Справа № 0906/921/2012
Провадження № 22ц/779/201/2013
Категорія 41
Головуючий у 1 інстанції Керніцький І.І.
Суддя-доповідач Соколовський В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого: Соколовського В.М.,
суддів: Васильковського В.М., Проскурніцького П.І.,
секретаря Бойчука Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування трьох відсотків річних за користування чужими коштами,
за апеляційною скаргою приватного підприємця ОСОБА_2 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2012 року,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Долинського районного суду від 26 листопада 2012 року відмовлено в задоволенні позову приватного підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування трьох відсотків річних за користування чужими коштами.
ОСОБА_2 з таким рішенням не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, ОСОБА_2 вказує, що рішенням Долинського районного суду від 29 лютого 2012 року задоволено його позов до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих злочином, та стягнуто з відповідача на його користь 41278 грн. 68 коп. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди.
Згідно вищевказаного рішення Долинським районним судом 20.03.2012 року видано виконавчий лист №2-225/2012, а 27.03.2012 державним виконавцем ВДВС Долинського районного управління юстиції винесено постанову №31841285 про відкриття виконавчого провадження. Проте, на даний час жодних стягнень по виконавчому листі не проведено.
Апелянт також зазначає, що відповідно до ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є юридичні факти, до яких відноситься і рішення суду. Згідно приписів ст.509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст.11 ЦК України.
Враховуючи наведене, ОСОБА_2 вважає, що з моменту винесення Долинським районним судом рішення від 29.02.2012 року про стягнення з ОСОБА_3 в його користь 41278 грн. 68 коп. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди у сторін виникли грошові зобов'язання, на які поширюється дія ст.ст. 525, 526, ч.2 ст.625 ЦК України.
З огляду на те, що ОСОБА_3 відмовляється виконувати свої грошові зобов'язання згідно рішення суду, апелянт вважає, що останній зобов'язаний сплатити йому три відсотки річних від простроченої суми відповідно до положень ч.2 ст.625 ЦК України, що, в даному випадку, становить 764 грн. 55 коп.
Проте, на думку апелянта, суд першої інстанції вищевказаних обставин до уваги не взяв та прийшов до помилкового висновку щодо відсутності між сторонами грошового зобов'язання.
З цих підстав ОСОБА_2 просив рішення Долинського районного суду від 26 листопада 2012 року скасувати та ухвалити нове, яким позов приватного підприємця ОСОБА_2 задовольнити.
В судове засідання сторони не прибули, хоча належно повідомлені про розгляд справи.
Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що рішенням Долинського районного суду від 29 лютого 2012 року задоволено позов приватного підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих злочином, та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 41278 грн. 68 коп. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди (а.с.10).
За вищевказаним судовим рішенням Долинським районним судом 20.03.2012 року видано виконавчий лист №2-225/2012, на підставі якого постановою державного виконавця ВДВС Долинського районного управління юстиції №31841285 від 27.03.2012 року відкрито виконавче провадження (а.с.8, 9).
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошові зобов'язання відсутні, відтак, положення ч.2 ст.625 ЦК України щодо стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних на спірні правовідносини не поширюються.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
Згідно з ч.1 п.4 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
В силу дії ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Долинського районного суду від 29 лютого 2012 року задоволено позов приватного підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих злочином, на підставі ст.ст.22, 23, 1166, 1167 ЦК України.
Враховуючи відсутність зобов'язання, яке б мало випливати із договору, укладеного між сторонами, відсутні також підстави для застосування відповідальності за його порушення, зокрема, відшкодування збитків.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Разом з тим з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 звернувся за захистом порушеного права на стадії виконання судового рішення, тому вирішення цього питання повинно здійснюватися в межах норм Цивільного-процесуального кодексу та Закону України «Про виконавче провадження», які регулюють порядок виконання рішення суду.
Отже, обраний апелянтом спосіб захисту порушеного права не є належним, оскільки, норма ч.2 ст.625 ЦК України регулює зобов'язальні правовідносини, тобто поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.
При цьому частина третя статті 11 ЦК, в якій йдеться про те, що цивільні права та обов'язки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань. Крім того, із рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить в них ясність та визначеність.
Також слід зазначити, що відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності.
Таким чином, дія частини другої статті 625 ЦК про обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості, підстав для скасування якого не вбачається.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий В.М. Соколовський
Судді: В.М. Васильковський
П.І. Проскурніцький