Справа № 2-34/2011 Головуючий у 1 інстанції:Сарапін Г.С.

Провадження № 22-ц/773/165/13 Категорія:5 Доповідач: Лівандовська-Кочура Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Лівандовської-Кочури Т. В.,

суддів - Антонюк К.І., Овсієнка А.А.,

при секретарі Черняк О.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5

відповідача ОСОБА_6,

представника відповідача ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, ОСОБА_4 до ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог щодо предмета спору - Ковельська міська рада про визнання права власності на майно, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 05 грудня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 05 грудня 2012 року позов задоволено повністю, визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на 1/2 частину нежитлової будівлі готелю «ІНФОРМАЦІЯ_2», площею 1359,1 кв.м. і 1/2 частину нежитлової будівлі пральні, площею 103, 5 кв.м., що знаходяться по АДРЕСА_1. Визнано в порядку спадкування за законом за ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, право приватної власності на 1/3 частину всього належного її покійному батькові ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Ковелі Волинської області, майна, грошових коштів, що знаходяться на рахунках: НОМЕР_1, НОМЕР_2 НОМЕР_3 у ТВБВ № 10002/0127 філії - Волинське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», та право приватної власності на 1/6 частину нежитлової будівлі готелю «ІНФОРМАЦІЯ_2», площею 1359,1 кв.м. і 1/6 частину нежитлової будівлі пральні, площею 103, 5 кв.м., що знаходяться по АДРЕСА_1. Визнано в порядку спадкування за законом за ОСОБА_4 право приватної власності на 1/3 частину всього належного її покійному синові ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Ковелі Волинської області, майна, грошових коштів, що знаходяться на рахунках: НОМЕР_1, НОМЕР_2 НОМЕР_3 у ТВБВ № 10002/0127 філії - Волинське обласне управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», та право приватної власності на 1/6 частину нежитлової будівлі готелю «ІНФОРМАЦІЯ_2», площею 1359,1 кв.м. і 1/6 частину нежитлової будівлі пральні, площею 103,5 кв.м., що знаходяться по АДРЕСА_1. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись в частині задоволеного рішення відповідач ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу. Вважає рішення першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_2 права приватної власності на 1/2 частину нежитлової будівлі готелю «ІНФОРМАЦІЯ_2», площею 1359,1 кв. м. і 1/2 частини нежитлової будівлі пральні, площею 103,5 кв. м., що знаходяться по АДРЕСА_1 незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

В суді апеляційної інстанції позивачі та їх представники просили апеляційну скаргу відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач та її представник, апеляційну скаргу підтримали з наведених у ній підстав.

Колегія суддів, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності обставин спільного проживання та ведення спільного господарства позивачки ОСОБА_2 та спадкодавця ОСОБА_10, у зв'язку з чим придбане під час співжиття нерухоме майно являється сумісно набутим майном та таким, що підлягає поділу.

Такі висновки суду ґрунтуються на встановлених обставинах справи і нормах матеріального права, а тому з ними погоджується і колегія суддів.

Відповідно до ст. ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 59, 60 того ж Кодексу доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про власність», який був чинним на час придбання спірного майна, майно, придбане внаслідок спільної праці, є спільною сумісною власністю сторін, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними; майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, є їхньою спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними, розмір частки кожного визнається ступенем його трудової участі.

Розглядаючи справу суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_2 і ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, з листопада 1996 року по жовтень 2003 року перебували в фактичних шлюбних відносинах, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, спільно утримували та виховували свою неповнолітню дитину - дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначене підтверджується доказами, які досліджені судом першої інстанції, а саме: показаннями свідків; письмовими доказами: свідоцтвом про народження ОСОБА_8, серії НОМЕР_4, з якого вбачається, що її батьками записані ОСОБА_10 і ОСОБА_2 (а. с. 90, том 2); довідкою Ковельського комунального закладу «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа» від 27.10.2009р. № 105 про те, що дитина ОСОБА_8 відвідувала заняття в басейні в 2001-2003 р. р. та згідно із журналом відвідувань занять і її батьками є ОСОБА_10, ОСОБА_2, які її супроводжували разом або почергово (а. с. 32, том 1); листом Ковельського МВ УМВС України у Волинській області від 22.06.2011р. № 206 про те, що згідно з базою даних у книзі обліку злочинів та повідомлень Ковельського МРВ УМВС України у Волинській області 28.10.2003р. за № 3128 було зареєстровано заяву гр. ОСОБА_2 з приводу зникнення її чоловіка ОСОБА_10 (а. с. 77, том 3); рахунком № 45 від 06.11.2003р., виданим магазином «Ритуал», з якого вбачається, що для організації похорон ОСОБА_10 позивачем ОСОБА_2 було замовлено та оплачено ритуальні послуги (а.с. 38. том 1); оглянутими судом фотографіями, на яких зображені ОСОБА_10 і ОСОБА_2 з новонародженою дочкою ОСОБА_11 під час виходу ОСОБА_2 з дитиною з пологового будинку та іншими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи наведене колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скарги про відсутність належних доказів які свідчать про наявність фактичних шлюбних стосунків і ведення спільного господарства між ОСОБА_2 та ОСОБА_10

