24.07.2012

№ 2-1416-1728-2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2012 року Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В., при секретарі -Антоненко А. С.,

за участі представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Єврокапітал»за довіреністю ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокапітал» про визнання кредитного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою про визнання недійсним кредитного договору від 17.11.2008 за № 1330, укладеного між нею та ТОВ «Фінансова компанія «Єврокапітал», в якій посилалася на те, що при укладенні кредитного договору відповідачем не було надано детального розпису загальної вартості кредиту, що є порушенням ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»та розміру сукупної вартості кредиту, що є порушенням п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Вказує на те, що перелічені порушення свідчать, що кредитний договір суперечить іншим актам цивільного законодавства, тому має бути визнаний недійсним.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, наполягав на задоволенні позову. Посилався на те, що між сторонами було укладено кредитний договір від 17.11.2008 за № 1330, до якого додавався графік платежів, відповідно до якого здійснювалась оплата за кредитом. Однак, з грудня 2009 року від відповідача почали надходити СМС-повідомлення, в яких зазначався розмір платежу більший аніж передбачено графіком платежів. В якості підстави для збільшення розміру платежів представник ТОВ «ФК «Єврокапітал»послався на п. 2.2.3 договору та зміну Національним банком України курсу долару США. Вважає, що при підписанні кредитного договору відповідачем допущено обман та здійснення нечесної підприємницької діяльності.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, вказала що позов необґрунтований, підстав для визнання кредитного договору недійсним не має. Подала заперечення проти позовної заяви, в яких вказує, що твердження позивача про відсутність детального розпису загальної вартості кредиту є безпідставними, оскільки в матеріалах справи є графік платежів, який є невід'ємною частиною кредитного договору. Вказує, що у п. 2.2.3 зазначено, що у разі зміни Національним банком України курсу долара США - плата за обслуговування може бути змінена. Зміна курсу долара є відкладальною обставиною, яка може настати або ні. Посилання позивача на порушення п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»також вважає безпідставним, оскільки поняття розміру фінансового активу та розміру сукупної вартості кредиту не є тотожними, вказує, що договір містить розмір фінансового активу.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до Кредитного договору № 1330 від 17.11.2008 укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Єврокапітал»та ОСОБА_3, ТОВ «ФК «Єврокапітал»зобов'язується надати Гр. ОСОБА_3 кредит у сумі 46 055,5 грн., який підлягає погашенню в терміни, встановлені графіком платежів. А ОСОБА_3 зобов'язана повернути кредит не пізніше 17.11.2010 та сплатити проценти в розмір 5%.

Як вбачається з Графіку платежів (Додатку № 1 до кредитного договору № 1330 від 17.11.2008) в ньому зазначено сума щомісячного платежу з детальною розшифровкою розміру тіла кредиту, процентів, суми до сплати та залишку кредиту.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підстави визнання правочину недійсним передбачені ст. ст. 203, 215, 218-235 ЦК України.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами було досягнуто домовленості з усіх істотних умов договору шляхом підписання тексту договору укладеного в простій письмовій формі, що відповідає вимогам законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні вказав, що в момент підписання кредитного договору сторони узгодили графік платежів, який можна вважати детальним розписом загальної вартості кредиту, а зазначені в ньому суми є розміром фінансового активу.

Дослідивши Графік платежів (Додаток № 1 до кредитного договору № 1330 від 17.11.2008) суд приходить до висновку про те, що він в поєднанні з умовами кредитного договору відповідає вимогам до детального розпису загальної вартості кредиту, а відтак порушення ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»в момент підписання кредитного договору не мало місця.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків. Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 вказаного закону визначено, що фінансові активи це кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів.

З аналізу зазначеного можна дійти висновку про те, що розмір фінансового активу це не обов'язково сукупна вартість кредиту. Графік платежів із зазначенням зобов'язань у грошовому виразі щодо сплати тіла кредиту, відсотків та суми платежу до сплати є розміром фінансового активу кредитного договору.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність порушення п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»в момент укладання кредитного договору № 1330 від 17.11.2008 з графіком платежів, як невід'ємною частиною цього договору.

З пояснень представника позивача вбачається, що причиною звернення до суду з позовом була зміна відповідачем щомісячного платежу в сторону збільшення шляхом введення плати за обслуговування за формулою передбаченою п. 2.2.3 кредитного договору. В якості підстав визнання кредитного договору недійсним позивачем зазначається те, що він суперечить іншим вказаним вище актам цивільного законодавства.

Дії відповідача щодо одностороннього збільшення щомісячного платежу шляхом введення плати за обслуговування за формулою передбаченою п. 2.2.3 не є підставою для визнання кредитного договору недійсним, оскільки вчинені після його укладення. Вони можуть бути визнанні неналежним виконанням зобов'язань за договором і підставою для його розірвання.

Посилання представника позивача на те, що позивача було введено в оману, зокрема п. 2.2.3 кредитного договору спростовуються текстом договору, графіком платежів, іншими доказами у справі.

Проаналізувавши п. 2.2.3 кредитного договору від 17.11.2008 за № 1330 суд вважає, що він не суперечить ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»та п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки відповідно до п. 1.1 договору його може бути реалізовано шляхом внесення змін та доповнень до графіку платежів, який підписується сторонами. В іншому випадку, при односторонній зміні розміру плати за обслуговування особа має право вимагати належного виконання умов договору та застосувати п. 2 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявність обставин, які є підставою для визнання кредитного договору від 17.11.2008 за № 1330 недійсним, а відтак, у задоволенні позовних вимог належить відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 203, 204, 638 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокапітал»про визнання кредитного договору недійсним відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя В. В. Кокорєв