СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 року Справа № 5002-7/1803-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Голика В.С.,

суддів Рибіної С.А.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

представник позивача, Балюк Максим Іванович, довіреність № 7 від 03.01.13, Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму";

представник відповідача, Яворський Андрій Львович, довіреність №767 від 29.05.12, комунальне підприємство Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційна організація №2;

представник позивача, Устименко Ольга Василівна, довіреність №10 від 01.01.13, Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму";

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційна організація № 2

та апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму"

на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 16 серпня 2012 року у справі №5002-7/1803-2012

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму"

до комунального підприємства Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційна організація № 2

про стягнення 325409,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору надання послуг з водопостачання та водовідведення №664 від 15 листопада 2005 року в частині оплати наданих послуг, та на положення загальних норм Цивільного кодексу України про належне виконання зобов'язань, Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму", за остаточними позовними вимогами, просить стягнути із комунального підприємства Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційна організація № 2 заборгованість за надані послуги за період із 01 серпня 2007 року по березень 2012 року у розмірі 276864,70 грн., пеню за період із 01 квітня 2011 року по 20 березня 2012 року у сумі 42045,61 грн. та штраф за перевитрату ліміту в розмірі 6499,52 грн. (т.1. а.с42-43).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2012 року у справі №5002-7/1803-2012 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з комунального підприємства Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційна організація № 2 на користь позивача 41358,59 грн. основного боргу та 1414,82 грн. пені. В решті позову - відмовлено.

Застосувавши строк позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості, зазначив при цьому період стягнення серпень 2010 року - березень 2012 року. Із цих же підстав, з урахуванням положень статті 258 Цивільного кодексу України, судом було відмовлено у задоволенні вимог про стягнення штрафу за перевитрату ліміту та зроблено перерахунок суми пені, яка підлягає стягненню за період з червня 2011 року

Не погодившись з вказаним рішенням суду, відповідач просить рішення суду першої інстанції від 16 серпня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути із відповідача заборгованість у розмірі 6751,65 грн. та пеню у сумі 1414,82 грн.

Свою апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що комунальним підприємством Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційна організація № 2 в період з 10 серпня 2011 року по 26 липня 2012 року по рахункам, які були виставлені позивачем, здійснювались платежі за отримані від нього послуги. В підтвердження зазначеного, відповідачем до апеляційної скарги надані копії платіжних доручень на загальну суму 34606,94 грн.. Отже, відповідач вважає, що заборгованість підприємства за отримані послуги, із врахуванням здійснених платежів за платіжними дорученнями, за період із серпня 2010 року по березень 2012 року дорівнює 6751,65 грн.

Під час розгляду справи, Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму" також було подано апеляційну скаргу, в якій позивач просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначив, що судом першої інстанції невірно застосована позовна давність, що призвело до помилкового висновку стосовно розміру заборгованості відповідача. Так, водопостачальна організація звертає увагу, що оскільки позовна заява була подана через установу поштового зв'язку 31 травня 2012 року, строк позовної давності повинен обчислюватися не з серпня 2010 року, а з червня 2009 року. Крім того, позивач вважає, що під час визначення суми заборгованості судом не зараховано рахунок від 22 листопада 2010 року на суму 10265,39 грн., у зв'язку із чим заборгованість відповідача розрахована невірно.

З аналогічних підстав, позивач звертає увагу на положення статті 258 Цивільного кодексу України та на те, що період, за який повинна бути стягнута пеня починається із 31 травня 2011 року.

Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму" було надано доповнення до апеляційної скарги, згідно яких позивач просить стягнути на його користь заборгованість за надані послуги з водопостачання і водовідведення за період із серпня 2010 року по березень 2012 року у сумі 82117,39 грн.

Стосовно вимоги про стягнення пені, позивач зазначив, що пеня підлягає стягненню за період із 01 червня 2011 року по 20 березня 2012 року 2053,28 грн. та з 31 травня 2011 року по 20 березня 2012 року у сумі 1414,82 грн., що складає разом 3468,10 грн.

