ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
|
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 |
тел. 230-31-77 |
ПОСТАНОВА
Іменем України
"03" листопада 2006 р. Справа № 388/18-06
м. Київ, вул. Комінтерну, 16
(зал судових засідань № 205)
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді А.Ю. Кошика при секретарі Кантарія Д.Ю. розглянувши матеріали адміністративної справи
за позовом Суб'єкта господарювання ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Бородянському р-ні Київської обл.
про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання нечинним Акту
За участю представників:
Позивач - ОСОБА_2., ОСОБА_3.
Відповідач - Одинока В.А., Башинська О.П.
Суть спору:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Бородянському районі (далі -відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та визнання нечинним Акту про результати позапланової документальної перевірки від 05.05.2006 року.
Провадження в адміністративній справі було відкрите відповідно до ухвали від 25.09.2006 року та призначено попереднє судове засідання на 13.10.2006 року.
В судовому засіданні 13.10.2006 року було постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначення розгляду справи на 27.10.2006 року. В судовому засіданні 27.10.2006 року розгляд справи було відкладено до 03.11.2006 року.
В судовому засіданні 03.11.2006 року позивач підтримав позовні вимоги, в обґрунтування позову посилається на протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки відповідальність особи настає у передбачених законодавством випадках і за наявності ознак правопорушення. Висновки перевіряючих про відсутність підстав для включення сум ПДВ до податкового кредиту необґрунтовані відповідними нормами законодавства та винними діями позивача.
Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечив, вважає, що у позивача було відсутнє право на включення сум ПДВ до свого податкового кредиту, оскільки його контрагенти не мали права на виписання податкових накладних, оскільки було скасовано їх установчі документи та свідоцтва платника податків. Крім того, контрагенти позивача не відображали в своїй податковій звітності відповідні податкові зобов'язання та не сплачували їх до бюджету.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Державною податковою інспекцією у Бородянському районі було проведено позапланову документальну перевірку правомірності віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 за період з 01.10.2003 року по 30.06.2004, за результатами якої було складено Акт НОМЕР_2. В ході проведеної перевірки встановлено відсутність у позивача права на включення 18412 грн. до свого податкового кредиту, оскільки податкові накладні виписані контрагентами, установчі документи яких були визнані недійсними та скасовано свідоцтва платників податків з моменту реєстрації, частина контрагентів позивача було скасовано державну реєстрацію. Включення до податкового кредиту сум, не підтверджених податковими накладними є порушенням податкового законодавства, зокрема, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», і, як наслідок, призводить до завищення позивачем від'ємного значення чистої суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість.
В ході перевірки встановлено, що позивач за перевіряємий період проводив господарські операції з:
- ПП «Гірол», м.Київ, код 31626522, свідоцтво платника ПДВ 37018358
п/н № РО-145 від 04.04.2003року на суму 2903,93грн. та ПДВ - 580,79 грн.
п/н № РО-231 від 24.08.2003року на суму 1845,68грн. та ПДВ - 369,14 грн.
- ПП «Хімотек», м.Київ, код 31452213, свідоцтво платника ПДВ 37565834
п/н № 449 від 04.09.2003року на суму 6215,4грн. та ПДВ - 1243,15 грн.
п/п № 654 від 04.11.2003року на суму 18146,44грн. та ПДВ - 3629,3 грн.
- ПП «Галеон», м.Київ, код 31483587, свідоцтво платника ПДВ 37013521 п/н № 1085 від 28.08.2003року на суму 26300 грн. та ПДВ -5260 грн.
- ЗАТ «НіКай Ін вест», код 30857815, свідоцтво платника ПДВ - 36995094
п/н № МЖ-00723 від 06.03.2004 року на суму 30500 грн. та ПДВ -6100 грн.
п/н № МЖ-001342 від 10.04.2004 року на суму 6147,57 грн. та ПДВ - 1229,51 грн.
Зазначені суми включено позивачем до податкового кредиту за відповідні звітні періоди. Однак, відповідач вважає, що позивачем неправомірно було віднесено до свого податкового кредиту суми, за податковими накладними, виписаними вищезазначеними контрагентами, оскільки рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05.12.2002 року визнано недійсними статут приватного підприємства «Галеон», свідоцтво платника податку на додану вартість НОМЕР_4, видане ДПІ у Московському районі м. Києва; статут приватного підприємства «Гірол», свідоцтво платника податку на додану вартість НОМЕР_5. ДПІ у Печерському районі листом від 21.01.2005 року НОМЕР_6 надіслано матеріали стосовно ПП «Хімотек». З наданих матеріалів вбачається, що ПП «Хімотек»не подає звітність до ДПІ з 23.10.2001 року, в зв'язку з чим рішенням Господарського суду м. Києва від 19.06.2003 року скасовано його державну реєстрацію, 07.10.2003 року комісією ДПІ у Печерському районі складено акт про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Хімотек»НОМЕР_7. ДПІ у Печерському районі листом від 27.01.2005 року НОМЕР_8 (вх.НОМЕР_9) надіслано матеріали стосовно ЗАТ «Нікай Інвест»(код ЄДРГЮУ 30857815). З наданих матеріалів вбачається, що ЗАТ «Нікай Інвест»не подає звітність до ДПІ з січня 2001 року, в зв'язку з чим рішенням Господарського суду м. Києва від 17.10.2003 року скасовано державну реєстрацію ЗАТ «Нікай Інвест». 01.12.2003 року комісією ДПІ у Печерському районі складено акт про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ЗАТ «Нікай Інвест»НОМЕР_10.
