Справа № 0124/9808/2012

1/121/23/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2013 року

Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого -судді Марчука О.Л.,

при секретарях -Кальвинковській К.А., Матвєєвій О.В.,

за участю прокурора -Ватрас Н.Ю.,

захисника -адвоката ОСОБА_1,

потерпілого -ОСОБА_2,

представника потерпілого -адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ялті кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Кривий Ріг Дніпропетровської області, росіянина, громадянина України, працюючого електромонтером Ялтинських міських електричних мереж у ПАТ «ДТЕК Крименерго», неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4, 03.09.2012 року, приблизно о 20.00 годині, перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_1, де також знаходився ОСОБА_2, в ході сварки, яка виникла між ними на ґрунті особистих неприязних стосунків, з метою заподіяння останньому тілесних ушкоджень, дерев'яною палкою, яку він тримав у своїй руці, умисно, наніс кілька ударів по руці і голові ОСОБА_2, в результаті чого заподіяв тому наступні тілесні ушкодження: відкриту черепно-мозкову травму у вигляді вдавленого багато-осколкового перелому в правій лобно-скронево-тім'яній області, забиття головного мозку тяжкого ступеню з формуванням внутрішньо-мозкової гематоми в правій лобній області, крововиливів під тверду і м'які мозкові оболонки, підтверджена комп'ютерною томографією головного мозку, що потребувала операції, забиті рани правої лобно-скроневої області голови, синець на повіках правого ока, субкон'юктівальний крововилив. Синці і садна правої половини плеча і правої половини спини.

За ступенем тяжкості, відкрита черепно-мозкова травма з переломом кісток черепа і забиттям головного мозку тяжкого ступеню з пошкодженнями на обличчі та голові відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя.

Синці і садна правої половини плеча і правої половини спини, не спричинили короткочасного розладу здоров'я та відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні в якості підсудного ОСОБА_4, свою винність по суті пред'явленого обвинувачення визнав і пояснив, що він тривалий час знайомий з потерпілим ОСОБА_2, з яким приблизно з 2010 року у нього неприязні стосунки.

Пояснив суду, що 03.09.2012 року, приблизно о 20.00 годині, він, за місцем свого проживання вийшов у двір будинку АДРЕСА_1, де почав розпалювати мангал. ОСОБА_2 почав з балкону ображати його і, спустившись у двір, почав викидати дрова з мангалу і перевернув його. Потім, він повторно поставив мангал і розпалив його. ОСОБА_2 знову спустився до нього і почав кричати, висловлюючись в його бік нецензурною лайкою. ОСОБА_2 почав його бити і він став відходити він нього. Коли він опинився біля стіни, він, не цілячись в певну частину тіла, відмахуючись, вдарив ОСОБА_2 лівою рукою. Зазначив, що він не пам'ятає, чи тримав він в руці, якою бив потерпілого, що-небудь. Не виключає, що він в той момент тримав у своїй руці палку, однак точно цього не пам'ятає. Від його удару, ОСОБА_2 впав на землю і втратив свідомість. Викликати швидку медичну допомогу йому не вдалося. По його дзвінку, вийшла його співмешканка, на яку ОСОБА_2, вже підвівшись з землі, почав нападати. ОСОБА_2 ще раз вдарив його і пішов додому.

Підсудний у вчиненому щиро розкаявся та просив суд суворо його не карати.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що у нього з підсудним приблизно 2-3 роки тривають неприязні стосунки.

Пояснив суду, що 03.09.2012 року, приблизно о 20.00 годині, за місцем свого проживання, він почув в кімнаті дим. Коли, він виглянув з вікна, то побачив, що хтось у дворі біля будинку № 10 розпалює мангал. Він з вікна зробив зауваження, однак почув у відповідь нецензурну лайку. Тоді, він спустився у двір і побачив сусіда на ім'я ОСОБА_4, який палив мангал. Між ними почався словесний конфлікт. Він взяв мангал за ручку і хотів його перевернути, але ОСОБА_4 заважав йому. Він сказав, що викличе міліцію і почав дзвонити на номер 102 і відразу отримав удар палкою в ліве плече, від чого належний йому мобільний телефон упав на землю. Після цього, він піднявся до дому в квартиру. ОСОБА_4 почав знову розпалювати мангал і він вдруге спустився у двір та попросив останнього загасити мангал. Той відповів, що загасить тільки після того, коли приготує шашлик. Потім, він перевернув мангал і між ними виник словесний конфлікт, під час якого він отримав удар палкою в голову. Вказав, що ОСОБА_4 ударив його спереду в праву частину голови палкою, якою мішав дрова в мангалі. Від удару він присів, посидів і пішов додому. Свідомість він не втрачав.

