19.12.2012
№2а/1416/667/2012
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2012 року Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
при секретарі Антоненко А. С.,
за участі представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за позовом представника ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (далі за текстом - УПФУ) про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
У червні 2012 р. представник ОСОБА_2 -ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва, в якому просила визнати нечинним рішення комісії відповідача про відмову поновити та виплатити ОСОБА_2 пенсію за віком, яку отримував позивач до виїзду на постійне місце проживання за межі України, зобов'язати відповідача прийняти рішення про поновлення права позивача на нарахування та отримання пенсії за віком та на інших підставах визначених пенсійним законодавством, без обмежень за ознакою місця проживання, та зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити пенсію, на підставах, визначених пенсійним законодавством, з 07 жовтня 2009 р. у зв'язку із ухваленням того дня рішення Конституційного Суду України.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила про його задоволення з підстав, викладених нею в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення проти позову, якими просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та відповідні правовідносини.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1991 по 1997 проживав в м. Миколаєві за адресою: АДРЕСА_1, та згідно копії посвідчення №120963/34 отримував пенсію за віком (а. с. 7).
В 1997 році ОСОБА_2 виїхав на постійне проживання в державу Ізраїль. У зв'язку із цим, згідно зі ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»виплату пенсії ОСОБА_2 припинено.
Як вбачається із копії закордонного паспорту в якому є відмітка про його виїзд на постійне місце проживання до держави Ізраїль та прийняття на консульський облік в консульському відділі в державі Ізраїль, ОСОБА_2 є громадянином України (а.с.8).
01.04.2012 ОСОБА_2 звернувся до Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва із заявою про поновлення йому виплати пенсії (а. с. 10).
Своїм рішенням відповідач відмовив у поновленні ОСОБА_2 пенсії за віком, оскільки за п. 4 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»пенсія за віком призначається громадянам України та особам, які постійно проживають або працюють на Україні. Відмову умотивовано тим, що ОСОБА_2 не надав документу на підтвердження місця проживання на Україні всупереч вимогам пункту 29 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку, поновлення) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 25 листопаду 2005 р. №22-1, яким встановлено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються паспорт громадянина України або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у т.ч. органів місцевого самоврядування (а. с. 13).
У запереченнях на позов від 07 липня 2012 р. №14772/09, УПФУ визнало, що ОСОБА_2 дійсно з 1991 року було призначено пенсію за віком, але у зв'язку з тим, що він у 1997 році виїхав на постійне місце проживання до держави Ізраїль, тому йому було припинено виплату пенсії (а.с.26-27).
Відповідно до статей 1, 3 Конституції України в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Утвердження і забезпечення прав та свобод людини є головним обов'язком держави. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону, виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Другим реченням ст. 51 Закону було встановлено, що під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року по справі № 1-25/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення п.2 ч.1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки положення п. 2 ч. 1 ст. 49 та другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року втратили чинність з 07 жовтня 2009 року, тобто від дати прийняття рішення Конституційним Судом України № 25-рп/2009, отже, з цього часу ОСОБА_2 мав право на отримання пенсії, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання. Разом с тим, згідно із ч. 2 ст. 49 Закону, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Згідно матеріалів справи, приводом для прийняття 25 травня 2012 року оскаржуваного рішення комісією відповідача була заява ОСОБА_2 У зв'язку із цим, право на поновлення пенсії у ОСОБА_2 виникає не з часу ухвалення згаданого рішення Конституційного Суду України, а з дати прийняття рішення комісії відповідача про відмову йому у поновленні пенсії, тобто з 25 травня 2012 року.
Що ж стосується вимоги позивача про визнання нечинним рішення комісії відповідача № 8 від 25.05.2012, то суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки згідно з роз'ясненнями Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України (постанова 21-1573во09 від 08 грудня 2009 року) спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням, тому рішення комісії відповідача про відмову в поновленні пенсії за віком ОСОБА_2 слід визнати протиправним згідно із повноваженнями суду на підставі п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України.
Доводи УПФУ, викладені у запереченні, про відсутність законодавчого порядку виплати пенсії громадянам, які постійно мешкають за межами України, не можуть бути причиною обмеження права ОСОБА_2 на пенсію, і судом до уваги не приймаються.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.160-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення комісії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва №8 від 25 травня 2012 р. про відмову у поновленні пенсії за віком ОСОБА_2.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва поновити ОСОБА_2 виплату пенсії за віком на підставах, визначених пенсійним законодавством, з 25 травня 2012 р.
В іншій частині позовних вимог -відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В. В. Кокорєв