ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1-17/12

Рядок статзвіту № 56

16 січня 2013 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя - Піскунов В.М.

секретар - Яцук О.П., .

з участю прокурора - Попадинець І.І.

захисник а - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костопіль кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, раніше неодноразово судимого, остання судимість 11.05.2011 року вироком Костопільського районного суду за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 389 КК України до обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців, на підставі ст. 70 КК України остаточне покарання до відбуття призначено 1 місяць 24 дні обмеження волі в скоєнні злочинів, передбачених за ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 345 КК України ,

ВСТАНОВИВ:

16 серпня 2011 року, приблизно о 11 год. оперуповноважений сектору карного розшуку ОСОБА_3 УМВС України в Рівненській області (далі СКР) ОСОБА_4, будучи одягненим у форменний одяг працівника міліції, виконуючи свої службові обов’язки, прибув до місця проживання ОСОБА_2, що знаходиться в АДРЕСА_1 з метою виконання постанови слідчого СВ ОСОБА_3 УМВС України в Рівненській області у кримінальній справі №13-108-11 про привід свідка ОСОБА_2

Після оголошення ОСОБА_4 постанови про привід свідка ОСОБА_2, останній нецензурно висловлюючись, наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_4, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження у вигляді синця правої виличної ділянки обличчя та виштовхнув з квартири.

Крім того, ОСОБА_2 в той же день, 16 серпня 2011 року, приблизно о 12 год., перебуваючи у службовому кабінеті №308 слідчого СВ ОСОБА_3 УМВС України в Рівненській області ОСОБА_5, словесно погрожував оперуповноваженому СКР ОСОБА_3 УМВС України в Рівненській області ОСОБА_4 вбивством та фізичною розправою, у зв’язку з виконанням останнім постанови про його привід.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину в інкримінованих йому злочинах визнав частково, а саме, що захищаючись ударив потерпілого. Пояснив, що 16 серпня 2011 року приблизно о 11 год. до місця його проживання в ІНФОРМАЦІЯ_4 заходив у форменному одязі працівник міліції ОСОБА_4 з вимогою терміново з’явитись в ОСОБА_3 УМВС, при цьому ніяких документів не надавав. Під час словесної суперечки ОСОБА_4 наніс йому удар ногою по його тулубу і він у відповідь удар рукою в обличчя ОСОБА_4 Всі події, які відбувались в квартирі бачили батьки - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 В той же день він разом з матір'ю ОСОБА_7 приходив в ОСОБА_3 УМВС, але ніяких погроз здоров’ю і життю ОСОБА_4 не виказував.

До показань підсудного щодо інкримінованих йому злочинів суд відноситься критично і розцінює їх як форму захисту.

Факт вчинення підсудним інкримінованих йому злочинів стверджується зібраними по справі і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що 16 серпня 2011 року згідно вказівки начальника СКР ОСОБА_3 УМВС ОСОБА_8 він разом з колегою оперуповноваженим СКР ОСОБА_9 виконували привід свідка ОСОБА_2 Він був одягнутий у форменний одяг працівника міліції, а ОСОБА_9 був у цивільному одязі. З метою виконання вказаної постанови вони прибули за адресою м. Костопіль, вул. Коперніка, 1/74, де проживає ОСОБА_2 Оперуповноважений ОСОБА_9 залишився на вулиці біля вікна квартири ОСОБА_2, щоб перешкодити останньому втекти з місця проживання і ухилитись від приводу. Він зайшов в під’їзд та постукав у двері квартири №74 і йому відчинила матір ОСОБА_2, якій він представився, пред’явив службове посвідчення і постанову слідчого міліції про привід ОСОБА_2 до слідчого в ОСОБА_3 Вона впустила його в квартиру. В коридорі квартири він попросив покликати ОСОБА_2 Вона почала кричати, що її син ніяких повісток про явку в міліцію не отримував. В цей час з кухні вийшов ОСОБА_2, який почав його ображати, виражаючись нецензурними словами та наніс йому удар кулаком в обличчя. Потім з матір’ю почали виштовхувати його з квартири та шарпати за форменний одяг. Під час цих подій у дверях квартири ОСОБА_2 незнайомий хлопець почав їх розбороняти і він, не бажаючи продовження конфлікту, пішов. Тілесних ушкоджень підсудному не наносив.

Після цього, він повідомив про те що сталося керівництву ОСОБА_3 УМВС. Того ж дня, через деякий час після вказаної події, він побачив ОСОБА_2 у райвідділі міліції, а саме в службовому кабінеті №308 слідчого Войтовича Є.М. Ковальчук М.М. в присутності слідчого Войтовича Є.М., працівників сектору карного розшуку ОСОБА_8, ОСОБА_9 словесно погрожував йому фізичною розправою та вбивством. Вважає, що умисні дії підсудного пов’язані з виконанням ним службових обов’язків.

З показань свідка ОСОБА_8, даних в судовому засіданні, вбачається, що 15.08.2011 року від слідчого СВ ОСОБА_3 УМВС України в Рівненській області ОСОБА_5 він отримав для організації виконання постанову про привід свідка ОСОБА_2 Виконання вказаної постанови ним було доручено оперуповноваженим СКР ОСОБА_3 УМВС ОСОБА_4 та ОСОБА_9 16 серпня 2011 року вони пішли за зазначеною в постанові про привід адресою з метою здійснення приводу ОСОБА_2 ОСОБА_4 був одягнений у форменний одяг працівника міліції, а ОСОБА_9 був у цивільному одязі. Приблизно о 11 год. до нього зателефонував ОСОБА_4 і доповів, що під час виконання приводу ОСОБА_2 вдарив його кулаком в обличчя, ображав. Цього ж дня в приміщенні ОСОБА_3 УМВС, а саме у службовому кабінеті слідчого Войтовича Є.М. він побачив ОСОБА_2 Той в присутності його, слідчого Войтовича Ю.С., оперуповноваженого ОСОБА_9 погрожував ОСОБА_4 фізичною розправою і вбивством, використовуючи нецензурні слова при погрозах. Крім того, ОСОБА_2 сказав, що виконає свої погрози як тільки вийде з райвідділу міліції.

З показань свідка ОСОБА_9, даних в судовому засіданні, вбачається, що 16.08.2011 року він та оперуповноважений СКР ОСОБА_4 згідно вказівки начальника СКР ОСОБА_3 виконували постанову слідчого СВ ОСОБА_3 ОСОБА_5 про привід свідка ОСОБА_2 В той день він був одягнений у цивільний одяг, а оперуповноважений СКР ОСОБА_4 був одягнений у форменний одяг. Біля 11 год. він та ОСОБА_4 прибули до будинку №1 по вул. Коперніка в м. Костопіль, де проживає ОСОБА_2 Він, знаючи особу підсудного, залишився на вулиці поблизу вікна його квартири з метою перешкодити останньому втекти та ухилитися від приводу. ОСОБА_4 пішов в під’їзд до квартири №74 для того, щоб оголосити постанову про привід ОСОБА_2 Через декілька хвилин він почув якийсь шум у під’їзді і забіг всередину, де побачив як ОСОБА_4 йде сходами донизу, тримаючись за око. Останній розповів йому, що ОСОБА_2 безпричинно наніс йому тілесні ушкодження та виштовхав з квартири, ображав. Про вказану подію він та ОСОБА_4 доповіли керівництву ОСОБА_3 УМВС України в Рівненській області.

В той день, через деякий час він побачив ОСОБА_2 у райвідділі міліції, а саме у службовому кабінеті слідчого Войтовича Є.М. Ковальчук М.М. в його присутності та в присутності інших працівників міліції погрожував фізичною розправою, говорив, що вб’є ОСОБА_4 як тільки вийде з райвідділу міліції.

З показань свідка ОСОБА_5, даних в судовому засіданні, вбачається, що він працює слідчим СВ ОСОБА_3 УМВС України в Рівненській області. В його провадженні перебувала кримінальна справа №13/108-11, порушена за фактом грабежу гр. ОСОБА_10, порушена за ознаками злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України. В ході розслідування кримінальної справи, 15.08.2011 року ним було винесено постанову про привід свідка ОСОБА_2 та направлено її для організації виконання начальнику сектору карного розшуку ОСОБА_3 ОСОБА_8 Виконання постанови про привід ОСОБА_8 було доручено оперуповноваженим СКР ОСОБА_3 УМВС ОСОБА_4 та ОСОБА_9 16 серпня 2011 року оперуповноважений СКР ОСОБА_4 в приміщенні ОСОБА_3 повідомив йому, що виконати привід ОСОБА_2 не вдалося, оскільки останній та його матір ОСОБА_7 відмовилися знайомитися з постановою про привід і ОСОБА_2 наніс йому удар кулаком в обличчя, ображав. Через деякий час в його службовий кабінет з’явилися ОСОБА_2 та його матір та почали голосно кричати, виказуючи невдоволення діями працівників міліції. Цей шум почули працівники карного розшуку ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та зайшли до нього в кабінет. Побачивши ОСОБА_4, ОСОБА_2 почав виражатися в його сторону нецензурними словами, погрожував вбивством та фізичною розправою. Зокрема, він говорив до ОСОБА_4: «Я тебе вб’ю» та клявся виконати сказане. ОСОБА_2, погрожуючи ОСОБА_4 фізичною розправою, виражався нецензурними словами.

З показань свідка ОСОБА_6, даних в судовому засіданні, вбачається, що він проживає разом з дружиною ОСОБА_7 та сином ОСОБА_2 16 серпня 2011 року приблизно о 11 год. він перебував в одній із кімнат квартири за місцем свого проживання. Також вдома була дружина, син та сусідка ОСОБА_11, яка на кухні стригла сина. Він почув у коридорі помешкання якийсь шум та вийшов з кімнати в коридор і побачив там міліціонера, молодого хлопця в цивільному, дружину, яка говорила працівнику міліції, що ОСОБА_2 прийде до райвідділу міліції як тільки у нього буде повістка, при цьому дружина випихала міліціонера та молодого хлопця з квартири. В цей час працівник міліції махнув ногою в сторону кухні, де знаходився син. Чи вдарив той сина він не бачив. Після цього син вискочив з кухні та вдарив рукою міліціонера і випхав з квартири.

З показань свідка ОСОБА_7, даних в судовому засіданні, вбачається, що вона проживає за вищевказаною адресою разом з чоловіком ОСОБА_6 та сином ОСОБА_2 16 серпня 2011 року вона перебувала в квартирі за місцем свого проживання. Також вдома перебував чоловік, син та сусідка ОСОБА_11 Приблизно о 11 год. в двері постукали. Вона відчинила двері і побачила працівника міліції у форменному одязі. Він показав їй посвідчення працівника міліції та запитав чи є вдома її син ОСОБА_12. Вона відповіла, що його не має вдома. Постанови про привід міліціонер не пред’явив. Після цього, вона сказала, щоб він вийшов з квартири і почала його виштовхувати за двері. Цей шум почув її син ОСОБА_2, який перебував на кухні та вийшов у коридор. Син запитав, що хоче міліціонер. Той сказав, щоб ОСОБА_2 йшов за ним. Син відповів, щоб той дав йому повістку. Тоді міліціонер вдарив ногою її сина у ногу. Після чого між ними виникла сутичка, до якої долучився чоловік в цивільному, який весь цей час перебував в коридорі під’їзду і працівник міліції вийшов. Будь-яких тілесних ушкоджень її син працівнику міліції не наносив, оскільки ця подія тривала дуже короткий час.

В той день вона разом з сином приходила в ОСОБА_3 УМВС до слідчого, але він там нікому не погрожував фізичною розправою.

З показань свідка ОСОБА_13, даних в судовому засіданні, вбачається, що вона проживає ІНФОРМАЦІЯ_5. В середині серпня 2011 року, їдучи до себе додому, на першому поверсі в коридорі побачила невідомого чоловіка в цивільному. Вказаний чоловік стояв біля ліфту. Коли вона піднялася по сходах на другий поверх, то почула внизу на першому поверсі якийсь шум, крики. Вона спустилася на перший поверх і побачила як невідомий їй хлопець та ОСОБА_2 штовхалися та шарпали один одного за одяг, їх розбороняла мати ОСОБА_2 – ОСОБА_7. Після того, як ОСОБА_7 розборонила ОСОБА_2 та невідомого чоловіка, вона та ОСОБА_2 зайшли до квартири. Куди пішов невідомий чоловік вона не бачила. Яка причина конфлікту між ОСОБА_2 та невідомим чоловіком не знає. Працівника міліції у форменному одязі вона під час конфлікту між ОСОБА_2 та невідомим в під’їзді будинку не бачила.

З показань свідка ОСОБА_14, вбачається, що вона разом з ОСОБА_15, працюючи в середині серпня 2011 року в під’їзді будинку №1 по вул. Коперніка в м. Костопіль, бачила як в під’їзд почергово входило двоє молодих людей. Перший зайшов у формі працівника міліції, пізніше у цивільному. Ніякої бійки не бачила, оскільки потім піднялись на верхній поверх у квартиру.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні дала показання аналогічні свідку ОСОБА_14

Згідно копії постанови про привід від 15.08.2011 року привід мало бути виконано 16.08.2011 року в кабінет №308 ОСОБА_3 УМВС (т. 1 а.с.10).

Суд бере під сумнів показання свідків батьків підсудного - ОСОБА_16 та ОСОБА_7 щодо нанесення потерпілим ОСОБА_4 першим удару ногою підсудному і не нанесення останнім тілесних ушкоджень потерпілому, оскільки в їх показаннях є протиріччя, вони не узгоджуються між собою та іншими матеріалами справи.

Зокрема, зазначені свідки пояснили: ОСОБА_6, що потерпілий першим наніс удар ногою в сторону підсудного, який знаходився на кухні, а вже вискочивши в коридор квартири той у відповідь наніс удар рукою потерпілому; ОСОБА_7, що потерпілий наніс удар ногою по нозі в коридорі квартири, а підсудний нікому тілесних ушкоджень не наносив. Крім того, сам підсудний в своїх поясненнях плутається, пояснюючи, що ОСОБА_4 ударив його чи то в ногу чи то в живіт.

В той же час свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що в середині серпня 2011 року зранку підстригала підсудного в нього вдома. Приблизно о 11 год. вона почула, що в коридорі квартири відбувається суперечка між ОСОБА_18 та якимось чоловіком. Про що вони розмовляли не чула. Тоді підсудний вийшов з кухні в коридор квартири, а вона залишилася на кухні. Оскільки двері були трохи привідкриті, то вона побачила при вході в коридорі працівника міліції у форменному одязі та невідомого чоловіка у цивільному одязі. Вона чула суперечку між працівником міліції, підсудним та його матір’ю, але що відбувалося між ними вона не бачила. Через декілька хвилин ОСОБА_6 знову повернувся на кухню, він ні на що не жалівся.

Крім того, факт нанесення підсудним тілесних ушкоджень потерпілому також підтверджується матеріалами справи: зокрема, протоколами очної ставки між потерпілим ОСОБА_4 та свідком ОСОБА_6 - відповідно до якого ОСОБА_4 повністю підтвердив показання, які він давав під час допиту як потерпілий щодо механізму нанесення йому підсудним удару в обличчя, а свідок ОСОБА_6 підтвердив дані покази (т. 1 а.с.52-56).

Також підтверджується висновком експерта №421 відповідно до якого встановлено, що при судово-медичній експертизі від 16 серпня 2011 року на тілі ОСОБА_4 виявлений синець правої виличної ділянки обличчя, який зважаючи на його вид та морфологічні властивості (колір) утворився від дії тупого предмета, приблизно за добу до моменту судово-медичного огляду. Отриманий ОСОБА_4 синець виличної ділянки за ступенем тяжкості належить до легких тілесних ушкоджень (т. 1 а.с. 60-64), тобто у висновку експерта зафіксовано тілесні ушкодження у потерпілого та відповідність їх утворення показанням, як потерпілого ОСОБА_4, так і свідка ОСОБА_6

Отже, суд вважає, що наведені доводи підсудного про те, що він не вчиняв злочинів щодо потерпілого є безпідставними і спростовуються вище зазначеними матеріалами справи.

З акту №229 стаціонарної судово-психіаричної експертизи від 19 вересня 2012 року вбачається, що ОСОБА_2 на даний час психічним захворюванням не страждає, виявляє психопатичні риси характеру, що не позбавляють його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. На час вчинення інкримінованих йому дій ОСОБА_2 психічними захворюваннями чи недоумством не страждав, не виявляв будь-яких тимчасових чи інших хворобливих розладів психічної діяльності, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т. 2 а.с. 12-15).

Таким чином, з фактичних обставин справи, як вони встановлені судом, випливає, що ОСОБА_2 умисно заподіяв працівнику правоохоронного органу - оперуповноваженому СКР ОСОБА_3 УМВС ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження та погрожував вбивством, насильством, у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків.

Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_2, яка виразилась у заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків та у погрозі вбивством, насильством щодо працівника правоохоронного органу у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків повністю доведена.

Дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 345, ч.1 ст. 345 КК України.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом”якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного є рецидив вчинення злочину.

Обставиною, що пом’якшує покарання підсудного є наявність захворювань, згідно представлених ним довідок.

По місцю проживання підсудний харектеризується негативно.

Суд також враховує, що ОСОБА_2 неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів (т.1 а.с. 67-69), після засудження у 2011 році, знову у 2012 році вчинив умисний злочин, не займається суспільно-корисною працею, неодноразово порушував порядок судових засідань.

На підставі ч. 1 ст.70 КК України суд, призначивши покарання за кожен злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.323, 324 КПК України, ст. 70 КК України, суд-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів передбачених за ч. 2 ст. 345 ч. 1 ст. 345 КК України та обрати йому покарання:

- за ч. 1 ст. 345 КК України у виді 6 місяців арешту.

- за ч. 2 ст. 345 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_2 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Запобіжний захід застосований до ОСОБА_2 «підписка про невиїзд» змінити в залі суду на «взяття під варту».

Строк покарання рахувати з 16 січня 2013 року.

Зарахувати в строк відбуття покарання період перебування ОСОБА_2 під вартою з 16 серпня 2011 року по 16 січня 2013 року.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, шляхом подачі скарги через Костопільський районний суд. Засудженим ОСОБА_2 в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя: Піскунов В.М.