Зазначив, що він в той день ОСОБА_4 взагалі не бив, а лише перевертав його мангал.

Свідок ОСОБА_5, допитана в судовому засіданні, пояснила суду, що 03.09.2012 року, приблизно о 20.00 годині, вона, разом із своїм чоловіком ОСОБА_2 знаходилася за місцем свого проживання. Вона відчула запах диму. Її чоловік кудись пішов. Прийшов збуджений і знову вийшов з квартири. Через 5-7 хвилин він повернувся весь у крові. У нього була рана в правій частині голови.

Свідок ОСОБА_6, допитаний в судовому засіданні, пояснив суду, що 03.09.2012 року, приблизно о 21.00 -22.00 годині, він вийшов на балкон покурити за місцем свого проживання і побачив, що ОСОБА_4 розпалював мангал. Потім, вибіг ОСОБА_2 і почав ображати ОСОБА_4, намагаючись перевернути мангал. При цьому, той вдарив останнього по тілу. Він чув, як ОСОБА_4 кричав: «Відійди від мене!». ОСОБА_2 повикидав дрова з мангалу і пішов. Він також зайшов у квартиру. Потім, він почув крики і виглянув у вікно. Побачив, що ОСОБА_4 відходить до стіни. ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_4, а той вдарив у відповідь і перший впав, потім сів навпочіпки. Пояснив, що місце події освітлювалось не дуже добре і він всього не бачив.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, пояснила суду, що 03.09.2012 року, приблизно о 19.00 годині, вона, повертаючись додому, за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 зустріла ОСОБА_4, який з мангалом виходив на вулицю. Потім, вона почула крики і побачила, що на ОСОБА_4 напав ОСОБА_2, який перевернув мангал і завдав тому ударів. Приблизно через 20-30 хвилин їй подзвонив ОСОБА_4 і вона спустилася у двір, де на неї почав нападати ОСОБА_2 і вона втекла. Пояснила, що коли вийшла у двір, вона бачила у ОСОБА_2 червону смугу на лобі.

Згідно оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_8, які той надав в ході досудового слідства, він має місце проживання за адресою: АДРЕСА_2. Вказана квартира знаходиться на першому поверсі. 03.09.2012 року, у вечірній час він знаходився вдома за вказаною адресою. Приблизно о 20.00 годині він почув крики з вулиці. Виглянувши на вулицю, він побачив, що у дворі будинку невідомий чоловік, худорлявої статури, як потім було встановлено -ОСОБА_4, палив мангал. В той час, інший чоловік, похилого віку, повної статури, як було встановлено - ОСОБА_2, кричав на ОСОБА_4, щоб той не палив мангал. Потім, вони стали кричати один на одного і ОСОБА_2 наступав на ОСОБА_4, який говорив, щоб той не підходив, але ОСОБА_2 все одно наступав на нього. Тоді ОСОБА_4 узяв палицю і завдав нею удар по ОСОБА_2, після чого останній пішов. Через деякий час ОСОБА_2 повернувся і конфлікт між ними продовжився. ОСОБА_2 знову став кричати і йти на ОСОБА_4, який відходив. ОСОБА_2 все одно йшов на ОСОБА_4 і той завдав удару палицею по голові ОСОБА_2, від чого останній впав. Потім, про це, він повідомив у міліцію (т.с. 1, а.с. 35-36).

Разом з цим, крім показань потерпілого і свідків, винність підсудного в повному обсязі також підтверджується матеріалами кримінальної справи, а саме:

- рапортом працівника міліції від 03.09.2012 року, згідно якого до чергової частини надійшло повідомлення від лікаря швидкої медичної допомоги про те, що громадянину ОСОБА_2, якого біля будинку АДРЕСА_1 побив сусід, було надано медичну допомогу (т.с. 1, а.с. 4);

