн. заборгованості за договором № 75/299-11 на виконання робіт від 01.12.2011 р., в т.ч.: 50846,86 грн. основного боргу, 2729,89 грн. пені та 547,47 грн. - 3% річних, є предметом судового розгляду у даній справі. Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату адвокатських послуг в сумі 2000,00 грн.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного ними Договору, який породив взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало здійснення для відповідача передбачених Договором робіт, а обов'язком відповідача - прийняття цих робіт і оплата їх вартості.

Судом встановлено, що з моменту укладення сторонам Договору по червень 2012 року позивачем взяті на себе зобов'язання за Договором виконані в повному обсязі, що підтверджується копією підписаного сторонами та скріплених печатками підприємств акта виконаних робіт від 12.06.2012 р. (арк. справи 20).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вже зазначалось вище, сторони узгодили в п. 2.2 Договору, що оплата виконаних робіт за Договором здійснюється на підставі акту приймання виконаних робіт за фактично виконаний об'єм робіт, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт з боку Замовника, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт, всупереч умов Договору та вимог закону, в повному обсязі та в обумовлений Договором строк не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором в сумі 50846,86 грн.

Слід зазначити, що факт виконання позивачем робіт за Договором, об'єми робіт та її вартість, а також наявність основного боргу за виконані роботи відповідачем не оспорюється.

Доказів погашення суми боргу за отриманий товар відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 50846,86 грн. заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на рішення КМУ, затвердженого протоколом № 84 від 16.11.2011 р., та доводів, що виконані роботи за договором не відносяться до операційної діяльності та, відповідно, не відносяться до поточних витрат і не підлягають оплаті, суд відхиляє, як необґрунтовані. Згідно з п. 1.1 Договору його предметом є «Капітальний ремонт системи періодичного контролю трансформаторів струму типу ТФРМ-750 на ВРП-750 кВ», отже, виконання робіт за цим договором та оплата їх вартості безпосередньо пов'язані з операційною діяльністю підприємства і поточних витрат.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем за прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2729,89 грн. пені. та 547,47 грн. - 3% річних.

В обґрунтування нарахування пені позивач посилається на приписи ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України та пункти 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

Як вбачається, заявлена позивачем до стягнення сума пені розрахована, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої за кожен день прострочення та обмеженої періодом з моменту виникнення зобов'язання по оплати до дати подання позову.

Статтями 549, 551 Цивільного кодексу України зазначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Також, в частині 2 ст. 343 ГК України прямо вказується на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Таким чином, оскільки пеня є договірною мірою відповідальності, а в даному випадку укладеним між сторонами Договором відповідальність Замовника за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені взагалі не передбачена, суд вважає нарахування позивачем пені неправомірним.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», на норми яких посилається позивач в обґрунтування розміру пені, лише обмежується розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, що встановлюється договором, подвійною обліковою ставкою НБУ.

Отже, враховуючи, що ані законом, ані укладеним між сторонами Договором розмір пені не встановлений, позовна вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає, як заявлена безпідставно.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3% річних, суд вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши надані позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов до висновку, що в межах заявлених позовних вимог він є вірним, складеним відповідно до вимог чинного законодавства.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 547,47 грн. 3% річних.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог лише частково, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Отже, з підстав зазначених вище, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню частково - в сумі 50846,86 грн. основного боргу та 547,47 - 3% річних. В решті заявлених позовних вимог (2729,89 грн. пені) суд відмовляє з огляду на їх необґрунтованість.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, позивач звертається з вимогою про стягнення 2000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки, статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише у тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також у тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

У відповідності до роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002р. № 04-5/609 вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження отриманих послуг позивач посилається на договір № 172-1-1 про надання послуг у сфері права від 20.11.2012р., а також на Додаткову угоду № 1 від 21.11.2012р. до даного договору, згідно з якими ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ОСТ» доручило виконавцю - адвокатському об'єднанню «Інвікта» виконання робіт щодо аналізу матеріалів, підготовки і подання до господарського суду Запорізької області позовної заяви, предметом якої є стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ОСТ» суми основного боргу у розмірі 50846, 86 грн.

Згідно Додаткової угоди вартість послуг становить 2000,00 грн., на суму якої виставлено рахунок № 172-1-1 від 21.11.2012 р.

На підтвердження понесення витрат на оплату послуг адвоката позивачем надано до матеріалів справи оригінал платіжного доручення № 225 від 21.11.2012 р.

Враховуючи той факт, що заявлені позовні вимоги задоволенні частково, то і витрати на послуги адвоката, у відповідності до ст. 49 ГПК України, підлягають частковому задоволенню у розмірі 1900,00 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ОСТ» (м. Київ) до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (71504, м. Енергодар Запорізької області, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964; п/р 260002673 в Запорізькій обласній дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Енергодар, МФО 313827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ОСТ» (01504, м. Київ, вул. Воровського 33-Д, код ЄДРПОУ 34796023; р/р 26003322186200 в ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005) 50846 (п'ятдесят тисяч вісімсот сорок шість) грн. 86 коп. основного боргу, 547 (п'ятсот сорок сім) грн.. 47 коп. - 3% річних, 1529 (одну тисячу п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 03 коп. витрат зі сплати судового збору та 1900 (одну тисячу дев'ятсот) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 22.01.2013 р.