АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа №2011/4375/12 Головуючий

Провадження № 22-ц/790/853/2013 1-ї інстанції: Подус Г.С. Категорія: трудові Доповідач: Трішкова І.Ю.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого -Трішкової І.Ю.,

суддів: Пилипчук Н.П., Кірсанової Л.І.,

при секретарі - Асєєвій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Падалко Тетяни Володимирівни, яка діє в інтересах Державного підприємства "Харківський завод спеціальних машин", на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 5 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства "Харківський завод спеціальних машин" про стягнення виплати середнього заробітку за весь час кінцевого розрахунку та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути на його користь з Державного підприємства "Харківський завод спеціальних машин" виплату середнього заробітку за весь час кінцевого розрахунку на день фактичного розрахунку, виходячи з середнього заробітку 1680,55 грн., тобто з 30 листопада 2009 року по 20 квітня 2011 року в сумі 30249,90 гривень; стягнути моральну шкоду з розмірі 8000,00 грн; стягнути судові витрати за отримання юридичної допомоги у розмірі 350,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він з 10.07.2000 року по 02.11.2009 року працював на ДП «Харківський завод спеціальних машин». На підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України 02.11.2009 року позивача було звільнено з займаної посади у зв'язку з скороченням штату на підставі наказу № 101-К від 02.1 1.2009 року.

На підставі рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 19.04.2010 року йому були виплачені належні суми. Остання сума заборгованості підприємства була виплачена ОСОБА_3 20.04.2011 року.

Крім того, відповідач завдав позивачу моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях внаслідок того, що відповідачем було порушено гарантоване Конституцією України право на працю. Також це виразилось в постійних дзвінках відповідачу та нагадування про виконання зобов'язань, неодноразові навідування до відповідача для отримання довідки та відповідей на звертання, також позивач був змушений звертатися за отриманням юридичної допомоги та докладати додаткові зусилля для відновлення своїх прав. Тому моральну шкоду позивач оцінює в 8000.00 грн.

Представник відповідача ДП «Харківський завод спеціальних машин»позовні вимоги не визнав, в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивач пропустив строк позовної давності і просив в задоволенні позову відмовити.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 5 грудня 2012 року позовні вимоги задоволено частково. ДП «Харківський завод спеціальних машин» зобов'язано сплатити ОСОБА_3 середній заробіток за весь час кінцевого розрахунку на день фактичного розрахунку, виходячи з середнього заробітку 1680,55 грн., тобто з 30 листопада 2009 року по 20 квітня 2011 року в сумі 30249,90 гривень. Стягнуто з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 1000 грн. і за отримання юридичної допомоги -350 грн.

В апеляційній скарзі представник ДП «Харківський завод спеціальних машин» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з доведеності факту невиплати позивачу у день звільнення всіх сум, що належать до виплати, та з урахуванням моральних страждань.

Суд першої інстанції вважає, що позивач не пропустив строк позовної давності, оскільки він довго не міг отримати довідку щодо розміру середнього заробітку.

Проте погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач з 10.07.2000 року по 02.11.2009 року працював на ДП «Харківський завод спеціальних машин»на посаді начальника ДКРД №2. На підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України 02.11.2009 року позивача було звільнено з займаної посади у зв'язку з скороченням штату згідно наказу № 101-К від 02.11.2009 року.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 19.04.2010 року було стягнуто на користь ОСОБА_3 з відповідача, заборгованість по заробітній платі у сумі 9800.47 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 400,00 грн.. а всього 10200,47 грн. Остання сума заборгованості підприємства була виплачена ОСОБА_3 20.04.2011 року.

З зазначеним позовом ОСОБА_3 звернувся в лютому 2012 року.

Відповідно ч.1 ст.233 КзпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

В рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 року зазначено, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого починається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Остання сума заборгованості підприємства була виплачена ОСОБА_3 20.04.2011 року.

З зазначеним позовом ОСОБА_3 звернувся в лютому 2012 року.

Таким чином позивач пропустив строк для звернення до суду, поважних причин попуску строку не навів.

Отже, підстав для стягнення коштів за час затримки розрахунку не вбачається.

Що стосується рішення суду в частині задоволення позову про відшкодування моральної шкоди, то підстав для задоволення позову в цій частині також не вбачається.

Відповідно до вимог ст.2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано жодного доказу щодо спричинення йому моральної шкоди.

За таких обставин судова колегія вважає, що рішення суду є необгрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307,309,314,319 ЦПК України, судова колегія -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Падалко Тетяни Володимирівни, яка діє в інтересах Державного підприємства "Харківський завод спеціальних машин", задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 5 грудня 2012 року скасувати.

ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Рішення судової колегії набирає чинності негайно, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності рішенням.

Головуючий:

Судді: