ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.12.2012 р. Справа №18/1532/12
За позовом Полтавської міської ради, вул. Жовтнева, буд. 36, м. Полтава, 36000
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, АДРЕСА_1
про визнання недійсним договору суперфіцію
Головуючий суддя Погрібна С.В.
суддя Солодюк О.В.
суддя Кульбако М.М.
Представники:
від позивача: Лисанець А.Ф., довіреність № 02/02-1712/260 від 14.02.2011 року.,
від відповідача: ОСОБА_4 довіреність б/н від 22.06.2011р.
від третьої особи: ОСОБА_4 довіреність б/н від 22.06.2011р.
Склад суду змінено згідно розпорядження голови господарського суду Полтавської області від 24.10.2012р.
У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення, додано до справи та повідомлено про строк виготовлення повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.
Суть спору: Розглядається позовна заява Полтавської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору суперфіцію від 20.09.2010 року.
Позивачем 01.10.2012р. було подано заяву (вхід.№12910д від 01.10.2012р.) в якій повідомив суд, що при друкуванні тексту позовної заяви була допущена описка, а саме помилково зазначено "визнання недійсним договору суперфіцію від 17.08.2010р.", в зв"язку з чим просить вважати дійсним та вірним текст " "позовна заява про визнання недійсним договору суперфіцію від 20.09.2010р." , так як і в прохальній частині позовної заяви (т.2, а.с.23-24).
Суд прийняв вказану заяву до розгляду.
Представник позивача на задоволенні позову наполягає з мотивів викладених у позовній заяві та у додаткових поясненнях.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на їх безпідставність і необгрунтованість та просить суд відмовити в їх задоволенні.
В судовому засіданні та у наданому відзиві на позовну заяву (вхід.№14249д від 26.10.2012р., т.2, а.с.46-50) зазначає, що позивачем не обгрунтовано чим саме порушено право Полтавської міської ради внаслідок укладення спірного договору від 20.09.2010р. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не обгрунтовуються підстави визнання договору суперфіцію від 20.09.2010р. , а також не зазначено які саме дії чи бездіяльність відповідача, якими було порушено якесь право позивача внаслідок укладення спірного договору.
Відповідач обгрунтовуючи свої заперечення, вказує на те, що доводи позивача містять помилкові посилання , що за оспорюваним договором у Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (відповідача по справі ) виникло право суперфіцію, оскільки фактично мало місце поновлення (продовження), а не первісне виникнення права суперфіцію, а ст..134 Земельного кодексу України, на порушення якої при укладенні спірного договору посилався позивач, не містить вимог щодо змісту.
Також відповідач, посилається на те, що чинним законодавством не передбачено заборони на продовження або поновлення права суперфіцію, і право продовження або поновлення права суперфіцію сторони передбачили умовами договору від 30.07.2008р.
Крім того, посилається на те, що до сих пір рішення Полтавської міської ради від 06.07.2010р. на підставі якого було укладено договір суперфіцію від 20.09.2010р., яким було фактично продовжено строк користування земельною ділянкою по АДРЕСА_3, є чинним .
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача проти задоволення позову заперечує, посилаючись на їх необгрунтованість та на відсутність порушень прав територіальної громади та відповідність вимогам чинного законодавства.
Представником відповідача 26.10.2012р. через канцелярію суду було подано заяву (вхід. № 14250д від 26.10.2012 р.) про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом Полтавської області справи № 18/353/12 за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Полтавської міської ради про тлумачення умов договорів (т.2, а.с.52-55).
В судовому засіданні представник відповідача просив заяву задовольнити, посилаючись на те, що справа № 18/353/12 пов'язана з даною справою.
Представники позивача проти зупинення провадження у справі заперечували.
Відповідно до ч. 1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. За змістом зазначеної норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з"ясувати: як пов"язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чи обумовлюється неможливість розгляду справи. При цьому, пов"язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, відмовила в задоволенні заяви про зупинення провадження у справі, оскільки вважає, що справа № 18/353/12 не пов'язана з даною справою.
02.11.2012р. представником відповідача було подано клопотання (вхід.№14584д від 02.11.2012р.) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" оскільки рішення по даній справі може вплинути на його права та обов'язки (т.3, а.с. 1).
Згідно ст.27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї зі сторін.
Колегія суддів відмовила в задоволенні даного клопотання, оскільки не доведено, що рішення по даній справі вплине на їх права або обов'язки Приватного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор".
Крім того, 05.12.2012р. представником відповідача було подано клопотання (вхід.№16195д від 05.12.2012р.) в якому просить суд залишити позов без розгляду відповідно до п.1 ч.1 ст. 81 ГПК України, посилаючись на те, що Полтавський міський голова Мамай О.Ф. не мав права підписувати позовну заяву (т.3, а.с.57-59).
Суд відмовив в задоволенні даного клопотання в зв"язку з безпідставністю.
Рішення приймається після перерви оголошеної в судовому засіданні від 24.12.2012р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та третьої особи, колегія суддів встановила:
22.08.2006 р. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (відповідач по справі) та Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) звернулися до виконавчого комітету Полтавської міської ради з заявою про виділення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 площею 500 кв. м. для будівництва торгово - офісного центру і зупинки громадського транспорту (Сінна) (т.3, а.с. 79).
Рішенням дванадцятої сесії Полтавської міської ради п'ятого скликання від 27.02.2007 р. "Про погодження розташування торгово-офісного центру на ділянці по АДРЕСА_3" пунктом 1 було погоджено розташування торгово-офісного центру на земельній ділянці орієнтовною площею 500,0 кв. м. по АДРЕСА_3 за рахунок знесення тимчасових торговельних павільйонів з обладнанням зупинки громадського транспорту "Університет"(т.1, а.с.28).
Відповідно до пункту 3 вказаного рішення, було дозволено підприємцям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_3 для будівництва торгово-офісного центру.
Чинність вказаного рішення - один рік.
Рішенням двадцять шостої сесії п"ятого скликання Полтавської міської ради від 28.03.2008р. було внесено зміни до рішення дванадцятої сесії міської ради п"ятого скликання від 27.02.2007р. "Про погодження розташування торгово-офісного центру на ділянці по АДРЕСА_3", а саме пункт п.1 викласти в наступній редакції: "Погодитись із розташуванням торгово-офісного центру на земельній ділянці площею 1445 кв. м. по АДРЕСА_3 за рахунок знесення тимчасових торговельних павільйонів з обладнанням зупинки громадського транспорту "Університет" (т.1, а.с. 29).
Рішенням двадцять восьмої сесії п"ятого скликання Полтавської міської ради від 19.06.2008р. "Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки та проекти землеустрою, щодо відведення земельних ділянок, які зазначені в даному рішенні (витяг з рішення в матеріалах справи т.1, а.с.31)
Відповідно до даного рішення, було надано ФО-П ОСОБА_1 (відповідач по справі) та ФО-П ОСОБА_2 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача) в спільне користування для забудови (суперфіцій) строком на 2 роки земельну ділянку пл. 0,1445 га. за адресою АДРЕСА_3 для будівництва торгово-офісного центру.
Плату за користування земельною ділянкою нараховувати вищезазначеним землекористувачам в рівних частках, а саме:
- Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (пл. 0,0723 га);
- Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 (пл. 0,0722 га).
Пунктом 9 даного рішення зобов"язано землекористувачів у місячний термін укласти договори суперфіцію .
На підставі вказаного рішення 30.07.2008 р. між Полтавської міською радою (супефіціар, позивач по справі) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (супефіціарій, відповідачем по справі) був укладений договір суперфіцію. (т.1 а.с.60-62), який було зареєстровано у Полтавській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів суперфіцію вчинено запис від 05.08.2008 р. за № 42-С.
Відповідно до п. 1.1. даного договору Суперфіціар надає, а Супефіціарій приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в розпорядженні Полтавської міської ради за адресою: АДРЕСА_3, для будівництва торгово-офісного центру.
Об"єктом даного договору є право Суперфіціарія користування земельною ділянкою Полтавської міської ради для забудови (п. 2.1 договору).
В спільне користування для забудови Суперфіціаріям надається земельна ділянка загальною площею 1445 кв. м. згідно з планом (схемою) земельної ділянки, що є невід'ємною частиною цього договору. Частка земельної ділянки відповідача становить 722 кв.м. Кадастровий номер земельної ділянки : 5310136400:11:004:0148( п.2.2. договору).
При укладенні договору сторони узгодили наступне, плата за користування земельною ділянкою становить 2750,32 грн. на рік (п. 4.1). Плата за користування землею для забудови вноситься відповідачем у грошовій формі щомісяця у розмірі 1/12 частини річної суми плати (п. 4.4).
Невід"ємними частинами (додатками) (т.1, а.с. 63-64) даного договору є:
- кадастровий план земельної ділянки;
- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
- план (схема) розміщення земельної ділянки;
- акт приймання-передачі земельної ділянки в користування для забудови.
Сторони при укладенні даного договору, а саме п.3.1 узгодили, що строк користування земельною ділянкою встановлено з 19 червня 2008 року по 19 червня 2010 року. Строк користування земельною ділянкою може бути продовжено лише за письмовою згодою сторін, за умови прийняття відповідного рішення міської ради , про що Сторони укладають додаткову угоду до даного договору. Строк дії договору відповідає строку користування земельною ділянкою зазначеному у п.3.1. договору.
Пунктом 3.3. Договору передбачено, що після закінчення строку даного договору Супефіціарій має право на поновлення його на новий строк. У цьому разі Супефіціарій повинен не пізніше ніж за 60 календарних днів до закінчення строку дії даного договору повідомити письмово Суперфіціара про намір продовжити його дію із зазначенням підстав такого продовження та надання підтверджуючих цих підстав документів.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2010р. ФО-П ОСОБА_1 (відповідач по справі) та ФО-П ОСОБА_2 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) звернулися з заявою до Полтавської міської ради з проханням продовжити право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_3 для будівництва торгово-офісного центру (т.1, а.с.74).
Рішенням п"ятдесят п"ятої сесії п"ятого скликання Полтавської міської ради від 06.07.2010р. "Про продовження терміну дії рішення дванадцятої сесії Полтавської міської ради п"ятого скликання від 27.02.2007р. "Про погодження розташування торгово-офісного центру на ділянці по АДРЕСА_3" зі змінами внесеними рішенням двадцять шостої сесії Полтавської міської ради п"ятого скликання від 28.03.2008р." було розглянуто клопотання ФО-П ОСОБА_1 та ФО-П ОСОБА_2, та вирішено продовжити на п"ять років термін рішення дванадцятої сесії Полтавської міської ради п"ятого скликання від 27.02.2007р. "Про погодження розташування торгово-офісного центру на ділянці по АДРЕСА_3" зі змінами внесеними рішенням двадцять шостої сесії Полтавської міської ради п"ятого скликання від 28.03.2008р."
Рішенням п"ятдесят п"ятої сесії п"ятого скликання Полтавської міської ради від 06.07.2010р. "Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками" було вирішено: "п. й) продовжити спільне користування для забудови (суперфіцій) строком на 5 років земельної ділянки пл. 0,1445 га. за адресою АДРЕСА_3, для будівництва торгово-офісного центру, таким землекористувачам ФО-П ОСОБА_1 та ФО-П ОСОБА_2" (копія витягу з рішення т.1. а.с.32).
Для нарахування плати за користування земельною ділянкою, вказаним землекористувачам (суперфіціаріям) даним рішенням Полтавська міська рада визначила в рівних частках, а саме: ФО-П ОСОБА_1 за пл. 0,0722 га.; ФО-П ОСОБА_2 за пл. 0,0723 га. та зобов"язано у місячний термін укласти договори суперфіцію.
На виконання даного рішення 20.09.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено договір суперфіцію, яким фактично і було продовжено відповідачу право користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_3 для забудови (суперфіцій) терміном на 5 років.
Об"єктом даного договору є право Суперфіціарія користування земельною ділянкою Полтавської міської ради для забудови (п. 2.1 договору).
В спільне користування для забудови Суперфіціаріям надається земельна ділянка загальною площею 1445 кв. м. згідно з планом (схемою) земельної ділянки, що є невід'ємною частиною цього договору. Частка земельної ділянки відповідача становить 722 кв.м. Кадастровий номер земельної ділянки : 5310136400:11:004:0148( п.2.2. договору).
При укладенні договору сторони узгодили наступне, плата за користування земельною ділянкою становить 5629,89 грн. на рік (п. 5.1).
Невід"ємними частинами (додатками) (т.1, а.с. 68-69) даного договору є:
- кадастровий план земельної ділянки;
- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
- план (схема) розміщення земельної ділянки;
- акт приймання-передачі земельної ділянки в користування для забудови.
Строк користування земельною ділянкою відповідно до договору встановлено з 06 липня 2010року по 06 липня 2015 року.
Позивач звернувся до суду з позовною вимогою про визнання недійсним договору суперфіцію від 20.09.2010р. укладеного між Полтавською міською радою та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 посилачиюсь на те, що договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач, посилається на те, що між Полтавською міською радою та ФО-П ОСОБА_1 за договором суперфіцію від 30.07.2008р. ніколи не вчинялось письмової згоди про його продовження та не укладалась додаткова угода про продовження, відповідно до умов Договору суперфіцію від 30.07.2008р. укладеного між Полтавською міською радою та ФОП ОСОБА_1
Також зазначає, що договір суперфіцію від 30.07.2008р. припинився у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено 19.06.2010р. та відповідно до приписів ст. 416 Цивільного кодексу України глави 34 ЦК право суперфіцію земельної ділянки по АДРЕСА_3 у ФОП ОСОБА_1 припинилось у зв'язку із спливом строку права користування.
Посилаючись на ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України, у редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного договору суперфіцію від 20.09.2010р., право суперфіцію на земельні ділянки державної чи комунальної власності підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
При цьому, позивач зазначає що відсутній факт існування обставини щодо наявності підстав вичерпний перелік яких визначений ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України за умови яких ФО-П ОСОБА_1 міг набути право суперфіцію земельної ділянки по АДРЕСА_3 поза конкурсними засадами.
З огляду на викладене, оспорюваний договір суперфіцію є укладений всупереч публічному порядку встановленому Земельним кодексом України щодо набуття права суперфіцію на земельну ділянку комунальної власності.
Крім того, зазначає що при прийнятті рішення п'ятдесят п'ятої сесії Полтавської міської ради п'ятого скликання від 06.07.2010 р., яким було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки та проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які зазначені у цьому рішенні Полтавська міська рада діяла не на підставі та не в межах повноважень визначених нормами чинного законодавства України (в частині продовження права користування відповідачу та третій особі) при прийнятті вказаного рішення, які і при прийнятті рішень від 28.03.2008 р., від 19.06.2008 р. (в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_3 та надання її в користування відповідачу та третій особі).
Відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва торгово-офісного центру по АДРЕСА_3 який виготовленого приватним підприємцем ОСОБА_7 та приватним підприємцем ОСОБА_8 за замовленням ПП ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_1 від 2007 р. не було належним чином здійснено установлення меж земельної ділянки по АДРЕСА_3
Колегія суддів вважає що позовні вимоги Полтавської міської ради не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав:
Суперфіцій -це довгострокове, відчужуване та успадковане право користування земельною ділянкою, переданою відплатно чи безвідплатно особі або особам для будівництва та експлуатації на ній будівель та споруд, на які в останньої (останніх) виникає право власності
Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) регулюється главою 16-1 Земельного кодексу України, главою 34 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 413 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.
Право користування земельною ділянкою, наданою для забудови, може відчужуватися або передаватися землекористувачем у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для забудови не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди, що розміщені на такій земельній ділянці), внесено до статутного фонду, передано у заставу.
Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк, крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для забудови не може перевищувати 50 років.
Статтями 414, 415 Цивільного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на одержання плати за користування нею.
Якщо на земельній ділянці збудовані промислові об'єкти, договором може бути передбачено право власника земельної ділянки на одержання частки від доходу землекористувача.
Власник земельної ділянки має право володіти, користуватися нею в обсязі, встановленому договором із землекористувачем.
Землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором.
Землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови.
Особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).
Землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, наданою йому для забудови, а також інші платежі, встановлені законом.
Землекористувач зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.
Згідно зі статтею 416 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі:
1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;
2) спливу строку права користування;
3) відмови землекористувача від права користування;
4) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.
Право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.
Статтею 417 Цивільного кодексу України передбачено правові наслідки припинення права користування земельною ділянкою.
З аналізу правових норм, що регулюють право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) вбачається, що суперфіцій є одним з різновидів користування чужою земельною ділянкою.
Як вбачається з вищевказаних норм суперфіцій не містить заборони щодо поновлення договору суперфіцію, у зв"язку з чим до спірних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі договору суперфіцію від 30.07.2008 р., можливо застосовувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка встановлює умови поновлення договору оренди землі в порядку аналогії закону, встановленої статтею 8 Цивільного кодексу України.
Також суд звертає увагу, що сторони при укладенні договору суперфіцію від 30.07.2008р. сторони передбачали продовження строку користування земельною ділянкою за письмовою згодою сторін, за умови прийняття відповідного рішення міської ради.
Рішенням п"ятдесят п"ятої сесії п"ятого скликання Полтавської міської ради від 06.07.2010р. "Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками" було вирішено: "п. й) було продовжено спільне користування для забудови (суперфіцій) строком на 5 років земельної ділянки пл. 0,1445 га. за адресою АДРЕСА_3, для будівництва торгово-офісного центру, таким землекористувачам ФО-П ОСОБА_1 (пл. 0,0722 га.) та ФО-П ОСОБА_2(пл. 0,0723 га.).
На виконання даного рішення 20.09.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено договір суперфіцію, яким фактично і було продовжено відповідачу право користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_3 для забудови (суперфіцій) терміном на 5 років.
На час розгляду справи Рішення п"ятдесят п"ятої сесії п"ятого скликання Полтавської міської ради від 06.07.2010р. "Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками" є чинним і не було скасовано, проти чого не заперечує і позивач. А відповідно до статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" рішення органів місцевого самоврядування є обов'язковими для виконання на відповідній території.
Крім того, відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки Полтавської міської ради в користування для забудови (суперфіцій) за адресою: АДРЕСА_3 від 17.08.2010 р. (який є невід"ємною частиною оскаржуваного договору) в абз. 3 якого зазначено: "частка земельної ділянки в АДРЕСА_3 площею 722 кв.м. в межах, визначених кадастровим планом, на час підписання рішення п'ятдесят п'ятої сесії п'ятого скликання Полтавської міської ради від 06.07.2010 року знаходилась і на цей час знаходиться в користуванні суперфіціарія (відповідача) (т. 1, а.с.68).
28.11.2011 р. відповідачу видано декларацію про початок виконання будівельних робіт будівництва торгово-офісного центру з даховою котельнею по АДРЕСА_3 (т.3, а.с.3-9).
Згідно витягу ПП Полтавського БТІ "Інвентаризатор" про державну реєстрацію прав від 05.12.2011 р. за Фізичною особою. -підприємцем ОСОБА_1 зареєстровано право приватної спільної сумісної власності на об'єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_3 (т.3, а.с2).
На момент укладення договору суперфіцію від 30.07.2008 року законодавство України не містило положень щодо надання земельних ділянок для забудови на конкурсних засадах.
Суд зазначає, що редакція статті 134 Земельного кодексу України, на порушення вимог якої посилається позивач, набули чинності з 14.10.2008 року на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16.09.2008 р. № 509-VІ, тобто після прийняття рішення місцевою радою та укладення договору.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що дію договору суперфіцію від 30.07.08 р. було поновлено рішенням Полтавської міської ради від 06.07.2010 р., на виконання якого був укладений договір суперфіцію від 20.09.2010 р., можливість продовження строку користування відповідачем земельною ділянкою по АДРЕСА_3 передбачена договором суперфіцію від 30.07.2008 р. , а тому положення ч. 1 статті 134 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення Полтавською міською радою від 06.07.2010 р. про поновлення дії договору суперфіцію та укладення договору суперфіцію від 17.08.2010 року) про надання земельної ділянки на конкурсних засадах не можуть бути застосовані.
Отже, строк договору суперфіцію від 30.07.08 року було поновлено рішенням Полтавської міської ради від 06.07.2010 року, на виконання якого був укладений договір суперфіцію від 20.09.2010 року, а також можливість продовження строку користування відповідачем земельною ділянкою по АДРЕСА_3 передбачена договором суперфіцію від 30.07.2008 року.
Чинним законодавством України не передбачено заборони на продовження або поновлення права суперфіцію, і право продовження або поновлення права суперфіцію сторони передбачили умовами спірного договору, тоді як на час розгляду справи в цій частині договір не було визнано недійсним і відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України він вважається правомірним.
В даному випадку має місце поновлення (продовження) договору, а не первісне виникнення права суперфіцію, як про те помилково зазначає позивач.
Твердження позивача про те, що відповідачем не було виконано умови договору суперфіцію від 30.07.2008 р. щодо його поновлення, спростовується подачею відповідачем 01.06.2010 р. заяви щодо продовження користування земельною ділянкою. У вказаній заяві відповідач просить Полтавську міську раду не про набуття права суперфіцію, а про продовження користування земельною ділянкою, тобто про продовження вже набутого раніше права.
Посилання позивача на те, що в порушення п. 3.1. договору суперфіцію від 30.07.2008 р. сторонами не укладалось додаткової угоди на продовження терміну дії договору, колегія суддів не приймає до уваги. В даному випадку сторони продовжили термін дії договору шляхом укладення договору суперфіцію від 20.09.2010 р., що є волевиявленням сторін в розумінні статті 203 Цивільного кодексу України, а тому неукладення саме додаткової угоди колегія суддів не вважає порушенням умов договору та підставою для визнання вищезазначеного договору недійсним.
Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9 предбачено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Зазначені положення Цивільного кодексу України узгоджуються з положеннями ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, позивачем не надано належних доказів в підтвердження того, що договір суперфіцію від 20.09.2010 р., укладений між позивачем та відповідачем, суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства та не доведено порушення прав територіальної громади м. Полтави при укладенням договору суперфіцію від 20.09.2010 р.
Таким чином, позовні вимоги про визнання договору суперфіцію від 20.09.2010 року не підлягають задоволенню.
Понесені при пред'явленні позову судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 44,49,82-85 ГПК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову відмовити.
Головуючий суддя Погрібна С.В.
суддя Солодюк О.В.
суддя Кульбако М.М.