- протоколом очної ставки від 27.09.2012 року, проведеної за участю ОСОБА_4 і ОСОБА_2, в ході якої останній підтвердив свої показання (т.с. 1, а.с. 55-60);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 28.09.2012 року з фото-таблицею до нього, за участю ОСОБА_2, в ході проведення якої останній показав яким чином йому було заподіяно тілесні ушкодження ОСОБА_4 (т.с. 1, а.с. 62-67);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 28.09.2012 року з фото-таблицею до нього, за участю ОСОБА_4, в ході проведення якої останній показав місце і відтворив хід подій 03.09.2012 року, що відбувалися між ним і ОСОБА_2 (т.с. 1, а.с. 73-85);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 18.10.2012 року з фото-таблицею до нього, за участю ОСОБА_4, в ході проведення якої, у вечірній час доби, останній показав на місцевості де сам відбувалися події 03.09.2012 року між ним і ОСОБА_2. При цьому, встановлено, що предмети в руках людини можна відрізнити, а також, видимість з вікон першого поверху будинку № 10 обмежена листям кущів і дерев, однак видно, що на місці конфлікту стоять люди та видно предмети в руках і на землі (т.с. 1, а.с. 89-92);

- копіями карти виклику швидкої медичної допомоги і карти виїзду швидкої медичної допомоги, згідно яких ОСОБА_2 було госпіталізовано 03.09.2012 року із зазначенням попереднього діагнозу (т.с. 1, а.с. 98, 99);

- висновком експерта № 902 від 23.10.2012 року згідно якого, у ОСОБА_2 мали місце наступні пошкодження: відкрита черепно-мозкова травма у вигляді вдавленого багато-осколкового перелому в правій лобно-скронево-тім'яній області, забиття головного мозку тяжкого ступеню з формуванням внутрішньо-мозкової гематоми в правій лобній області, крововиливи під тверду і м'які мозкові оболонки, підтверджена комп'ютерною томографією головного мозку, що потребувала операції (11.09.12 року -видалення внутрішньо-мозкової гематоми справа, усунення вдавленого перелому), забиті рани правої лобно-скроневої області голови, синець на повіках правого ока, субкон'юктівальний крововилив. Синці і садна правої половини плеча і правої половини спини.

За ступенем тяжкості, відкрита черепно-мозкова травма з переломом кісток черепа і забиттям головного мозку тяжкого ступеню з пошкодженнями на обличчі та голові відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя.

Синці і садна правої половини плеча і правої половини спини, не спричинили короткочасного розладу здоров'я та відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Давність виникнення пошкоджень може відповідати 03.09.2012 року.

Черепно-мозкова травма не характерна для виникнення при падінні з висоти висланого зросту і утворилася в результаті дії тупого подовженого предмета, маючого виражене ребро, і може бути отримана в результаті однократної травматичної дії.

Синці і садна правої половини плеча і правої половини спини утворилися внаслідок дії тупого предмета (предметів).

Розташування потерпілого і нападаючого в момент заподіяння пошкодження могло бути будь-яке, однак найбільш вирогідно, вони могли перебувати обличчям один до одного (а.с. 147-149).

При отриманні та фіксації доказів у справі порушень Кримінально-процесуального закону допущено не було, будь-які протиріччя в них відсутні, що свідчить про їх об'єктивність та правдивість.

Аналізуючи представлені докази, суд приходить до висновку, що винність підсудного у вчиненому знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні показаннями потерпілого та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, а також іншими письмовими доказами, що містяться в матеріалах кримінальної справи та досліджені судом.

Суд оцінює зібрані по справі і представлені докази відносними, допустимими, достовірними і достатніми для правильного вирішення справи по суті, у зв'язку з чим, вважає можливим покласти їх в основу вироку.

Незважаючи на те, що підсудний в судовому засіданні визнав свою винність в інкримінованому йому злочині, він поставив під сумнів факт нанесення ударів потерпілою палкою. Підсудний вказав, що можливо, в ході конфлікту з потерпілим, він і схопив якусь палицю, однак напевно пригадати не може, бо для нього все відбувалося в неясних, нечітких виразах.

Зазначене спростовується оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_8, який достовірно бачив, що між потерпілим і підсудним виник конфлікт, в ході якого, останній завдав удару палицею по голові потерпілого, від чого останній впав.

Враховуючи, що події злочину відбувалися у вечірній час доби, в ході відтворення обстановки та обставин події 18.10.2012 року, згідно протоколу вказаної слідчої дії, з фото-таблицею до нього, встановлено, що предмети в руках людини можна відрізнити, а також, видимість з вікон першого поверху будинку № 10 обмежена листям кущів і дерев, однак видно, що на місці конфлікту стоять люди та видно предмети в руках і на землі.

Доводи підсудного в тій частині, що потерпілий затиснув його так, що він знаходився біля стіни і йому не було куди відходити, суд не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами кримінальної справи, а саме: протоколом відтворення обстановки та обставин події від 28.09.2012 року за участю ОСОБА_4, з фото-таблиці до якого, вбачається, що названа підсудним стіна, заввишки не вище рівня поясу підсудного, а тому, на переконання суду, останній мав реальну можливість заскочити на неї та втекти, тим самим уникнувши конфлікту.