Під час апеляційного провадження сторонами неодноразово надавались додаткові матеріали та письмові пояснення, які залученні судовою колегією до матеріалів справи.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши всі представлені сторонами докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх в сукупності, обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши представників сторін, судова колегія апеляційну скаргу комунального підприємства Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційна організація № 2 визнає такою, що не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму" такою, що підлягає задоволенню із скасуванням рішення господарського суду першої інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, з нижченаведених підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 15 листопада 2005 року між Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму" (постачальник) та комунальним підприємством Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційна організація № 2 (споживач) укладено договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення №664, строком дії до 31 грудня 2005 року, а в частині виконання грошових зобов'язань - до їх повного виконання, втім строк дії договору вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії, не надійде заява однієї з сторін про відмову від даного договору (т.1. а.с. 21-28).

Враховуючи відсутність заперечень з боку сторін даного договору щодо продовження договірних відносин та зважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів його розірвання, визнання недійсним (листи, заяви, повідомлення, рішення судів, тощо), судова колегія вважає, що даний договір є чинним на час розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 договору, постачальник приймає на себе зобов'язання постачати воду з комунального водопроводу та надавати послуги по водовідведенню, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги а також здійснювати інші платежі на умовах дійсного договору.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.4. даного договору, розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі виставлених рахунків згідно затверджених тарифів; розрахунковий період оплати послуг водопостачання та водовідведення встановлюється в один місяць.

Пунктом 3.6 договору встановлено, що представник споживача зобов'язаний отримувати рахунки за комунальні послуги по водопостачанню та водовідведенню в абонентному відділі постачальника 22 числа кожного місяця. В рахунках вказуються: нарахування за поточний місяць (об'єми вказаних послуг по об'єктам, тарифи, суми); борг на початок місяця, у тому числі по рішенню суду (основний борг, держмито, інформаційні послуги, 3% річних, інфляційні, пеня, перевитрати ліміту, штраф за несвоєчасну оплату) і підсумкова сума, що належить оплаті. Рахунок підлягає оплаті протягом 5 банківських днів.

Відповідно до пункту 3.8. даного договору споживач вправі: заявити претензії у письмовій формі на рахунки постачальника не пізніше 5-ти банківський днів із дня отримання рахунку.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Таким чином сторони зобов'язані діяти у межах укладеного ними на підставі вільного волевиявлення договору та у суворій відповідності його умовам.

Проте, відповідачем не надано письмових претензій по виставленим рахункам позивача за період травень 2009 року - лютий 2012 року.

Як вбачається із матеріалів справи, за травень 2009 року - лютий 2012 року, позивачем виставлені рахунки, а саме:

2009 рік - травень на суму 25868,09 грн., червень на суму 449,90 грн.., липень на суму 283,76 грн., серпень на суму 452,24 грн., вересень на суму 531,80 грн., жовтень на суму 522,68 грн., листопад на суму 213,56 грн., грудень на суму 58755,05 грн.;

2010 рік - січень на суму1463,27 грн., лютий на суму 339,92 грн., березень на суму 185,48 грн., квітень на суму 2354,66 грн., травень на суму 1058,30 грн., червень на суму 917,90 грн., липень на суму 269,72 грн., серпень на суму 592,64 грн., вересень на суму 6222,68 грн., жовтень на суму 55747,70 грн., листопад 10265,39 грн., грудень на суму 3061,76 грн.;

2011 рік - січень на суму 2062,01 грн., лютий на суму 1901,72 грн., березень на суму 2191,59 грн., квітень на суму 2037,87 грн., травень на суму 1876,71 грн., червень на суму 2568,75 грн., липень на суму 3667,83 грн., серпень на суму 1952,97 грн., вересень на суму 2684,43 грн., жовтень на суму 2421,63 грн., листопад на суму 1563,61 грн., грудень на суму 2188,90 грн.;

2012 рік - січень на суму 1921,72 грн., лютий на суму 4062,84 грн. (т.1, а.с. 16-20), а в цілому на суму 202392,07 грн.

