Справа № 22-ц-6897/12 Головуючий у І інстанції Борець Є.О.

Провадження № 22-ц/780/480/13 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я.С.

Категорія 36 28.01.2013

??????????????????????????????

УХВАЛА

Іменем України

24 січня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Волохова Л.А.,

суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,

при секретарі Баліну П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що після смерті його батька ОСОБА_4 відкрилась спадщина на спадкове майно. Спадкоємцями, які прийняли спадщину після його смерті є позивач (син померлого) та відповідачка (дружина померлого). Зазначаючи, що його батько перебував у безпорадному стані і потребував сторонньої допомоги, яку він надавав, а відповідачка ухилялись від надання такої допомоги, ОСОБА_2 просив суд усунути її від права на спадкування на підставі ч.5 ст. 1224 ЦК України.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 - батько позивача та чоловік відповідачки (а.с. 54), після смерті якого відкрилась спадщина на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Таким чином, спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 є його син -ОСОБА_2 та дружина -ОСОБА_3.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що спадкодавець хворів, на час смерті був інвалідом 2-ї групи, що підтверджується копією довідки до акту огляду МСЕК № 33754 (а.с. 12).

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, при вирішенні питання про усунення особи від права на спадкування необхідно встановити, і факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та його потребу в допомозі цієї особи-спадкоємця. Під безпорадним станом слід розуміти як безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, має полягати в умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто, ухилення, повинно бути пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Також, при цьому, необхідно враховувати чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну і фізичну змогу надавати таку допомогу, і лише при одночасному настанні і доведеності вищезазначених обставин і фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від права на спадкування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Враховуючи вищевикладене та ту обставину, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту умисного ухилення відповідачки ОСОБА_3 від надання допомоги ОСОБА_4 та його потребу в отриманні допомоги саме від відповідачки, за умови надання необхідної допомоги позивачем, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову ОСОБА_2

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обгрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Докази та обставини, на які посилається апелянт були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені міськрайонним судом були вірно застосовані норми матеріального та дотримані норми процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2-відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий:

Судді: