УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ справи: 2/0107/1547/2012 Головуючий суду першої інстанції:Шильнов М.О.
№ провадження: 22-ц/190/477/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Чистякова Т. І.
"21" січня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Чистякової Т.І.
Суддів:Курської А.Г. Синельщікової О.В.
При секретарі:Торєханові С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 21 червня 2012 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_6 про стягнення суми заборгованості шляхом звернення стягнення на заставлене майно,
ВСТАНОВИЛА:
В травні 2012року ПАТ «ВТБ Банк» в особі Відділення «Кримська регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлений автомобіль марки ТОYОТА, модель СОRОLLА, 2008 року випуску, чорного кольору, шасі № НОМЕР_2, тип ТЗ - легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований Сімферопольським ВРЕВ при УДАІ ГУ МВС України в АР Крим 08.10.2008 року, який належить ОСОБА_6 Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного кредитного договору №846-10-08 від 31.10.2008 року ОСОБА_6 отримала кредит у розмірі 117 600 грн. зі сплатою процентів у розмірі 23 % річних з кінцевим терміном повернення 28.10.2015 р. В забезпечення зобов'язання між позивачем та відповідачем був укладений договір застави, предметом якого зазначено вказаний вище автомобіль. У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_6 своїх зобов'язань за вказаним договором станом на 27.04.2012 р. утворилась заборгованість у розмірі 77 517 грн. 49 коп., яка складається з наступного: простроченої заборгованості по кредиту в сумі 4986 грн. 30 коп.; поточної заборгованості за кредитом в сумі 65453 грн. 44 коп.; інфляційних витрат в сумі 91 грн. 85 коп.; трьох процентів річних у сумі 56 грн. 57 коп.; простроченої заборгованості по процентам в сумі 283 грн. 04 коп.; поточної заборгованості за процентами в сумі 1491 грн. 55 коп.; інфляційних витрат в сумі 46 грн. 65 коп.; трьох процентів річних у сумі 26 грн. 96 коп.; пені в сумі 5081 грн. 13 коп. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 775,17 грн.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 21 червня 2012 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду змінити в частині стягнення процентів, ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення поточної заборгованості за кредитом та пені з урахуванням 3% річних та індексу інфляції у розмірі 74028,89 грн. Апелянт вказує, що судом не враховане те, що включно по квітень 2012 року платежі здійснювались щомісячно по 2650 грн., а прострочення сплати процентів виникло внаслідок відхилення від графіку погашення. Також апелянтом зазначено, що не враховане те, що у серпні 2010 року нею було внесено на рахунок 19414,76 грн., якими позивач користувався на власний розсуд, не здійснивши перерахунок. Також, апелянтом зазначено, що суд необгрунтовано не звернув уваги на те, що позивач двічі нарахував пеню. З рішенням суду в частині стягнення 3% річних і індексу інфляції апелянт також не згодна, посилаючись на Постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» і ч.2 ст. 550 ЦК України.
В судове засідання Апеляційного суду АР Крим сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином. Колегія суддів вважає можливим розгляд справи у відсутності сторін у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із їх обґрунтованості і доведеності. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та законодавству.
Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа надає грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі 31.10.2008 року був укладений кредитний договір № 846-10-08, згідно якого позивач надав ОСОБА_6 кредит у сумі 117 600 грн. строком до 28.10.2015 року включно, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 23 % річних. Мета кредитування - купівля автомобіля. За умовами вказаного кредитного договору, відповідачка взяла на себе зобов'язання повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в порядку і строки, передбачені договором.
З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідачки перед позивачем за кредитним договором, 31.10.2008 р. між сторонами було укладено договір застави № 68, згідно якого предметом застави є автомобіль ТОУОТА, модель СОRОLLА, 2008 року випуску, чорного кольору, шасі № НОМЕР_2, тип ТЗ - легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований Сімферопольським ВРЕВ при УДАІ ГУ МВС України в АР Крим 08.10.2008 року, який належить ОСОБА_6 (а.с.17-18).
З наданих позивачем письмових доказів убачається, що ВАТ «ВТБ Банк» перейменований в Публічне Акціонерне Товариство «ВТБ Банк».
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Нормами ст. ст. 610-611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають передбачені законом або договором наслідки.
Оскільки відповідачка свої зобов'язання за кредитним договором виконувала неналежним чином, утворилась заборгованість, яка станом на 27.04.2012 року дорівнює 77 517 грн. 49 коп. і складається з наступного: простроченої заборгованості по кредиту в сумі 4986 грн. 30 коп.; поточної заборгованості за кредитом в сумі 65453 грн. 44 коп.; інфляційних витрат в сумі 91 грн. 85 коп.; трьох процентів річних у сумі 56 грн. 57 коп.; , простроченої заборгованості по процентам в сумі 283 грн. 04 коп.; поточної заборгованості за процентами в сумі 1491 грн. 55 коп.; інфляційних витрат в сумі 46 грн. 65 коп.; трьох процентів річних у сумі 26 грн. 96 коп.; пені в сумі 5081 грн. 13 коп. (а.с.6-10).
Зазначена заборгованість підтверджується розрахунком позивача, який зроблений компетентними спеціалістами у відповідності до умов кредитного договору. Причини виникнення заборгованості не впливають на обов'язок відповідачки погасити заборгованість. Розрахунок пені за відсотками і за кредитом відповідає умовам кредитного договору ( п.9.1) Внесені у серпні 2010року грошові кошти у сумі 19414грн 76 коп позивачем, у відповідності до п.8.2 кредитного договору, направлено на погашення кредиту, що не звільняє відповідачку від здійснення щомісячних платежів, про що вона була повідомлена банком у грудні 2010року ( а.с.98)
Задовольняючи вимоги в частині звернення стягнення на предмет застави, суд обґрунтовано виходив з того, що кредитне зобов'язання забезпечено договором застави.
Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Згідно з ч.1 ст.3 Закону України «Про заставу», заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.
Статтею 19 Закону України «Про заставу» передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не було виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Оскільки між сторонами укладено договір застави, судом правомірно задоволені вимоги про звернення стягнення на предмет застави.
Згідно зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, наданим сторонами згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків.
Доводи скарги не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржуючи висновки суду, апелянт не надала допустимих доказів, які спростовують висновки суду. Підстави до скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги відсутні.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.. 303., 308 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 21 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді:
Чистякова Т.І. Курська А.Г. Синельщікова О.В.