20.07.2012
№ 2-1416-1759-2012
РІШЕННЯ
Іменем України
20 липня 2012 року Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В., при секретарі Антоненко А. С.,
за участі позивача ОСОБА_1, представників позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відповідача приватного нотаріуса ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_5, представника третьої особи ПАТ «Укрсоцбанк»за довіреністю ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса ОСОБА_4, третя особа -ОСОБА_5, третя особа -Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», третя особа -ОСОБА_7 про визнання правочину приватного нотаріусу недійсним,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса ОСОБА_4 про визнання правочину приватного нотаріусу ОСОБА_4 відносно посвідчення договору іпотеки між АКБ «Укрсоцбанк»та ОСОБА_1 30 вересня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі під номером 3027/193 -недійсним, визнати недійсним запис в преамбулі договору іпотеки ВКГ № 261585 від 30.09.2008 щодо громадянства ОСОБА_7 На підтвердження позовних вимог посилається на те, що нотаріусом в порушення п. 13 Інструкції про вчинення нотаріальних дій не встановлено особу ОСОБА_7, а внесено відомості про громадянство України. Вказує, що якби знала, що ОСОБА_7 не є громадянкою України договору іпотеки не укладала б. Посилається на те, що п. 2.4.10 договору іпотеки встановлено, що у разі, якщо сума, одержана від реалізації Предмета іпотеки, не покриває всіх вимог іпотекодержателя забезпечених іпотекою, він має право отримати решту суми з іншого майна іпотекодавців у порядку встановленому законом, і вказує, що якби нотаріус роз'яснила вказані наслідки, вони з сином договір іпотеки не підписували б. Зазначає, що неповнота дослідження первісних документів нотаріусом призвела до посвідчення договору іпотеки, що порушує її права.
Згодом позивач подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, якою просила суд визнати правочин Приватного нотаріуса ОСОБА_4 відносно посвідчення договору іпотеки між АКБ «Укрсоцбанк»ОСОБА_1 та ОСОБА_5 від 30 вересня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі під номером 3027/193 -недійсним, визнати недійсним «дозвіл на укладення громадянам іпотечного договору приватизованого житла»за адресою АДРЕСА_1, виданого по підробленим документам, визнати недійсним запис в преамбулі договору іпотеки ВКГ № 261585 від 30.09.2008 щодо громадянства ОСОБА_7 В обґрунтування послалася на те, що внаслідок підроблення заяв від імені ОСОБА_5 та його дружини ОСОБА_8 було отримано кредит та рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради про надання дозволу ОСОБА_5 на укладення іпотечного договору. Вказує, укладений договір іпотеки порушує права її чоловіка ОСОБА_3 Зазначає, що виходячи з цих обставин нотаріус не мала права посвідчувати договір іпотеки.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні з підстав викладених в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.
Представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити. Підтвердив обставини викладені в заяві про уточнення позовних вимог. Вказав, що проведеними експертизами встановлено, що заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до банку про надання згоди на заставу нерухомого майна виконані не ними, а іншими особами. Також висновком експерта встановлено, що заява ОСОБА_8 до адміністрації Центрального району м. Миколаєва від 24.09.2008 виконана не нею, а іншою особою.
Представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 просив позов задовольнити, вказав, що нотаріус повинна була відмовити у посвідчені договору іпотеки, оскільки мали місце підстави для сумнівів у тому, що ОСОБА_1 усвідомлювала зміст і правові наслідки укладення договору іпотеки. Вказав, що при обставинах, які викладені в позовній заяві нотаріус повинна була діяти відповідно до інструкції і відмовити в посвідченні договору іпотеки.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, вказала, що позов необґрунтований, надала письмові заперечення проти позову, в яких зазначає, що правочину не вчиняла, а тільки від імені держави надала укладеному сторонами договору юридичну вірогідність, тобто посвідчила уже наявну домовленість сторін з істотних умов договору. Вказує, що права та обов'язки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 були роз'яснені, надано можливість ознайомитись з документами, після чого вони передумали та пішли, і лише згодом повернулись, виявили волю на укладення договору іпотеки і підписали його. Посилається на те, що позивачем пропущено строк позовної давності.
Третя особа ОСОБА_5 підтримав позовні вимоги на підставах, що викладені в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.
Представник третьої особи ПАТ «Укрсоцбанк» за довіреністю ОСОБА_6 в судовому засіданні вказала на те, що вважає позов необґрунтованим, подала заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.
Третя особа ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, однак за вказаним місцем проживання поштову кореспонденцію не отримала, відповідно до листа заст. начальника СВ Заводського РВ ММУ від 18.07.2012 оголошена у розшук. Ухвалено розглядати справу за відсутності третьої особи ОСОБА_7
Вислухавши пояснення сторін та осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та відповідні правовідносини.
