Справа № 1328/2-2345/10 Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б.

Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Бермеса І.В.,

суддів: Мусіної Т.Г., Тропак О.В.,

при секретарі: Проворній Н.і.,

з участю: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 03 листопада 2010 року у цивільній справі за позовом ПАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів в порядку регресу,-

встановила:

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ПАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» грошові кошти в сумі 9409 (дев'ять тисяч чотириста дев'ять) грн. 04 коп., 120 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 94,09 грн. судового збору.

Рішення суду оскаржено ОСОБА_3

В апеляційній скарзі посилається на те, що він не погоджується з сумою боргу в розмірі 9 409,04 грн., вважає, що ця сума боргу визначена судом безпідставно, оскільки ним були здійсненні проплати, які суд не врахував.

У ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У даному випадку, з нього хочуть стягнути суми боргу, які він вже проплатив. Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, його борг в частині здійснених проплат є погашеним, а грошове зобов'язання в цій частині є припиненим, що не було враховано судом першої інстанції.

Не враховано, що його відповідальність була застрахована, а тому до участі в справі слід було притягнути ЗАТ «Страхова компанія «Український страховий альянс», яка і повинна нести відповідальність.

Просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3 в судовому засідання 6.12.2012 року на підтримання апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_2, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

З обставин справи вбачається те, що 15.01.2008 р. о 13-30 год. гр. ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом марки «Шері»д.н. НОМЕР_1 по вул. Залізничній, 6 в м. Львові порушив вимоги п. 13.1 ПДР України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Мітсубісі»д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4

В результаті ДТП автомобіль «Мітсубісі»д.н. НОМЕР_2 отримав пошкодження, вартість яких згідно страхового акт № 799 від 18.01.2008 року становить 9409,04 грн. Виплата грошових коштів була здійснена потерпілому ЗАТ «АСК «ІНГО Україна»шляхом оплати ремонту його автомобіля, що підтверджується платіжним дорученням № 108 від 25.01.2008 р.

В судовому засіданні встановлено, що власником автомобіля марки «Шері»д.н. НОМЕР_1 є ОСОБА_3, який 15.01.2008 року здійснив зіткнення з автомобілем марки «Мітсубісі»д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, що стало причиною настання страхового випадку. Оскільки автомобіль марки «Мітсубісі»був застрахований у ЗАТ «АСК «ІНГО Україна», останнє виплатило відшкодування суми завданого збитку його власнику шляхом оплати ремонту автомобіля в розмірі 9409.04 грн., тим самим набувши право зворотної вимоги до відповідача.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування»від 04.10.2001 р. до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України, особа яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Апелянт вказує, що у ст. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що «...При настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи...».

Згідно зі ст. 1194 («Відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність») ЦК України «...Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням)...».

Таким чином, норма матеріального права, яка підлягала застосуванню, вказує на те, що нести відповідальність (задовольнити зворотну (регресну) вимогу ПАТ «ІНГО Україна») зобов'язаний був не він, а його страховик - ЗАТ «Страхова Компанія «Український страховий альянс», оскільки страхова виплата (п. 2 полісу) повністю покриває завдану шкоду у сумі 9 409,04 грн.

З огляду на викладене, позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом. Належним відповідачем у справі повинно бути ЗАТ «Страхова Компанія «Український страховий альянс», а не він. Тому, слід було залучити ЗАТ «Страхова Компанія «Український страховий альянс»до участі в справі як співвідповідача.

Ці посилання апелянта не заслуговують на увагу з таких підстав.

Положеннями частини 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

По клопотанню апелянта в судовому засіданні 6.12.2012 року долучено до матеріалів справи копію страхового полісу між ним та страховиком - ЗАТ «Страхова компанія «Український страховий альянс»(а.с42).

По його клопотанню була оголошена перерва до 10 січня 2013 року та надана можливість подати оригінал вказано полісу та з"ясувати у вказаній страховій компанії можливість участі в справі та відшкодування нею шкоди.

Оскільки він жодних доказів не подав та не заявив клопотання про перенесення розгляду справи, судова колегія закінчує розгляд справи на підставі доказів, які досліджені судом.

З врахуванням того, що вказана копія страхового полісу не завірена ЗАТ «Страхова компанія «Український страховий альянс», немає підстав щоб її приймати до уваги.

Крім того апелянт не представив жодних доказів про те, що він звертався до ЗАТ «Страхова компанія «Український страховий альянс»щодо відшкодування шкоди.

Таким чином не вбачається підстав для відмови у позові до відповідача та покладення страхового відшкодування на ЗАТ «Страхова компанія «Український страховий альянс».

Судова колегія враховує і те, що апелянт в судовому засіданні 6.12.2012 року повідомив, що дана страхова компанія перебуває на стадії банкрутства, однак не подав судовій колегії даних про адресу страхової компанії.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду, такі не ґрунтуються на законі спростовуються вищенаведеним.

Отже, висновки суду відповідають обставинам справи, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування його рішення немає.

Керуючись ч.1 п. 1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 03 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Бермес І.В.

Судді: Мусіна Т.Г.

Тропак О.В.