14.09.2012
№ 2а/1416/672/2012
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 вересня 2012 року о 08 год. 20 хв. Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді -Кокорєва В. В.,
при секретарі Антоненко А. С., за участі позивача ОСОБА_1, представника відповідача за довіреністю Горобченко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миколаєві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання неправомірною бездіяльності та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернуся до суду із адміністративним позовом до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, в якому просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо незабезпечення ним поновлення його порушеного права на інформаційне забезпечення української мовою у міському електротранспорті, визнати відповіді відповідача від 30.05.2007 та 11.06.2007 такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про звернення громадян», визнати відповіді відповідача від 27.04.2007 та 30.05.2007 такими, що не відповідають вимогам Закону УРСР «Про мови в Українській РСР»та стягнути з відповідача на його користь 3 000 грн., як компенсацію за завдану йому моральну шкоду.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 30.03.2007, 18.05.2007, 06.06.2007 звертався до міського голови Миколаївської міської ради з проханням забезпечити оголошення інформації українською мовою у електротранспорті. Листами від 27.04.2007, 30.05.2007 та 11.06.2007 виконком Миколаївської міської ради повідомив, що інформаційне забезпечення пасажирів може здійснюватись як українською так і російською мовами. Не погоджуючись с такими відповідями відповідача позивач змушений звернутися до суду з цим позовом.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, надала письмові заперечення проти позову
Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини.
30.03.2007 ОСОБА_1 звернувся до міського голови з проханням звільнити з посади директора Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс»( далі за текстом - КП «Миколаївелектротранс») як такого, що не забезпечує оголошення інформації українською мовою у електротранспорті.
Листом від 27.04.2007 виконавчий комітет Миколаївської міської ради повідомив, що в ході перевірки порушень з боку водіїв рухомого складу щодо оголошень державною мовою не виявлено, керівництвом КП «Миколаївелектротранс»проведено позачерговий інструктаж під розпис щодо надання інформації на державній мові. Також вказано, що інформаційне забезпечення пасажирів може здійснюватися російською мовою відповідно до п. 3.4 Наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 09.10.2006 № 329 «Про затвердження правил користування трамваєм і тролейбусом у містах України».
18.05.2007 ОСОБА_1 звернувся до міського голови з проханням пояснити відповідно до якого закону інформування пасажирів може здійснюватись російською мовою.
У відповіді від 30.05.2007 міський голова повідомив, що маршрутне інформування пасажирів трамваїв може здійснюватись як українською так і російською мовами відповідно до п. 3.4 Наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 09.10.2006 № 329 «Про затвердження правил користування трамваєм і тролейбусом у містах України».
06.06.2007 ОСОБА_1 звернувся до міського голови з проханням пояснити відповідно до якого закону інформування пасажирів може здійснюватись російською мовою.
11.06.2007 міській голова надав ОСОБА_1 відповідь на його звернення, відповідно до якої в міському транспорті, де встановлені автоматизовані системи оголошень, відповідно до ст. 35 Закону Української РСР «Про мови в УРСР»інформаційне забезпечення пасажирів здійснюється українською мовою.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
Пунктами 3.1, 1.5 Статуту КП «Миколаївелектротранс»визначено, що підприємство самостійно планує свою діяльність та визначає перспективи розвитку, керуючись при цьому діючим законодавством України, актами органів місцевого самоврядування та статутом.
Відповіддю від 27.04.2007 відповідач повідомив позивача про вжиті заходи по перевірці обставин викладених у зверненні від 30.03.2007 та вказав, що порушень не виявлено. Додатково в ході перевірки керівництвом КП «Миколаївелектротранс»з водіями проведено позачерговий інструктаж під розпис щодо роботи по наданню інформації пасажирам через гучномовний зв'язок на державній мові.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що посилання позивача на бездіяльність виконавчого комітету Миколаївської міської ради є необґрунтованою, оскільки відповідачем вжито заходів по перевірці обставин, викладених у зверненні.
Позивач просить визнати відповіді від 30.05.2007 та 11.06.2007 такими, що не відповідають Закону України «Про звернення громадян».
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян»органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян»звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем надано обґрунтовані відповіді у встановлений законом строк на звернення позивача, а відтак, суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання відповідей відповідача від 30.05.2007 та 11.06.2007 такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про звернення громадян» є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Позивач просить суд визнати відповіді від 27.04.2007 та 30.05.2007 такими, що не відповідають Закону Української РСР «Про мови Української РСР».
Відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
Частиною 4 ст. 10 Конституції України встановлено, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
Відповідно до ст. 35 Закону Української РСР «Про мови Української РСР»(який діяв на час спірних правовідносин) тексти офіційних оголошень, повідомлень, плакатів, афіш, реклами і т. ін. виконуються українською мовою. Поряд з текстом, викладеним українською мовою, може бути вміщено його переклад іншою мовою.
Посилання відповідача на п. 3.4 Наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 09 жовтня 2006 року за № 329 є безпідставним, оскільки відповідно до Конституції України застосування мов визначається законом, а наказ є підзаконним нормативним актом.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповіді від 27.04.2007 та 30.05.2007 в частині висновку відповідача про те, що маршрутне інформування пасажирів трамваїв може здійснюватись як українською так і російською мовою, не відповідає Закону Української РСР «Про мови Української РСР».
Позивач просив стягнути з відповідача на його користь компенсацію заподіяної моральної шкоди.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Позивач посилається на те, що моральна шкода заподіяна йому бездіяльністю відповідача і пов'язує моральну шкоду саме з бездіяльністю, а не з невідповідністю відповідей від 27.04.2007 та 30.05.2007 Закону Української РСР «Про мови Української РСР».
Суду не надано доказів заподіяння позивачеві моральної шкоди та причинного зв'язку між бездіяльністю відповідача та шкодою.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про необґрунтованість посилання позивача на наявність бездіяльності з боку відповідача, позовні вимоги щодо стягнення компенсації моральної шкоди є безпідставними.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку часткове задоволення адміністративного позову.
На підставі ст. 10 Конституції України, ст. 1167 ЦК України, ст. 35 Закону Української РСР «Про мови Української РСР», ст. ст. 15, 20 Закону України «Про звернення громадян», керуючись ст. ст. 6-15, 158, 159, 161-163 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання неправомірною бездіяльності та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати відповіді від 27.04.2007 та 30.05.2007 в частині висновку про те, що маршрутне інформування пасажирів трамваїв може здійснюватись як українською так і російською мовою, такими, що не відповідають Закону Української РСР «Про мови Української РСР».
В задоволенні позовних вимог про визнання бездіяльності Виконавчого комітету Миколаївської міської ради щодо незабезпечення поновлення порушеного права на інформаційне забезпечення українською мовою у міському електротранспорті, визнання відповідей від 30.05.2007 та 11.06.2007 такими, що не відповідають Закону України «Про звернення громадян»та стягнення з відповідача компенсації моральної шкоди в розмірі 3000 грн. -відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя Ленінського районного суду
м. Миколаєва В. В. Кокорєв