Незгоду захисту з пред'явленим обвинуваченням та необхідність перекваліфікації дій підсудного на статті 123 або 124 КК України, про що просив захисник в судових дебатах, суд вважає безпідставними, оскільки наявність захисту підсудного від суспільно небезпечного посягання потерпілого, не встановлено, а згідно висновків Акта № 17 від 15-17 січня 2013 року амбулаторної судово психолого-психіатричної експертизи, ОСОБА_4 на даний час будь-яким психічним захворюванням (тяжким психічним розладом) не страждає і не страждав таким на період часу інкримінованого йому діяння; міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; на вказаний період 03.09.2012 року тимчасово-хворобливі розлади психічної діяльності у ОСОБА_4 відсутні; в той момент, він не знаходився у стані фізіологічного афекту або в іншому емоційному стані, який міг суттєво вплинути на його свідомість і діяльність.

Отже, показання потерпілого, спосіб і характер дій підсудного, який вдарив потерпілого саме в голову, знаряддя вчинення злочину, а також причини припинення нанесення підсудним ударів потерпілому, прямо вказують на умисел ОСОБА_4 на заподіяння тілесних ушкоджень.

Вся сукупність досліджених судом доказів у справі свідчить про об'єктивність і достовірність показань потерпілого, які повністю відповідають всім фактичним обставинам у справі та повністю узгоджується з ними, а тому підстав сумніватися в їх правдивості немає.

Таким чином, всебічно і об'єктивно аналізуючи здобуті в ході досудового слідства і перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винність підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину, неспростовно доведена в повному обсязі.

Дії підсудного суд кваліфікує за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Обговорюючи питання про вид і розмір покарання, суд, відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Підсудний зареєстрований і постійно проживає на території Великої Ялти, де характеризується з позитивного боку, офіційно працевлаштований, за місцем роботи характеризується відмінно, має відповідні грамоти, неодружений, проживає з громадянкою ОСОБА_7 у шлюбних відносинах, не зареєстрованих державою, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, не судимий.

Обставиною, яка пом'якшує покарання відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України є: щире каяття.

При цьому, суд приймає до уваги ту обставину, що з метою відшкодування потерпілому шкоди, завданої йому своїми протиправними, суспільно небезпечними діями, підсудний отримав у банку кредитні кошти, оформивши грошовий кредит на своє ім'я на суму 20 000 гривень (т.с. 1, а.с. 118-122).

На переконання суду, вказане свідчить, що підсудний щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює вчинений ним злочин і бажає виправити ситуацію, яка склалася. Зазначена обставина і пояснення підсудного в судовому засіданні, підтверджують, що каяття підсудного ґрунтується на належній критичній оцінці своєї протиправної поведінки і характеризується її щирим осудом та висловленні жалю з приводу вчиненого.

Крім того, суд враховує визнання підсудним вини, а також наявні в матеріалах кримінальної справи дані про його особу та, відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України, визнає обставинами, які пом'якшують покарання: визнання підсудним вини, вчинення ним злочину вперше і позитивну характеристику за місцем праці.

Обставин, які обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України немає.

Положеннями ч. 1 ст. 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Враховуючи, що наявні кілька обставин, які пом'якшують покарання, суд вважає, що вони в своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому, з урахуванням особи винного, суд приходить до висновку про можливість застосування ст. 69 КК України і, призначаючи покарання, перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 1 ст. 121 КК України.

З урахуванням усіх фактичних обставин у справі, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, наявність обставин, які пом'якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, призначення покарання особі, яка вперше вчинила злочин, суд вважає за необхідне призначити покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, не зазначене в санкції частини статті КК України, яка передбачає покарання за даний злочин, у вигляді обмеження волі, як достатнє для виправлення підсудного, його перевиховання, запобігання вчиненню нових злочинів, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення, передбачених ч. 2 ст. 50 КК України цілей покарання.

Підстав для застосування ст. 69-1 КК України немає.

При цьому, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та всі фактичні обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про неможливість виправлення засудженого без відбування покарання та відсутність підстав для застосування ст. 75 КК України.

У справі, потерпілим заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 24 086 гривень 00 копійок та моральної шкоди в розмірі 100 000 гривень.

До позовної заяви потерпілим додано копії фінансових документів, з яких вбачається, що, у зв'язку із заподіянням йому тілесних ушкоджень, ним були понесені матеріальні витрати на лікування, на загальну суму 12 144 гривні 97 копійок.

При цьому, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, потерпілий включив у ціну позову витрати на харчування в сумі 6 000 гривень і проїзд в сумі 3 000 гривень, а також вартість вкраденого мобільного телефону в сумі 1 000 гривень.

Разом з цим, потерпілим не надано суду будь-яких письмових доказів, які б підтверджували той факт, що у зв'язку із завданням йому тілесних ушкоджень і лікуванням, він зазнав додаткових витрат на харчування і на проїзд у вказаних сумах.

Оскільки в медичній документації, копії якої наявні в матеріалах кримінальної справи, не містяться показання до посиленого харчування потерпілого або встановлення особливого раціону харчування з визначенням рекомендації щодо вживання певних продуктів на період його лікування, на думку суду, витрати останнього на харчування, не пов'язані із вчиненням підсудним відносно нього злочину.

Витрати потерпілого на проїзд в сумі 3 000 гривень, не підтверджені жодними письмовими доказами.

Крім того, судом встановлено, що постановою від 23.10.2012 року, з даної кримінальної справи, для додаткової перевірки, виділено матеріали за фактом втрати мобільного телефону, що належав ОСОБА_2 (т.с. 1, а.с. 130).

До того ж, суд враховує, що в ході досудового слідства у справі підсудний добровільно передав потерпілому в рахунок відшкодування матеріальної і моральної шкоди 15 000 гривень (т.с. 1, а.с. 123), а також, в ході судового слідства - 2 000 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, тобто всього 17 000 гривень.

За таких обставин, матеріальні витрати потерпілого, понесені ним у зв'язку з лікуванням, що фактично підтверджені наданими суду доказами, на загальну суму 12 144 гривні 97 копійок, відшкодуванню не підлягають, оскільки вони повністю добровільно відшкодовані підсудним потерплому.

Цивільний позов потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди суд вважає обґрунтованим частково з наступних підстав.

Суд враховує ступінь вини підсудного у заподіянні моральної шкоди потерпілому та бере до уваги ту обставину, що потерпілий в результаті злочинних дій підсудного зазнав суттєвих моральних страждань, які вплинули на його психологічний та загально-емоційний стан.

Визначаючи розмір моральної шкоди, який слід стягнути з підсудного на користь потерпілого, суд враховує його характер, ступінь та обсяг моральних переживань потерпілого у зв'язку із нанесенням йому тяжких тілесних ушкоджень, їх тривалість, наявність причинного зв'язку між вчиненим і моральною шкодою, яка настала, роль і ступінь участі підсудного у її заподіянні, порушення нормальних життєвих сімейних зв'язків, які важко поновити, тяжкість вимушених змін у житті потерпілого, час і зусилля необхідні для відновлення свого душевного стану.

Обґрунтовуючи вимоги свого цивільного позову, потерпілий зазначив, що внаслідок суспільно небезпечних дій підсудного він став інвалідом, однак, будь-яких письмових доказів на підтвердження цієї обставини (надання йому певної групи інвалідності), під час розгляду справи суду не надав.

При цьому, суд виходить з основ розумності, доцільності, виваженості та справедливості.

Отже, цивільний позов потерпілого щодо відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, оскільки він частково знайшов своє підтвердження в судовому засіданні та підтверджується матеріалами кримінальної справи, у зв'язку з чим, на підставі ст. ст. 23, 1167 ЦК України, з підсудного на користь потерпілого необхідно стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень.

Враховуючи, що підсудним, в рахунок відшкодування шкоди, добровільно передано потерпілому грошові кошти в сумі 17 000 гривень, 12 144 гривень 97 копійок з яких -сума у відшкодування матеріальної шкоди, решту коштів, переданих підсудним потерпілому, в сумі 4 855 гривень 03 копійки, суд зараховує у відшкодування моральної шкоди за позовом.

Отже, у відшкодування моральної шкоди з підсудного на користь потерпілого слід стягнути 5 144 гривні 97 копійок.

Речових доказів та судових витрат по справі немає.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 323, 324, 333-335, 349 КПК України, затвердженого Законом Української РСР від 28 грудня 1960 року,

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді обмеження волі строком на 4 (чотири) роки.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди -задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 5 144 (п'ять тисяч сто сорок чотири) гривні 97 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 -відмовити.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін -підписка про невиїзд.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим протягом п'ятнадцяти діб з моменту проголошення.

Головуючий