Отже, зазначені підприємства позбавлені права виписувати податкові накладні згідно з Законом України «Про податок на додану вартість», а видані ними податкові накладні не відповідають вимогам даного Закону.
Відповідач, складаючи акт перевірки НОМЕР_2 та ухвалюючи спірне податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, вважав, що податкові накладні, виписані вищезазначеними контрагентами позивача не можуть бути використані останнім в податковому обліку, з огляду на п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.06.1997 року № 2333/2037, яким передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказана в п. 2 цього Порядку. Відповідно до п. 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
За наслідками встановлених в акті перевірки порушень, було зменшено суму податкового кредиту позивача, у зв'язку з чим донараховано податку на додану вартість в сумі 18412 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 9206 грн., що відображено в податковому повідомленні-рішенні № НОМЕР_1.
Позивач, не погоджуючись з висновками відповідача, вважає що податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 є протиправним, оскільки право на бюджетне відшкодування у нього виникло у зв'язку зі сплатою сум ПДВ в ціні придбання товарів, про що свідчать рахунки-фактури, товарні чеки, касові чеки, товарні накладні, квитанції про сплату, розрахунково-касові книги. Крім того, спірним податковим повідомленням-рішенням на позивача фактично покладено відповідальність за господарську діяльність його контрагентів, що порушує ст. 61 Конституції України. У зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1.
Відповідно до пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Судом були досліджені обставини виписання податкових накладних та встановлено факт здійснення господарських операцій, що підтверджується наданими позивачем доказами (копії розрахункових документів долучені до матеріалів справи), позивачем відповідні суми ПДВ були сплачені в ціні придбання товарів, про що контрагентами були видані податкові накладні.
У відповідності до Закону України “Про податок на додану вартість” та до п.6.2 Наказу ДПА України від 30.05.1997р. №165 “Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення” факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.
Відповідно до пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).
Статтею 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Факт здійснення господарських операцій та сплати позивачем сум ПДВ в ціні придбання товарів, відповідачем в Акті перевірки та під час судового розгляду не заперечується.
У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Пункт 7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій:
а) дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
б) дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до абзацу 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкції встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Пунктом 7.2.6. ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.
З огляду на вищезазначені норми законодавства при порушеннях в заповненні податкової накладної, що стались без вини платника податків, підставою для включення сум до податкового кредиту є дані про цивільно-правові операції, встановлені податковим органом під час перевірки.
Оскільки, на момент виписання спірних податкових накладних позивач не знав і не міг знати про порушення у їх виписанні, тому звернутись зі скаргою не мав об'єктивної можливості. Враховуючи, що порушення у виписанні податкових накладних були виявлені під час перевірки, податковою були з'ясовані достовірність та повнота нарахування позивачем зобов'язань з цього податку за цивільно-правовими операціями, і, як встановлено судом, факт здійснення відповідних господарських операцій не заперечено.
Оскільки, судом встановлено факт здійснення господарських операцій за якими позивачем були сплачені суми ПДВ в ціні придбання товарів, скасування в подальшому установчих документів контрагентів не спростовує встановлені судом обставини, які дають позивачу право на податковий кредит.
Необхідно враховувати, що відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.
Позивач був зареєстрований, як платник податку на додану вартість 07.12.2001 року. У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
При цьому жоден нормативний акт, на який посилається відповідач, не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товарів на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності. Оскільки, згідно вимог чинного законодавства, обов'язок контролювати звітність контрагента та правомірність його діяльності на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених, зі сторонни платника, розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, дії платника податку є правомірними.
Визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку не є самостійною підставою для визнання вчинених з ними іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними.
Згідно з пунктом 8 статті 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.
Таким чином, у разі порушення контрагентами платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов'язковими до виконання. Крім того, необхідно враховувати, що виявлення порушень при державній реєстрації юридичної особи, містить ознаки злочинного умислу, який підлягає кримінальному покаранню винних осіб зі стягненням завданої злочинними діями шкоди.
За таких обставин висновки відповідача про те, що позивачем порушені вимоги пп. пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (а саме завищено податковий кредит з ПДВ на суму 18412 грн.) є помилковими, а тому до позивача не може бути застосована відповідальність за порушення положень даної статті.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем необгрунтовано позбавлено позивача права на бюджетне відшодування сум податку на додану вартість з посиланням на відсутність належним чином оформлених податкових накладних..
Таким чином, визначення податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 18412 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 9206 грн. є неправомірним.
Інших заперечень проти позову, ніж ті, що наведені в акті перевірки та у відзиві на позовну заяву, відповідач суду не навів.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні правомірні та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в частині скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1.
Щодо вимоги про визнання нечинним Акту про результати позапланової документальної перевірки від 05.05.2006 року, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки по суті оскаржуваний документ -акт перевірки, є лише документальним оформленням проведених відповідачем дій, технічно фіксує встановлені в ході проведення перевірки обставини і порушення, при цьому не містить владно-розпорядчих приписів, тому безпосередньо не породжує для позивача правових наслідків.
Особливість актів податкових органів полягає в тому, що вони складаються з двох документів, зокрема, припис, який породжує правові наслідки міститься в рішенні (податковому повідомленні-рішенні) податкового органу, а фактичні підстави для прийняття цього рішення -в акті перевірки дотримання податкового законодавства.
Оскільки, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, адміністративним процесом не передбачено визнання недійсним та скасування акту, який не містить ознак рішення.
Відповідно до 94 КАС України відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. підлягає з державного бюджету України на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України,
п о с т а н о в и в :
1. Позов задовольнити частково.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бородянському районі про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_3) 3,40 (три) грн. витрат по сплаті судового збору.
4. В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Кошик А. Ю.