30 вересня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», з однієї сторони та ОСОБА_1, ОСОБА_5, з іншої сторони укладено іпотечний договір, за яким ОСОБА_1 та ОСОБА_5, які передали в іпотеку банку квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, як забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_7 по поверненню кредиту. У преамбулі вказаного іпотечного договору зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є майновими поручителями за зобов'язаннями громадянки України ОСОБА_7 за договором кредиту № 640/4-436 від 30 вересня 2008 року.
Статтею 18 Закону України «Про іпотеку»встановлено перелік істотних умов і відомостей, які повинні обов'язково бути відображені в іпотечному договорі. Відповідно до ч. 2 вказаної статті саме відсутність цих істотних умов є підставою для визнання договору іпотеки недійсним. Громадянство та інші відомості про боржника за основним зобов'язанням не є істотними умовами договору іпотеки в розумінні ст. 18 Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України «Про нотаріат»при вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Відтак, враховуючи, що ОСОБА_7 не була стороною договору іпотеки у нотаріуса не було обов'язку щодо встановлення її особи і перевірки цивільної правоздатності та дієздатності.
Посилання позивача на те, що якби вона знала, що ОСОБА_7 не є громадянкою України вона б не укладала договору іпотеки, не можуть бути підставою для визнання договору недійсним, по-перше, тому що такі підстави чітко визначені ст. ст. 203, 218-235 ЦК України, по-друге, ані банк, ані нотаріус не зобов'язані з'ясовувати ступінь довіри або обізнаність один про одного боржника та майнового поручителя.
В позовних вимогах позивач просить визнати недійсним правочин нотаріуса щодо посвідчення договору іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ч. 1 ст. 54 Закону України «Про нотаріат»нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди.
При цьому посвідчення нотаріусом договору не є правочином, оскільки набуття, зміна або припинення цивільних прав породжує не факт посвідчення, а зміст договору, в якому сторони досягли згоди з усіх істотних умов.
За таких обставин, дії нотаріуса щодо посвідчення договору не можуть визнаватися правочином, і визнання їх недійсними не відповідає способам захисту цивільного права передбаченим ст. 16 ЦК України.
Позивач просив суд визнати недійсним «дозвіл на укладення громадянам іпотечного договору приватизованого житла»за адресою АДРЕСА_1, виданого по підробленим документам, а саме рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26 вересня 2008 року за № 1736.
Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Оспорюваний документ не порушує прав чи інтересів позивача. Цей документ може стосуватися прав чи інтересів малолітньої ОСОБА_9, однак, враховуючи те, що позивач не є опікуном або піклувальником дитини, вона не має повноважень щодо звернення до суду в інтересах ОСОБА_9 З таким позовом в інтересах дитини може звернутись батько ОСОБА_5
З цих же підстав судом не приймаються посилання позивача на порушення прав дитини шляхом підробки документів для отримання дозволу орган опіки та піклування при укладенні договору іпотеки. Вказані обставини не порушують прав та інтересів позивача, а право звернення до суду в інтересах ОСОБА_9 на час розгляду справи у позивача відсутнє.
Стосовно посилання позивача на те, що п. 2.4.10 Договору іпотеки суперечить ст. 11 Закону України «Про іпотеку»суд виходить з того, що позивачем не заявлено позовних вимог про визнання договору іпотеки повністю або частково недійсним. Позивач вказує на це як на підставу визнання недійсним правочину нотаріуса із посвідчення договору іпотеки, а відтак, відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України та принципу диспозитивності цивільного процесу, суд не може вийти за межі позовних вимог заявлених позивачем.
В запереченнях проти позову відповідач вказує на пропуск позивачем строку позовної давності. Представник третьої особи ПАТ «Укрсоцбанк»також подала заяву про застосування наслідків пропуску позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Договір іпотеки було укладено і посвідчено 30 вересня 2008 року. Позивач в судовому засіданні підтвердила, що нотаріус дала їй можливість ознайомитись з договором, вона його прочитала, відтак суд приходить до висновку, що перебіг строку позовної давності розпочався 30 вересня 2008 року. Трирічний строк позовної давності сплив 01 жовтня 2011 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши долучені до матеріалів справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі ст. ст. 10, 11, 256, 257, 267 ЦК України, ст. 43, 54 Закону України «Про нотаріат», ст. 18 Закону України «Про іпотеку», керуючись ст. ст. 10, 11, 212-214 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса ОСОБА_4, третя особа -ОСОБА_5, третя особа - Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», третя особа -ОСОБА_7 про визнання правочину приватного нотаріусу недійсним -відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою яка не брала участі у судовому засіданні протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя В. В. Кокорєв