Судом також встановлено, і це відповідає дійсним обставинам справи, що під час спільного проживання і ведення господарства ОСОБА_2 з ОСОБА_10, за їхньою спільною домовленістю та за спільні кошти, 14 вересня 2001 року ОСОБА_10 було придбано на аукціоні з приватизації об'єкт комунальної власності комплекс будівель, розташованих по АДРЕСА_1, а саме: нежитлову будівлю готелю «ІНФОРМАЦІЯ_2», площею 1359,1 кв. м. і нежитлову будівлю пральні, площею 103,5 кв. м., за ціною в сумі 300000 грн., у зв'язку з чим вони є співвласниками вказаного майна. Даний факт підтверджується доказами, що були досліджені в суді першої інстанції.

Зокрема судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_2 мала можливість придбати вказане майно за власні кошти, оскільки з досліджених судом доказів та заслуханих пояснень слідує, що в кінці 1995 року позивачка розпочала свій бізнес, пов'язаний із ввезенням в Україну імпортних автомобілів, які були в користуванні, та їх реалізацією в Україні. Такою ж діяльністю займався ОСОБА_10, що, як вбачається з пояснень ОСОБА_2, сприяло їхньому знайомству в 1996 році і подальшому спільному проживанню та веденню з лютого 1997 року вже спільного зазначеного вище бізнесу, що підтверджується доказами, зокрема показаннями свідків: ОСОБА_1, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14; повідомленням Управління в справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у Волинській області від 17.02.2011р. № 18/571 про отримані закордонні паспорти (а.с.8, том 3); звинувачувальним актом районної прокуратури м. Ополє Любельське воєводства Любельське Республіки Польща від 16.08.1996р. щодо ОСОБА_2 в зв'язку з підробкою договору купівлі-продажу автомобіля марки «Опель Аксона» (а. с. 111-113, том 3); інформацією Ковельського ВРЕР УДАІ УМВС України у Волинській області від 24.02.2011 р. про транспортні засоби, що були зареєстровані впродовж 1996-2001 років на ім'я ОСОБА_2, (а.с. 10-16, 23-24, том 3); інформацією Ковельського ВРЕР УДАІ УМВС України у Волинській області від 24.02.2011р. про транспортні засоби, що були зареєстровані впродовж 1996-2001 років на ім'я ОСОБА_10 (а.с. 18-22, 25, том 3), а також іншими доказами, які досліджувались судом першої інстанції.

Таким чином наведене свідчить про наявність у позивача ОСОБА_2 необхідних коштів для ведення господарства, зокрема для придбання нерухомого майна: нежитлових будівель готелю «ІНФОРМАЦІЯ_2» та пральні.

Доводи апеляційної скарги про неможливість спільного придбання нерухомості на аукціоні, з посиланням на те, що 14.09.2001 року ОСОБА_2 приймала участь в аукціоні як конкурент ОСОБА_10 колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки для проведення торгів необхідна наявність кількох учасників таких торгів, про це і було домовлено між ОСОБА_10 і ОСОБА_2, що підтверджується відповідними, належними доказами, а саме: письмовим повідомленням відділу по управлінню майном комунальної власності та післяприватизаційної підтримки підприємств Ковельської міської ради від 11.05.2011 р. № 116 про те, що на оголошені аукціони 02.07.2001 р. та 06.08.2001 р. заяви на участь у торгах не надходили, а на оголошений аукціон 14.09.2001 р. зареєстровано лише дві заяви ОСОБА_2 і ОСОБА_10 (а. с. 99, том 3); копією заяви ОСОБА_2 на приватизацію комплексу будівель по АДРЕСА_1 від 11.09.2001 р. (а.с. 105, том 3); розшифровкою банківської установи - АППБ «Аваль» про рух коштів по особовому рахунку НОМЕР_5 відділу по управлінню майном комунальної власності та післяприватизаційної підтримки підприємств Ковельської міської ради за 11.09.2001р., з якої вбачається, що цього дня від ОСОБА_10 і ОСОБА_2 одночасно було прийнято кошти за подання заяв на приватизацію комплексу будівель в сумі по 17 грн. з кожного і внесену заставу - в сумі по 27149 грн. з кожного, що були зараховані на рахунок цього відділу в Ковельському відділенні ВАТ «Державний ощадний банк України» (а. с. 100, том 3); приходним касовим ордером № 3 від 11.09.2001 р., з якого вбачається, що від ОСОБА_10 надійшла плата за послуги в сумі 271,66 грн. і ці кошти є платою за послуги банку за зарахування платежів за зазначеними вище квитанціями від 11.09.2001р. №№ 4,3, на якому є підпис, візуально подібний на підпис ОСОБА_2, що відповідає поясненням ОСОБА_2 щодо обставин придбання ОСОБА_10 комплексу будівель готелю і пральні та сплати нею від імені ОСОБА_10 зазначених коштів (а. с. 65-67, том 2).