За указаний період згідно розрахунку позивача та наданих доказів відповідачем, за надані послуги комунальним підприємством Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційна організація № 2 сплачено за спірній період 32758,49 грн., а саме:

- платіжне доручення від 29 листопада 2010 року №1460 на суму 912,60 грн.;

- платіжне доручення від 07 вересня 2010 року №972 на суму 269,72 грн.;

- платіжне доручення від 22 березня 2011 року №374 на суму 1500,00 грн.;

- платіжне доручення від 06 квітня 2011 року №447 на суму 1000,00 грн.;

- платіжне доручення від 20 квітня 2011 року №517 на суму 1500,00 грн.;

- платіжне доручення від 29 вересня 2011 року №1255 на суму 3075,81 грн.;

- платіжне доручення від 30 вересня 2011 року №1261 на суму 1164,18 грн.;

- платіжне доручення від 04 жовтня 2011 року №1270 на суму 1000,00 грн.;

- платіжне доручення від 05 жовтня 2011 року №1275 на суму 1000,00 грн.;

- платіжне доручення від 06 жовтня 2011 року №1282 на суму 1000,00 грн.;

- платіжне доручення від 24 жовтня 2011 року №1382 на суму 1000,00 грн.;

- платіжне доручення від 27 жовтня 2011 року №1402 на суму 2000,00 грн.;

- платіжне доручення від 31 жовтня 2011 року №1406 на суму 2000,00 грн..;

- платіжне доручення від 10 вересня 2011 року №1048 на суму 2000,61 грн.;

- платіжне доручення від 16 вересня 2011 року №1081 на суму 1000,00 грн.;

- платіжне доручення від 25 жовтня 2011 року №1392 на суму 2000,00 грн.;

- платіжне доручення від 06 грудня 2011 року №1573 на суму 1012,84 грн.;

- платіжне доручення від 29 грудня 2011 року №1688 на суму 539,69 грн.;

- платіжне доручення від 29 грудня 2011 року №1687 на суму 4134,42 грн.,

- платіжне доручення від 02 березня 2012 року №217 на суму 1775,00 грн.;

- платіжне доручення від 26 березн6я 2012 року №308 на суму 500,00 грн..;

- платіжне доручення від 27 березня 2012 року №310 на суму 2379,96 грн.;

- платіжне доручення від 03 квітня 2012 року №326 на суму 1000,00 грн.;

- платіжне доручення від 04 травня 2012 року №439 на суму 821,45 грн., у зв'язку із чим заборгованість на час подання позову становила 169606,58 грн. Окрім того, згідно довідки позивача (т.1, а.с. 44) відповідачем 14 червня 2012 року у рахунок погашення заборгованості сплачено також 3647,20 грн. Таким чином, заборгованість відповідача, за надані послуги за період травень 2009 року - лютий 2012 року, станом на час прийняття рішення місцевого господарського суду Автономної Республіки Крим, а саме 16 серпня 2012 року становила 165959,38 грн., які підлягають стягненню судом на підставі статті 193 Господарського кодексу України, статті 509, 525 Цивільного кодексу України.

При цьому судова колегія вбачає за необхідним зазначити, що застосовуючи позовну давність, судом першої інстанції не правильно встановлено період, за який підлягає стягненню заборгованість. Так у рішення від 16 серпня 2012 року судом зазначено, що застосовуючи позовну давність до спірних правовідносин позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню лише за період, починаючи із серпня 2010 року.

Проте, із даними висновками місцевого господарського суду, колегія судів погодитись не може, оскільки , враховуючи що позов, згідно відмітки поштового відділення (т.1. а.с. 34) позивачем подано 31 травня 2012 року, а строк оплати наданих послуг за травень 2009 року, згідно пункту 3.5. договору від 15 листопада 2005 року перебігав також 31 травня 2009 року, то заборгованість підлягає стягненню за період травень 2009 року - лютий 2012 року, а не за період серпень 2010 року - березень 2012 року, як визначено судом першої інстанції.

З вищевикладених підстав судова колегія також не погоджується із висновком місцевого господарського суду про перебіг строку позовної давності в частині стягнення коштів за перевитрату ліміту водопостачання за жовтень 2009 року на суму 1049,76 грн., за січень 2010 року на суму 544,32 грн.; за квітень 2010 року на суму 680,40 грн., а разом на суму 2274,48 грн., які також підлягають стягненню із відповідача на підставі пункту 3.6. договору №664 від 15 листопада 2005 року.

Судова колегія вважає також безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що за актами про порушення від 05 листопада 2010 року по вул. Куйбишева 27, 29; від 16 грудня 2011 року по вул. Київська, 78 та по вул. Васильєва, 21, відповідач не повинен відшкодовувати збитки, оскільки дані акти не підписані представниками відповідача. Так, із матеріалів справи вбачається, що збитки за даними актами позивачем включені до рахунків, відповідних періодів, проте, як вже вище зазначалось судовою колегією, відповідачем не заявлялись письмові претензії по виставленим рахункам позивача, а в актах зроблена відмітка про відмову відповідача від їх підпису.

Позовні вимоги позивача про стягнення пені підлягають судом частковому задоволенню, на підставі пункту 9.1.1. договору №664 від 15 листопада 2005 року, статті 549, 611 Цивільного кодексу України за період із 01 червня 2011 року по 20 березня 2012 року, як заявлено у позові, що становить 20940,54 грн., відповідно до розрахунку.

Так, станом на 01 червня 2011 року за відповідачем рахувалась заборгованість за виставленими рахунками позивача за травень 2009 року - травень 2011 року в сумі 172541,27 грн., із розрахунку: 179359,39 грн. (нараховано), 6818,12 грн. (сплачено). Пеня за прострочу уплати даної суми за період з 01 червня 2011 року о 30 червня 2011 року (включно) становить 2198,10 грн.

Борг відповідача на 01 липня 2011 року становить 175110,02 грн. Пеня за прострочу уплати даної суми за період із 01 липня 2011 року до 31 липня 2011 року становить 2305,20 грн.

Борг відповідача на 01 серпня 2011 року становить 178777,85 грн. Пеня за прострочу уплати даної суми за період із 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року складає 2353,50 грн.

Борг відповідача на 01 вересня 2011 року становить 177730,21 грн. Пеня від даної суми за період із 01 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року становить 2264,20 грн.

Борг відповідача на станом на 01 жовтня 2011 року становить 173174,04 грн., від яких пеня за період від 01 жовтеня 2011 року до 31 жовтня 2011 року складає 2279,70 грн.

Борг станом на 01 листопада 2011 року становить 165595,67 грн., від яких пеня за період від 01 листопада 2011 року до 30 листопада 2011 року складає 2109,60 грн.

Борг станом на 01 грудня 2011 року становить 167159,28 грн., від яких пеня за період від 01 грудня 2011 року до 31 грудня 2011 року складає 2129,56 грн.

Борг, станом на 01 січня 2012 року становить 163661,23 грн., від яких пеня за період від 01 січня 2012 року до 31 січня 2012 року складає 2154,50 грн.

Борг, станом на 01 лютого 2012 року становить 165582,95 грн., від яких пеня за період віз 01 лютого 2012 року по 29 лютого 2012 року складає 2039,15 грн.

Борг, станом на 01 березня 2012 року становить 169645,79 грн., від яких пеня за період із 01 березня 2012 року до 20 березня 2012 року (включно) складає 1440,82 грн.

Таким чином, загальна сума пені становить 20940,54 грн.

Поряд з цим, судова колегія звертає увагу на уточнені апеляційні вимоги Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму", відповідно до яких, позивач просить стягнути пеню в розмірі 3468,10 грн.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз цієї статі свідчить, що вона не є імперативною та застосовується за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на викладене та враховуючи заявлені апеляційні вимоги позивача стосовно стягнення пені, судова колегія вважає за можливе зменшити розмір неустойки та стягнути із комунального підприємства Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційна організація № 2 пеню в розмірі 3468,10 грн.

З огляду на вищевикладене, судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги комунального підприємства Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційна організація № 2.

Керуючись статтями 101, 83, п. 2 ч.1 ст.103, п. 3, 4 ч. 1 ст.104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційна організація № 2 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму" задовольнити.

3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2012 року у справі № 5002-7/1803-2012 скасувати.

4. Прийняти у справі нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути із комунального підприємства Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційна організація № 2 (вул. Київська, 64/1, Ялта, 98600) на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму" (вул. Кривошти, 27, Ялта, 98612) 174889,98 грн., у тому числі основну заборгованість у розмірі 165959,38 грн., пеню в сумі 3468,10 грн. та 5462,50 грн. судового збору, з яких 3779,90 грн. за звернення із позовною заявою та 1682,60 грн. за звернення із апеляційною скаргою.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Автономної Республіки Крим.

В іншій частині позову відмовити.

Головуючий суддя В.С. Голик

Судді С.А. Рибіна

І.В. Черткова

Розсилка:

1. Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму" (вул. Кривошти, 27,Ялта,98612)

2. Комунальне підприємство Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційна організація № 2 (вул. Київська, 64/1,Ялта,98600)