Номер провадження № 22-ц/785/1244/13

Головуючий у першій інстанції Ільяшук А.В.

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Косогор Г.О., Ісаєвої Н.В.

при секретарі Добряк Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні житловим будинком з господарчими спорудами, земельною ділянкою та виселення,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні житловим будинком з господарчими спорудами, земельною ділянкою та виселення, посилаючись на те, що 20 березня 2008 року вона уклала договір купівлі - продажу житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, згідно до якого придбала домоволодіння у подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7 21 березня 2008 року вона зареєструвала своє право власності на вказане нерухоме майно в КП „ОМБТІ та РОН". Відповідно до п.7 вказаного договору купівлі-продажу продавці взяли на себе зобов'язання звільнити відчужуваний будинок, в тому числі і від речей домашньої обстановки та вжитку, іншого належного їм майна до 01.04.2008 року. Однак відповідачі залишаються зареєстрованими у вказаному будинку та проживають, оскільки попередні власники будинку - ОСОБА_8 та ОСОБА_7 дозволили їм там проживати. На звернення позивача до відповідачів з проханням звільнити належне їй нерухоме майно та виселитись, вони категорично відмовляються, мотивуючи свою поведінку дозволом їм на проживання в належному їй будинку попередніми власниками. В зв'язку з чим позивачка звернулася до суду з вказаним позовом та просить захистити свої права власника нерухомого майна.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 позов не визнали.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2012 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні житловим будинком з господарчими спорудами, земельною ділянкою та виселення задоволений.

Суд зобов'язав усунути перешкоди у користуванні належним ОСОБА_3 житловим будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1,

земельної ділянки площею 1030,0 кв.м, а також виселив ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 без надання іншого житлового приміщення з належного позивачу на праві приватної власності житлового будинку з господарчими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та заборонив їм користуватись належним позивачу вказаним нерухомим майном та земельною ділянкою площею 1030,0 кв.м.

Також суд зобов'язав ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звільнити нерухоме майно, що розташоване в АДРЕСА_1 від належних їм речей домашньої обстановки, вжитку та іншого належного їм майна, а також стягнув з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати.

На рішення суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а також, що судом порушені норми матеріального права.

В судове засідання ОСОБА_5 не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що в справі є повідомлення про отримання судової повістки (а.с. 162).

Зі змістом ст.. 11 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

У відповідності до ст.. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно п.3 ст.10 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 березня 2008 року ОСОБА_3 уклала нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу житлового будинку з ОСОБА_6, відповідно якого придбала житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Продаж вчинено за письмовою згодою чоловіка продавця - ОСОБА_7, викладеною в окремій заяві за 126250 гривен, які покупець погасила за рахунок кредитних коштів наданих їй філією південного Головного регіонального управління ЗАТ КБ „ПриватБанк" у строк до 01.04.2008 року.

Згідно до п.7 вказаного договору продавець зобов'язався звільнити відчужуваний житловий будинок від речей домашньої обстановки та вжитку та іншого належного їй майна до 01 квітня 2008 року. Договір зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно

21.03.2008 року. ОСОБА_8 та ОСОБА_7 виконали умови вказаного договору в повному обсязі та ніхто з них договір не оспорював.

Також судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_2, колишній власник даного нерухомого майна 09 червня 2005 року уклала нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу житлового будинку з ОСОБА_6, згідно до якого за 10406 гривен продала житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Продавець зобов'язалася до 10.06.2005 року звільнити відчужуваний житловий будинок від власного іншого майна, здійснити зняття з реєстрації всіх зареєстрованих у ньому осіб. Однак ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не виселилися зі вказаного будинку та не знялися з реєстрації за вказаною адресою. Договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 ніким не оспорювався та є дійсним з 09.06.2005 року.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні житловим будинком з господарчими спорудами, земельною ділянкою та виселення, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права власності.

В зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що оскільки відповідачі порушують права позивача, як власника нерухомого майна, та не довели правомірність своєї реєстрації та проживання на даний час у житловому будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, вони повинні усунути перешкоди у користуванні належним ОСОБА_3 нерухомим майном, висилитись зі вказаного житлового будинку без надання іншого житлового приміщення та звільнити нерухоме майно від належних їм речей домашньої обстановки, вжитку та іншого належного їм майна.

Також суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги пояснення свідка ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_2 не мала намір продавати будинок, а хотіла заробити гроші на іпотеці, оскільки ці свідчення не відповідають доказам та дійсним обставинам справи. Ніяких претензій, щодо повернення їй будинку до ОСОБА_8 ОСОБА_2 не пред'являла, а ОСОБА_8 в свою чергу розпорядилася цим будинком, як своїм власним, продавши його позивачу ОСОБА_3 20 березня 2008 року.

Крім того суд першої інстанції обґрунтовано не знайшов підстав для застосування строку позовної давності до вимог позивача, оскільки право власності є непорушним і має поважитися, як державою, так і членами суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки, в судовому засіданні суду першої інстанції було встановлено, що позивач довідалася про порушення свого права відповідачами восени 2011 року, і ця обставина ніким не спростована, перебіг позовної давності почався саме з того часу і не сплинув на час подачі позову до суду.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки будинок вона ОСОБА_8 у 2005 році не продавала, ніяких грошей від неї не отримувала, про те що, ОСОБА_8 продала будинок позивачу їй нічого не було відомо, не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме тим, що умови договору купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 були досягнуті між сторонами та викладені у тексті самого договору, а отже ОСОБА_2 розуміла значення своїх дій щодо продажу свого будинку.

Інші доводи апеляційної скарги також не приймаються до уваги, оскільки вони також спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної

скарги до суду надано не було.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційної скарги доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 увагу не заслуговують, та задоволенню не підлягають, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева

Судді ______________________________________ Г.О. Косогор

______________________________________ Н.В. Ісаєва