Також колегією суддів критично сприймаються доводи апеляційної скарги відповідачки з приводу того, що ОСОБА_2 не доведено спільну рівну оплату при придбанні нерухомості з огляду на докази досліджені судом першої інстанції, а саме: показаннями свідка ОСОБА_16 про те, що вона, працюючи касиром у банку «Аваль» у м. Ковелі, восени 2001 року декілька разів отримувала від ОСОБА_2 кошти для оплати за готель «ІНФОРМАЦІЯ_2» і цю обставину запам'ятала через те, що ОСОБА_2 одного дня здавала в касу гроші в сумі близько 150000 гривень, однак під час перерахунку грошей вона виявила меншу суму, ніж було зазначено в документах про зарахування цих коштів у бюджет, і тому ОСОБА_2 на ринку обміняла долари на гривні, щоб сплатити в той же день необхідну суму; показаннями свідка ОСОБА_17 про те, що вона під час роботи в Ковельській податковій інспекції нараховувала податки для ОСОБА_10 і ОСОБА_2 на отримані ними доходи від реалізації ввезених в Україну імпортних автомобілів і тому пригадує, що за її викликом ОСОБА_10 завжди приходив в інспекцію разом з ОСОБА_2 і остання часто сплачувала податки, як за ОСОБА_10, так і за себе, а при з'ясуванні нею в ОСОБА_10 походження коштів для придбання готелю останній відповів, що це їхній з ОСОБА_2 готель і вони купили його удвох; показаннями свідка ОСОБА_1 про те, що її брат ОСОБА_10 придбав готель і пральню за спільні з ОСОБА_2 кошти, оскільки вони жили однією сім'єю і всі зароблені ними гроші були в них спільними, що було очевидним під час їхнього спільного проживання в будинку матері по АДРЕСА_2 де також і вона проживала, а також ця обставина їй була відома від самого ОСОБА_10. який від неї як сестри нічого не приховував; показаннями свідка ОСОБА_14 про те, що коли позичав гроші в ОСОБА_10, то той направляв його до ОСОБА_2 і говорив, що в них одна каса; письмовими доказами: банківськими квитанціями за № 2 від 27.09.2001 р., № 5 від 18.10.2001 р., № 17 від 19.10.2001 р., № 22 від 19.11.2001 р. про зарахування на рахунок НОМЕР_5 відділу по управлінню майном комунальної власності та післяприватизаційної підтримки підприємств Ковельської міської ради коштів за майно згідно з договором купівлі-продажу № 226 від 19.09.2001р. відповідно в сумах: 26000 грн., 52000 грн., 45000 грн., 149851 грн. (а. с. 77, 78. том 2), які разом із сумою застави - 27 149 грн. складають 300000 грн., що були сплачені від імені ОСОБА_10 безпосередньо ОСОБА_2, що також підтверджується наявністю оригіналів вказаних квитанції на руках у ОСОБА_2

Крім того, судом було враховано і ту обставину, що у справі відсутні будь-які належні докази, які б свідчили, що зазначені об'єкти нерухомого майна, вартість яких складає 300000 грн., були придбані лише за особисті кошти ОСОБА_10, оскільки із копії декларації, складеної ОСОБА_10 про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2000 року, вбачається, що за цей період ним отримано доход за місцем основної роботи в спільному українсько-німецькому підприємстві 150000 грн. Проте, з копії постанови Ковельського міського суду від 04.03.2003 року вбачається, що ОСОБА_10 в зазначеній декларації вказані неправдиві відомості з посиланням на те, що він на вказаному підприємстві не працював тому і вказаних доходів не отримував.

Отже, висновки суду першої інстанції є правомірними та обґрунтованими, оскільки ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції апелянтом не надано доказів, які свідчать, що позивачка насправді не проживала із померлим ОСОБА_10 однією сім'єю та не вела з ним спільного господарства. Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 05 грудня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді